16.3. Етика бізнесу

Етика допомагає пізнати, що варто робити і від чого варто утриматися.

Аристотель

Спочатку треба розібратися з чітким формулюванням того, що, власне, входить у компетенцію етики як науки. Сам термін "етика" для позначення навчання про моральність був введений ще Аристотелем. Причому багатовікові спроби встановити поведінкові рамки торкаються не тільки загальнолюдських відносин. Паралельно з загальною етикою розвивалася етика приватна, яка розглядає можливість застосування загальних моральних принципів до того або іншого виду діяльності (будь-то медицина, банківська справа або підприємництво) з поправкою на його особливості. Тією чи іншою мірою етика присутня у всіх сферах людського життя, нехай навіть у вигляді негласних норм. Бізнес-діяльність – не виняток. Більше того, там, де кожна зі сторін прагне до власної вигоди, іноді поступаючись при цьому моральними принципами, розгляд етичної сторони вчинків особливо необхідний. За визначенням, запропонованому однією з економічних енциклопедій, "етика підприємництва ґрунтується на відкритості, чесності, вірності слову, повазі законів і умінні вести бізнес". Зрозуміло, що стосунки в сучасному бізнес-світі, на жаль, далекі від ідеалу. Проте необхідність цивілізованого підходу у веденні справ усвідомлена, перші істотні кроки на шляху до "світлого майбутнього" зроблені, інше – справа часу.

На думку деяких фахівців-теоретиків, як галузь знань етика бізнесу зародилася в США в 70-х рр. XX століття (термін "етика бізнесу" був прийнятий саме в той час). Поштовхом послужив цілий ряд скандалів, пов'язаних з нечесними діями великих корпорацій (зокрема, продаж неякісних, дефектних товарів), викриттям чиновників (хабарництво, підкуп). Питання етичної свідомості професійних бізнесменів при проведенні ними ділових операцій ставало все більш актуальним. Утім, спочатку реакція бізнесу на суспільну тривогу носила лише формальний характер, обмежуючись обговореннями проблеми в різних формах, начебто організованими різними групами Національної торговельної палати США. У семінарах і конференціях брали участь представники ділового світу, викладачі шкіл бізнесу, юридичних шкіл та інші фахівці. Подібні заходи посприяли створенню теоретичної бази, взятої за основу в підготовці навчальних програм, спеціалізованої літератури. З'явилися професійні спілки, журнали, у коледжах і університетах вводили спеціальні курси з цього предмету. Згодом окремі компанії почали застосовувати внутрішньофірмові етичні правила, починати пробні кроки по створенню кодексів, що регулюють етику поведінки співробітників і корпорації в цілому. Кількість таких компаній істотно зросла до кінця 80-х років минулого століття. Багато хто з них відкрив "гарячі лінії" для прийому від персоналу скарг, пов'язаних із проблемами моральності, створив на рівні ради директорів спеціальні комітети з етики, ввів у практику навчальні програми з дотримання етичних норм. Піком цього руху в ті роки, мабуть, стала так звана "справа про "Тайленол", яка викликала великий резонанс у суспільних колах. Тоді корпорація "Джонсон енд Джонсон" продемонструвала ідеальну поведінку компанії в ситуації, коли вибір доводиться робити між фінансовою вигодою і моральністю.

До початку 90-х років ХХ ст. обговорення питань етики бізнесу вийшло на світовий рівень. Міжнаціональними організаціями різного рівня впливу були розпочаті численні спроби узагальнення норм поведінки в бізнесі. В результаті на світ з'явилися стратегічні для світової бізнес-політики документи, такі як:

*Сім принципів ведення бізнесу Ко (1994 р.; Саux, Швейцарія). Принципи глобальної корпоративної відповідальності. – Орієнтири оцінки ведення бізнесу (остаточний варіант був затверджений у 1998 р.). Документ склав 60 принципів, що формують можливу основу відповідальної поведінки корпорацій.

