- •Передмова
- •Розділ 1. Еволюція менеджменту
- •1.1. Розвиток теорії та практики науки управління
- •1.2. Етапи розвитку менеджменту
- •1.3. Сучасні парадигми менеджменту
- •1.4. Рівні та сфери менеджменту
- •Питання для контролю:
- •Розділ 2. Основні концепції теорії управління
- •2.1. Концепція класичної теорії наукового управління (система Тейлора)
- •Три причини малої продуктивності праці за ф.Тейлором:
- •2.2. Концепція адміністративного управління
- •2.3. Організаційні принципи управління Гьюлика–Урвіка
- •2.4. Вчення м.Вебера про бюрократичну організацію
- •2.5. Вплив на якість управління фактору людських відносин
- •Питання для контролю:
- •Розділ 3. Цілі та задачі сучасного менеджменту
- •3.1. Поняття та зміст менеджменту
- •3.2. Завдання та цілі менеджменту
- •3.3. Характерні риси менеджменту
- •3.4. Функції менеджера
- •Питання для контролю:
- •Розділ 4. Ознаки і загальні риси організацій та їх різновиди
- •Китайська приказка
- •4.1. Загальна характеристика організацій
- •4.2. Різновиди та типологія організацій
- •Типологія організацій, що здійснюють підприємницьку діяльність
- •4.3. Організаційні форми об'єднання підприємств
- •4.4. Внутрішнє та зовнішнє середовище організації
- •4.5. Фактори міжнародного впливу
- •4.6. Організація як відкрита економічна система
- •4.7. Поняття суб'єкта та об'єкта управління в організації
- •4.8. Закони організації
- •4.9. Етапи життєвого циклу організації
- •4.10. Ознаки організації
- •Розділ 5. Функція планування
- •5. 1. Етапи планування
- •5.2. Складові планів
- •5.3. Основні принципи та рівні планування
- •5.4. Процес стратегічного планування
- •Питання для контролю:
- •Розділ 6. Функція мотивації
- •6.1. Поняття потреби та винагороди
- •6.2. Змістовні теорії мотивації
- •6.3. Процесуальні теорії мотивації
- •6.4. Концепція людських відносин
- •6.5. Стимулювання праці за ф.Тейлором
- •6.6. Теорія X і y д. Мак Грегора
- •6.7. Теорія мотиваційної гігієни Герцберга
- •6.8. Як можна використати результати досліджень у практиці управління
- •Питання для контролю
- •Розділ 7. Функція контролю
- •7.1. Сутність, елементи та процес управлінського контролю
- •7.2. Основні принципи контролю
- •7.3. Контроль – як зворотній зв’язок при виконанні управлінських рішень
- •7.4. Причини необхідності корегуючих дій
- •7.5. Види контролю
- •Питання для контролю
- •Тестові завдання
- •Розділ 8. Функція організації
- •8.1. Побудова організацій
- •8.2. Делегування повноважень (обов’язки, повноваження, відповідальність)
- •8.3. Класифікація організаційних структур
- •8.4. Принципи та процес побудови структур керування
- •Питання для контролю
- •Розділ 9. Технологія менеджменту
- •9.1. Основи психологічної теорії управління
- •9.2. Вимоги до технології менеджменту
- •9.3. Системи методів: адміністративні, економічні, соціально-психологічні
- •Питання для контролю:
- •Розділ 10. Сутність і складові процесу керувАння
- •10.1. Класифікація управлінських рішень
- •10.2. Що таке управлінське рішення?
- •10.3. Вивчення проблемних ситуацій
- •10.4. Системний підхід до вирішення проблемних ситуацій
- •Висновок
- •10.5. Системний підхід при оцінці проблем
- •10.6. Принципи прийняття рішень
- •10.7. Етапи процесу вироблення рішень
- •10.8. Методи та механізм прийняття рішень
- •10.9. Фактори, що впливають на процес вироблення рішень
- •10.10. Фактори, що впливають на достовірність прийняття рішень
- •10.11. Фактор ризику при прийнятті рішень
- •10.12. Якість управлінських рішень
- •10.13. Організація виконання рішень
- •10.14. Індивідуальні підходи до прийняття рішень особистістю
- •10.15. Інші підходи до прийняття рішень
- •Питання для контролю:
- •Розділ 11. Методи і моделі прийняття управлінсЬких рішень
- •11.1. Методи дослідження операцій
- •11.2. Прямі і зворотні задачі дослідження операцій
- •11.3. Вибір рішення в умовах невизначеності
- •11.4. Підходи до рішення задач в умовах "поганої невизначеності"
- •11.5. Багатокритеріальні задачі
- •Підходи до вирішення багатокритеріальних задач
- •Питання для контролю:
- •Розділ 12. Комунікаційний процес в управлінні
- •12.1. Етапи комунікаційного процесу
- •12.2. Формальні і неформальні комунікації
- •12.3. Ефективність комунікацій і комунікаційних бар'єрів
- •Питання для контролю:
- •Розділ 13. Функція керівництва в організації
- •13.1. Характеристика керівника
- •13.2. Форми влади та впливу на підлеглих
- •13.3. Авторитет керівника
- •13.4. Принципи керівництва
- •13.5. Стилі керівництва
- •13.6. Роль особистості керівника в управлінні
- •13.7. Формальне і неформальне лідерство
- •13.8. Причини виникнення неформальних об’єднань
- •Питання для контролю
- •Розділ 14. Конфліктні ситуації
- •14.1. Причини виникнення конфліктів
- •14.2. Роль особистості у виникненні конфліктних ситуацій
- •14.3. Модель і стадії розвитку конфлікту
- •14.4. Стилі подолання конфліктів
- •14.5. Як використати конфлікт в управлінні?
- •14.6. Прийоми з попередження появи та розвитку конфлікту та його локалізація і гасіння
- •14.7. Природа стресу та управління ним
- •Питання для контролю:
- •Розділ 15. Культура організації
- •15.1. Концепції культури організації
- •15.2. Соціально-психологічний клімат організації
- •15.3. Поводження людей в організації
- •15.4. Дрес-код організації
- •Питання для контролю:
- •Розділ 16. Управління направлене на успіх
- •16.1. Соціальна відповідальність менеджменту
- •16.2. Місія організації
- •16.3. Етика бізнесу
- •Issa – Міжнародна асоціація суднових постачальників,
- •16.4. Ефективність керування
- •Питання для контролю:
- •Розділ 17 . Роль менеджера в організації, його самовдосконалення
- •17.1. Роль менеджера в організації
- •Повчальна історія. Як Генрі Форд вирішив без менеджерів обійтися
- •17.2. Самовдосконалення менеджера
- •Питання для контролю:
- •Замість післямови. Перевірте свої можливості Перш ніж виконувати тести!
- •1. Чи можете ви бути керівником?
- •Управлінські ситуації:
- •Ключ до розв'язання
- •2. Перш ніж стати менеджером...
- •3. Ведучий чи відомий?
- •4. Командувати чи підкорятися?
- •5. Чи здатні Ви стати керівником?
- •6. Виявлення комунікативних і організаторських здібностей
- •Бланк питань
- •Бланк відповідей
- •Шкала оцінок комунікативних здібностей
- •Шкала оцінок організаторських здібностей
- •А. Тести на комунікабельність
- •8. Вивчення комунікативних і організаторських умінь
- •Ключі і обробка результатів
- •9. