6.2. Змістовні теорії мотивації

Теорії мотивації розділяють на дві категорії: змістовні і процесуальні. Змістовні теорії мотивації, у першу чергу, намагаються визначити потреби, які спонукають людей до дії. При закладенні основ сучасних концепцій мотивації найбільше значення мали праці Абрахама Маслоу, Фредерика Герцберга та Девіда Мак Клелланда.

Одним із перших біхевіористів, з роботи якого керівники дізналися про складність людських потреб і про їх вплив на мотивацію, був А.Маслоу (1943 р.). Створюючи свою теорію мотивації у 40-ті роки, Маслоу визнавав, що люди мають безліч потреб, і думав також, що ці потреби можна поділити на п'ять основних категорій:

1. Фізіологічні потреби є необхідними для виживання. Це потреби в їжі, воді, сховищі і сексуальні потреби.

2. Потреби у безпеці і впевненості у майбутньому мають у собі потреби захисту від фізичних і психологічних небезпек з боку навколишнього світу і впевненість у тому, що фізіологічні потреби будуть задоволені у майбутньому. Виявленням потреби впевненості у майбутньому є купівля страхового полісу або пошук надійної роботи з гарними видами на пенсію.

3. Соціальні потреби (іноді їх називають потребами у причетності) – це поняття, яке включає почуття належності до чого- або кого-небудь, почуття, що тебе приймають інші, почуття соціальної взаємодії, прихильності та підтримки.

4. Потреба у повазі включає в себе потребу у самоповазі, особистих досягнень, компетентності, повазі з боку оточуючих, визнання.

5. Потреба самовираження – це потреба у реалізації своїх потенційних можливостей і зростання як особистості.

За теорією Маслоу всі потреби можна розташувати у вигляді суворої ієрархічної структури, яка наведена на рис. 6.1.

Рис.6.1. Потреби індивіду по Маслоу

Рис. 6.1. Потреби за теорією Маслоу

Цим Маслоу хотів показати, що потреби нижчих рівнів потребують задоволення і, значить, впливають на поведінку людини раніше, ніж ті мотивації, які почнуть відбивати потреби більш високих рівнів.

У кожний момент часу людина буде прямувати до задоволення тих потреб, які для неї є важливими і сильними.

Перед тим, як потреби наступного рівня стануть найбільш потужним фактором у поведінці людини, повинна бути задоволена потреба більш низького рівня. Оскільки з розвитком людини, як особистості, поширюються її потенційні можливості, потреба у самовираженні ніколи не може бути повністю задоволена. Тому і процес мотивації поведінки через потреби нескінченний.

Людина, яка відчуває голод, буде спочатку намагатися знайти їжу і тільки після цього, буде намагатися збудувати сховище. Живучи у зручності й безпеці, людина спочатку буде прагнути соціальних контактів, а потім стане прагнути до поваги з боку оточуючих. Тільки після того, як людина відчує внутрішнє задоволення і повагу оточуючих, її найважливіші потреби почнуть зростати у відповідності з її потенційними можливостями. Але якщо ситуація радикально зміниться, то й важливі потреби можуть різко змінитися. Як швидко й сильно можуть опуститися по ієрархічній шкалі вищі потреби і якими сильними можуть бути потреби найнижчих її рівнів, показує поведінка людей, які вижили під час авіакатастрофи в Андах у 1975 році. Щоб вижити, ці досить нормальні люди були примушені з'їсти своїх загиблих товаришів.

У другій половині 50-х років Ф.Герцберг із співробітниками розробив іншу модель мотивації, засновану на потребах. Модель стала результатом серії інтерв'ю з 200 інженерами і бухгалтерами, яких попросили докладно описати явища, які примусили їх відчувати повне задоволення або незадоволення від роботи.