*Глобальні принципи Салівана (1999 р.) – кілька директив загального характеру, що стосуються ділової етики, трудових відносин, впливу діяльності транснаціональних компаній на навколишнє середовище.

*Глобальний Пакт ООН (формально вступив у дію в 2000 р.) – дев'ять принципів, рекомендованих до використання у діяльності транснаціональних компаній.

Усі ці документи закликають до прийняття ділових рішень з урахуванням моральних цінностей і фактично є необов'язковими, проте є постулатами, що рекомендуються до виконання, згідно з якими може бути визначена бізнес-поведінка окремих компаній. Причому акцент робиться на те, що незалежно від виду діяльності кожна компанія має моральні зобов'язання перед:

− суспільством у цілому (проблеми навколишнього середовища);

− покупцями (право на безпеку, на одержання інформації про товар, право вибору і право висувати свої вимоги);

− співробітниками (умови праці, оплата, охорона здоров'я);

− власниками й інвесторами (доступ до інформації, гарантія чесного розподілу прибутку на вкладений капітал, недопустимість обману при маніпуляціях із грошима);

− постачальниками;

− конкурентами.

По суті, висловлюючись мовою теоретиків науки, етичні проблеми бізнесу мають на увазі протиріччя в інтересах цих так званих зацікавлених груп. (Як приклад можна привести протиріччя в інтересах компанії і споживача у випадку, коли компанія прагне до максимально вигідного поширення свого товару, навіть якщо він не відрізняється кращою якістю, і залученню клієнтів в інтересах процвітання фірми. Споживач же зацікавлений в об'єктивному повідомленні про споживчі якості товару.) Одне з найбільш важливих завдань, розв'язаних етикою бізнесу, – звести ці протиріччя до мінімуму, знайти шляхи узгодження інтересів сторін, по суті, які знаходяться по різних сторонах барикад.

Що ж стосується етики торгівлі, її варто розглядати як підвид етики бізнесу з напрямом на пріоритетність груп, перед якими компанія несе відповідальність, зокрема, перед постачальниками, покупцями, конкурентами.

Народжений у 70-х роках XX століття рух нині продовжує набирати швидкості, особливо на практичному рівні. Чималу увагу компанії приділяють розробці корпоративної етичної політики – такий собі набір принципів, що допомагає співробітникам розрахувати моральну значимість кожної ситуації і вирішити, наскільки далеко вони можуть зайти у веденні справ, зберігши здоровий глузд. Етична політика – досить громіздке поняття, вона охоплює питання дистриб'юторських взаємин, рекламних стандартів, обслуговування клієнтів, ціноутворення.

Серед заходів, що розпочинаються компаніями для підвищення етичного рівня співробітників, великим успіхом користуються, зокрема, такі:

Навчання етичній поведінці керівників і рядових співробітників. З початку 90-х рр. минулого сторіччя і донині етика бізнесу масово приймається навчальними закладами різного рівня (починаючи від курсів і закінчуючи найбільшими вузами) як предмет, обов'язковий для вивчення при підготовці економістів, менеджерів, фахівців у сфері керування громадськими організаціями і державною службою.

Етичне консультування – різновид консалтингу, спрямованого на вирішення внутрішніх етичних проблем компанії незалежними експертами. У ряді випадків допомагає істотно поліпшити моральний клімат всередині компанії, а таким чином, і продуктивність праці співробітників. Такі послуги надаються консалтинговими компаніями, попит на них особливо великий на Заході.

Комітети з етики. Постійна структура в складі компанії, в яку входять, як правило, керівники вищого рівня (приміром, рада директорів). На них покладається завдання вироблення суджень з етичних питань, пов'язаним з діями компанії.

