Передмова

Управлінська діяльність – один з найважливіших факторів функціо­нування й розвитку підприємств в умовах ринкових відносин. Ця діяльність повинна постійно вдосконалюватися відповідно до об'єктивних вимог часу.

Корінною особливістю сучасної управлінської науки є спрямованість забезпечення раціонального ведення господарства на рівні фірми, організації. Керування, що відповідає таким вимогам, логіці й закономірності соціально-економічного процесу, повинне бути гнучким і ефективним.

У сучасних умовах одним із пріоритетних напрямків перебудови керування економікою, особливо на рівні підприємств, є створення умов для застосування сучасних теоретичних і методологічних досягнень менеджменту в практиці. Це не механічний процес перенесення досвіду промислових фірм Заходу, а творчий пошук нових рішень. Потрібні радикальні й рішучі кроки і відома сміливість у практичному застосуванні менеджменту на українських підприємствах.

Ринкова економіка пред’являє до кваліфікації фахівців-керівників більш високі вимоги, ніж планова. Найважливішою функцією керів­ництва підприємством стають розробка й реалізація ефективної стратегії, орієнтованої на ринкові критерії. Необхідна зовсім нова концепція розвитку організації, що забезпечує життєздатність у нових господарських умовах. Постійне відновлення продукції повинне стати визначальним фактором виживання окремих підприємств, стабілізації й подальшого процвітання економіки.

Мистецтво керувати людьми є одним із самих складних та високих мистецтв, це було відомо, і в давні часи, однак залишаються актуальними і в наш час. Взаємовідносини "керівник (менеджер) – підлеглий" зали­шаються найбільш проблемною складовою при її вирішенні в управлінській практиці.

У цьому зв’язку першорядне завдання менеджменту полягає у створенні організаційної культури, творчого інноваційного клімату, що стимулює працівників на нововведення. Керівники підприємств покликані стати ініціаторами в області реалізації технологічних й організаційних змін.

Тому найважливішим фактором успіху стає безперервне теоретичне й практичне навчання фахівців нового типу: високопрофесійних, компе­тентних у широкому колі економічних, соціальних, технологічних питань, з високим почуттям відповідальності за результат діяльності підприємства.

Яким би прогресивним і передовим не був закордонний досвід, цінність його складається в тому, щоб бути ключем до аналізу власного досвіду, уміти в ньому розбиратися, одержувати матеріал для порівнянь.

Застосування досягнень світової теорії та практики – запорука успіху. Це підвищує престиж не тільки фахівців-керівників, але й країни в цілому. Чим швидше будуть переборені недоліки в області керування підприємством, тим повніше розкриються потенційні можливості економіки, підсилиться стимулюючий вплив на підвищення якості та її конкурентноздатності.

Сучасна теорія й практика менеджменту здобуває особливе значення. Перехід економіки на ринкові відносини вимагає вивчення форм і методів керування на рівні основної господарської ланки – виробничого відділення (підприємства). Практичне використання такого досвіду на вітчизняних підприємствах стає одним з первісних завдань. Крім того, широкий вихід вітчизняних підприємств і зовнішньоекономічних об’єднань на світові ринки спричиняє необхідність глибокого вивчення й знання науки керування й практики менеджменту.

Вищесказане висуває високі вимоги до підготовки фахівців-менеджерів й у першу чергу тих, які будуть зайняті у зовнішньоекономічній сфері діяльності й пов’язані з підготовкою і прийняттям рішень у цій області. Знання ними проблем теорії й практики менеджменту є обов’язковим. Без цього неможливо ефективно працювати в області керування виробництвом, зовнішньоекономічними зв’язками на рівні підприємств. Тому у викладанні економічних дисциплін менеджмент усе більше висувається на перший план.

Терміни „менеджмент” та „менеджер” міцно закріпились у нашому житті. Це в значній мірі пов’язано з класичним підручником (М.Мескон, М. Альберт, Ф. Хеддоурі „Основи менеджменту”, М: Дело, 1997).

Менеджмент стосується ролі „людського фактора” в управлінні (Human factor). М.С. Горбачов не вигадав це словосполучення. У західній соціальній науці він існує з кінця 70-х років.

Людський фактор відіграє важливу роль при виконанні своєї місії будь-якої організації. Від нього залежить її дієздатність і тривалість ефективного життєвого циклу.

Перетворення, які мають місце в українській економіці, постійно потребують удосконалення підготовки нової генерації керівників (менеджерів). Це напряму пов’язано з постійним вдосконаленням навчальних посібників у цьому напрямку.

Управління – це практична дисципліна. В управлінні, на відміну від інших „класичних” дисциплін, не існує вічних, раз і назавжди уста­новлених законів та закономірностей, вони весь час змінюються. В менеджменті є теорії та концепції управління і якщо вони не спрацьовують на практиці, то вони втрачають своє життя.

У процесі впровадження нових стандартів вищої освіти змінилися вимоги до викладання управлінських дисциплін, що стало поштовхом для написання більш досконалого навчального посібника по „Основам менеджменту”.

Даний навчальний посібник підготовлено на базі більш як 10-ти різного досвіду викладання «Основ менеджменту» співробітниками кафедри менеджменту та ринкових відносин Криворізького технічного університету і увібрав у себе все краще, що мається в теорії та практиці управління як за кордоном, так і в нашій країні. Навчальний посібник складається з двох частин: теоретичної та практичної.

Підготовка теоретичної частини виконувалась наступним чином. Розділи 1, 2, 3, 5, 17 написані професором, кандидатом технічних наук Бабець Е.К., розділи 6, 8, 9, 10, 14 – доцентом, кандидатом технічних наук Максимчуком А.Г., розділи 11, 13 – професором, доктором технічних наук Стасюком В.П., розділи 4, 12 – доцентом, кандидатом технічних наук Черновим А.П., розділ 7 – викладачем Мельниковою І.Е., розділ 15 – викладачем Подкопаєвим О.М.