Позитивні емоції, викликані роботою, пов'язувалися з виконанням визначених завдань. З іншого боку, погані умови праці викликали у людей незадоволення від роботи. Іншими словами, позитивні емоції пов'язувалися факторами, які відносяться до змісту роботи, а негативні – з факторами трудового оточення. На основі цього дослідження Герцберг стверджує, що людям властиві два види потреб: уникнення страждань і бажання психологічного зростання.

Щоб обмежити своїх підлеглих від страждань або незадоволеності, керівник повинен створити сприятливі умови праці. Здібний керівник, статус, зарплата, міжособистісні відносини і міцність становища є, за Герцбергом, «гігієнічними» факторами, які допомагають запобігати незадоволенням роботою. Відсутність гігієнічних факторів може призвести до незадоволення робітника, але сама по собі їх наявність ще не забезпечує задоволення від роботи.

Психологічне зростання людини пов'язане із виконанням змістовної роботи. Фактори, які визначають зміст роботи: виконання завдання, визнання успіху, зростання відповідальності і можливість професійного зростання – визначаються терміном "мотиватори". Наявність їх веде до високого ступеню задоволеності, але їх відсутність необов'язково приведе до незадоволеності. Герцберг стверджує, що адміністрація може перенести свою увагу на потреби службовців в успіху та самовираженні, оскільки саме таким шляхом можна стимулювати їх поведінку в праці, тоді як покращення умов праці просто знімає незадоволеність.

Теорія мотивації Герцберга має багато спільного з теорією Маслоу. Гігієнічні фактори Герцберга відповідають фізіологічним потребам, потребі у безпеці і впевненості у майбутньому. Його «мотиватори» порівняні з потребами вищих рівнів Маслоу. Але в одному пункті ці дві теорії різко розходяться. Маслоу розглядав «гігієнічні» фактори як дещо, що викликає ту чи іншу лінію поведінки. Так, якщо менеджер дає робітнику можливість задовольнити одну з таких потреб, то останній у відповідь стане працювати краще. Герцберг, навпаки, думав, що робітник почне звертати увагу на гігієнічні фактори тоді, коли вважає їх реалізацію неадекватною або несправедливою.

Ще однією моделлю мотивації, яка головну роль надавала потребам вищих рівнів, була теорія Девіда Мак Клеланда (1970 р.). Він вважав, що людям притаманні три потреби: влада, успіх і причетність.

Потреба влади виражається як бажання впливати на інших людей. У рамках ієрархічної структури Маслоу потреба влади знаходиться між потребами у повазі і самовираженні. Люди з потребою влади частіш за все проявляють себе як відверті та енергійні люди, які не бояться конфронтації і прагнуть відстоювати початкові позиції. Часто вони хороші оратори і потребують до себе високої уваги з боку інших. Управління дуже часто залучає до себе людей з потребою влади, оскільки воно дає багато можливостей показати і реалізувати себе. Люди з потребою влади – це не обов'язково кар'єристи, які рвуться до влади у негативному і найбільш частіше застосованим значенням цих слів.

Потреба в успіху також знаходиться між потребою у повазі і потребою у самовираженні. Ця потреба задовольняється не виголошенням успіху цієї людини, що лише підтверджує її статус, а процесом доведення роботи до успішного закінчення. Люди з високо розвинутою потребою успіху ризикують помірно, люблять ситуації, в яких вони можуть взяти на себе особисту відповідальність за пошук вирішення проблеми і хочуть, щоб досягнуті ними результати нагороджувалися досить конкретно.

Мотивація на основі потреб у причетності за Мак Клеландом схожа з мотивацією за Маслоу. Такі люди зацікавлені у налагодженні дружніх відносин і наданні допомоги іншим. Люди з розвиненою потребою причетності будуть захоплені такою роботою, яка буде давати їм широкі можливості соціального спілкування. Їхні керівники повинні зберігати атмосферу, яка не обмежує міжособистісні відносини та контакти. Керівник може також забезпечити задоволення їхніх потреб, надаючи їм більше часу і періодично збираючи таких людей окремою групою.