192.Методи запобігання конфліктів у професійному спілкуванні економіста-керівника.

Конфлікт – це зіткнення протилежно спрямованих цілей, інтересів, позицій, думок, поглядів суб’єктів взаємодій. В основі будь-якого конфлікту перебуває конфліктна ситуація, тобто збіг обставин з протилежними тенденціями. Щоб конфлікт почав розвиватися, потрібен інцидент, необхідно, щоб якась сторона почала діяти, зачіпаючи інтереси іншої.

Виділяють 5 стилів поведінки в конфлікті:

1.Пристосування. Зміна своєї позиції, перебудова поведінки. Це означає, що необхідно діяти разом з іншою стороною, але при цьому не намагатися відстоювати власні інтереси з метою встановлення нормального робочого середовища.

2.Компроміс. (урегулювання суперечок через взаємні поступки)

3.Співробітництво (сумісна виробка рішення, що задовольняє інтереси всіх сторін) Найбільш ефективний при розв”язанні конфлікту

4.Ігнорування, уникнення від конф. (прагнення вийти із нього не вирішуючи його) звичайно реалізується, якщо конф не торкається прямих інтересів сторін або проблема, що виникла, не дуже важлива для них.

6. Суперництво, конкуренція. (відкрита боротьба за свої інтереси, відстоювання своїх позицій). Ця стратегія рідко приносить довгострокові результати

Шляхи подолання конфліктів.

І. Психологічні

1. Переконання

2.Вимоги

3.Залучення до справи

4. Навіювання

5. Перехід на іншу роботу

ІІ. Адміністративні.

1. накази (попередження, догага, сувора догана, звільнення

193. Психологічні особливості особистості студента і ймовірність конфліктної поведінки. Особистісні причини конфліктів пов'язані, насамперед, з індивідуально-психологічними особливостями його учасників. Вони обумовлені специфікою процесів, що відбуваються в психіці людини в ході його взаємодії з іншими людьми і навколишнім середовищем. Основною психологічною причиною конфлікту є таке. У процесі соціальної взаємодії в людини існує певний діапазон варіантів поведінки, спілкування, діяльності з боку іншої людини, що є партнером по взаємодії. Варіанти очікуваної поведінки можуть бути бажаними, припустимими, небажаними і неприпустимими. Характер поведінки залежить від індивідуально-психологічних особливостей людини, його психічного стана, відношення до конкретного партнера по взаємодії, особливостей актуальної ситуації. Якщо реальна поведінка партнера укладається в рамки бажаного або припустимого, то взаємодія продовжується безконфліктно. Небажана поведінка може призвести до створення передконфликтної ситуації, а неприпустиме - до конфлікту. До конфлікту призводять також: 1) недостатня психологічна стійкість до негативного впливу на психіку стресових факторів соціальної взаємодії; 2)погано розвита здатність до емпатії, тобто розуміння емоційного стану іншої людини, співпереживанню і співчуттю йому; 3) прямолінійність і принциповість; 4)критичний настрій, особливо необгрунтований; 5)різноманітна акцентуація характеру. Вони виявляються в надмірній виразності окремих рис хар-ра або їхніх сполучень у конкретної людини і представляють крайні варіанти норми, що граничать із психопатией.