Найбільше поширення одержали кодекси корпоративної етики (ККЕ – документально зафіксоване зведення моральних норм), існуючих поряд із професійними (медичні, юридичні та інші) кодексами. Сьогодні наявність ККЕ в компанії стає загальносвітовим стандартом ведення бізнесу. За оцінками фахівців у цій сфері, близько половини європейських фірм і більше 90% з двох тисяч найбільших американських компаній вже встановили етичні кодекси діяльності для своїх службовців (див. "Із кодексу етики ІSSА"). Власні кодекси багатьох компаній зараз перебувають у стадії розробки. У Росії, до речі, подібна практика користується усе більшим успіхом. Торік, приміром, ряди "свідомих" великих російських компаній поповнила ТНК (друга за обсягом запасів і четверта за рівнем видобутку нафтова компанія в Росії, у складі якої більше 130 підприємств у 15 регіонах Росії й України), прийнявши власний ККЕ. Про значимість події свідчив підвищений інтерес з боку громадськості, у багатьох ЗМІ відслідковувався фактично весь піврічний процес розробки кодексу.

В Україні ж аналогічні спроби врегулювання етичної сторони діяльності компаній почастішали з початку 90-х років ХХ ст. Частково це пов'язують з появою в країні підприємств з іноземними інвестиціями, власники яких, дотримуючись світових стандартів, обзавелися власними аналогами ККЕ ще на початковому етапі свого існування. Для вітчизняних же компаній створення подібних нормативних документів, на жаль, поки є "розкішшю", яку можуть собі дозволити не всі. Утім, як стверджують оптимісти, у не настільки віддаленому майбутньому ситуація, безсумнівно, повинна змінитися на краще. І українське підприємництво вийде на той рівень, коли питання етики і вигоди будуть враховуватися в бізнес-діяльності в однаковій мірі.

Про призначення й ефективність корпоративних кодексів суперечки ведуться і зараз, так само як і про можливості сумісності таких понять, як "етика" і "бізнес". На думку скептиків, наявність у ряді компаній ККЕ носить формальний характер – кодекси використовуються як засіб зміцнення іміджу. Не будемо заперечувати існування такого підходу. Проте більшість фахівців, зокрема, у сфері менеджменту схиляється все-таки до тієї думки, що дотримання в бізнесі визначених етичних норм дійсно приносить компаніям практичну користь, а корпоративні кодекси – не тільки інструменти корпоративного РК. Оскільки вони – кодекси – виконують ще й управлінську функцію. А саме у них утримується регламентація поводження співробітників у складних етичних ситуаціях; опис політики у відношенні замовників, споживачів; вказівка на неприйнятні форми поведінки – усе це, безсумнівно, допомагає контролювати діяльність співробітників компанії. Крім цього, кодекс, що дає єдине розуміння місії і цінностей компанії для кожного співробітника, сприяє розвиткові корпоративної культури. Цілком резонно вважається, що етичний розвиток – привілей компаній-"неодноденок". Закладаючи основи для морального розвитку людського фактора, компанія тим самим створює умови для стабілізації морального клімату в колективі.

Наприклад:

СПРАВА ПРО «ТАЙЛЕНОЛ»

30 вересня 1982 р. у Чикаго від отруєння ціанідом, який містився в капсулах препарату "Тайленол посиленої дії", померли три чоловіка. За невеликий проміжок часу кількість смертей з аналогічної, як було відразу ж встановлено, причини досягла семи. Виробникові "Тайленолу" – компанії "Джонсон енд Джонсон" – загрожував повний крах; препарат, що лідирував на той час на ринку анальгетиків (37% ринку), забезпечував 7,4% виторгу компанії і 17% її доходу. З огляду на відсутність офіційних обвинувачень з боку влади, з реакції на інцидент компанія могла почекати. Тим більше, що зняття "Тайленолу" із продажу означало для компанії збитки в розмірі $100 млн., втрату репутації, падіння курсу акцій (який уже за перший тиждень жовтня знизився на 15%). Проте саме таке рішення – зняти препарат із продажу – було прийнято керівництвом "Джонсон енд Джонсон", що поставило на перше місце не фінансову вигоду, а безпеку споживачів. Більше того, компанія зуміла майстерно справитися з наслідками – надавши громадськості інформацію про інцидент, вона протягом 18 місяців повернула собі 96% колишньої частки ринку.

ІЗ КОДЕКСУ ЕТИКИ ISSA