15.4. Дрес-код організації

Дрес-код – це зведення правил і рекомендацій щодо того, як співробітники представницьких професій повинні виглядати в конкретних ситуаціях ділового спілкування. Цей самий дрес-код – не уніформа. Він не виключає індивідуальності в одязі і не перешкоджає творчості у своїй зовнішності. Це всього лише "закони жанру", що існують у будь-якому виді діяльності.

Термін "dress code" був запропонований бізнес-товариству консервативними англійцями в XІХ столітті. Сьогодні ніхто точно не може сказати, які підприємства першими ввели так званий dress code. Існує гіпотеза, що це були лондонські банки. Тамтешні службовці зобов'язані були носити темно-сині костюми в смужку. Хорошого фахівця навіть могли не взяти на роботу тільки тому, що він прийшов на співбесіду в костюмі коричневого або маслинового кольору. Донині в деяких західних корпораціях вимоги до dress code надзвичайно стійкі. Обмовлюється практично все – від зачіски і форми вусів до відсотка вмісту поліестру в тканині костюма.

Засновника компанії ІBM Тома Уотсона-старшого один раз змусили пояснити причини прихильності його корпорації dress code: усі чоловіки – у темних костюмах і білих сорочках з непомітними краватками, причому працівники сервісних служб одягаються так само, як маркетологи. Пан Уотсон зізнався, що клієнти ІBM раніш ставилися до фахівців з ремонту і налагодження устаткування не надто шанобливо.

Співробітники цієї категорії носили формені комбінезони або одяг у нехлюйсько-джинсовому стилі, незважаючи на те, що були інженерами дуже високого рівня. Коли ж їм наказали носити костюми, це не тільки підняло престиж їхньої роботи, але й помітно підвищило лояльність клієнтів до компанії. Клієнти бачили, що ІBM дуже дорожить ними, оскільки навіть для ремонту і технічного обслуговування устаткування надсилає професіоналів високого рівня.

Дійсно, давно помічено, що і dress code, у першу чергу, поширюється на тих співробітників компанії, які безпосередньо контактують із клієнтами. Таким чином, dress code – це спосіб завоювання лояльності клієнтів. Однак, як відзначають фахівці з менеджменту, це один із способів занурення компанії в визначене культурне середовище, що припускає високий рівень відповідальності співробітників за результати роботи і за долю компанії.

На Заході dress code, звичайно, закріплюється в спеціальних угодах між роботодавцем і співробітником і є частиною робочого контракту. Порушення цих угод карається штрафом або навіть звільненням. Цікава деталь: у багатьох фірмах dress code допускає "вільну п'ятницю" – в останній день робочого тижня дозволяється носити джинси, светри і т. ін.

З недавніх пір така практика одержала поширення й у СНД. Відомо, наприклад, що Леонід Парфьонов під час перебування генеральним продюсером телеканалу НТВ звільнив одного співробітника за носіння на роботі білих носків.

Найчастіше dress code викликає неприйняття в тих, кому запропоновано наряджатися в діловий костюм. Був випадок, коли двоє службовців однієї нью-йоркської компанії з'явилися в п'ятницю в офіс акуратно причесаними, у білосніжних сорочках, але в чорних, ледве вище колін, спідницях. При цьому вони не порушили жодного пункту, прописаного в інструкціях з dress code. Адже ніде не уточнювалося, який одяг потрібно носити чоловікам, а який – жінкам. А в 2003 р. Метью Томпсон, співробітник служби допомоги безробітним і інвалідам Job Centre Plus при міністерстві соціального забезпечення Великобританії, відстояв у суді своє право ходити на роботу без краватки. Він заявив, що став жертвою сексуальної дискримінації, тому що в його офісі жінки носили футболки, а чоловікам пропонувалося бути в піджаках і з краватками.

До початку 1970-х років dress code свідчив про багатство і процвітання фірми. Потім разом з модою на демократичний стиль керування, що прийшла на тлі сексуальної революції, ставлення до dress code стало не настільки однозначним. Революціонером стала корпорація Microsoft, яка дозволила співробітникам ходити на роботу в джинсах і футболках (правда, в дуже дорогих джинсах і дуже дорогих футболках, але це вже інше питання). Зрозуміло, дітище Білла Гейтса ніхто не міг дорікнути в бідності. Приклад Microsoft із захватом наслідували безліч комп'ютерних компаній, а потім і представники інших напрямків бізнесу.

Однак, на початку третього тисячоріччя відбулася дивна річ.

Dress code не тільки повернувся в багато великих компаній, але і став більш суворим. Зокрема, у таких банках і фінансових компаніях, як Lehman Brothers, Deutsche Bank і Bear Stearns, він став включати по 50 і більше правил.

В українському бізнесі dress code споконвічно поширювався в основному тільки на керівників підприємств. Тільки з кінця 1990-х років вітчизняні підприємці почали масово переймати західний досвід. Найтвердіші вимоги до зовнішнього вигляду співробітників стали висувати банки. Так, у банку "Аваль" в 2003 році були розроблені положення про етичну поведінку співробітників, де окремим пунктом відзначені вимоги до їх зовнішнього вигляду. Наприклад, співробітниці банку зобов'язані носити туфлі-човники на каблуці 3-5 см.

А от у "Brіtіsh Amerіcan Tobacco Україна" dress code простіший. Прописною нормою ділового етикету підприємства є smart casual ("практично і до місця"): акуратний і чистий офісний одяг, який виключає джинси синіх відтінків, шорти, кросівки, занадто короткі спідниці, прозорий одяг і глибокі вирізи.

Втім деякі вітчизняні компанії ігнорують dress code, причому роблять це часом відверто. На зорі свого існування компанія GSC Game World була зовсім маленькою фірмою. Всі співробітники працювали в одній трикімнатній квартирі, в якій, до всього іншого, не було кондиціонерів. Коли на вулиці стояла тридцятиградусна спека, загальноприйнятим dress code GSC було носіння єдиного елемента одягу – трусів (колектив був винятково чоловічим). Ставлення до одягу в нашій компанії протягом 10 років, по суті, не змінилося: багато хто ходить у домашніх тапцях, дуже популярні футболки і реглани з логотипами компанії. А директор їздить по офісі на роликах. Але якщо придивитися, то ставлення до одягу в GSC – теж свого роду dress code, що, зокрема, накладає табу на ділові костюми. Якщо співробітник компанії надягне костюм, то викличе цим, як мінімум, здивування колег і запитання: "Ти що, одружуєшся?".

Подібний своєрідний dress code на багатьох підприємствах сприяє підтриманню особливого корпоративного духу, заснованого на культі волі і відмовленні від формалізму у всіх його проявах.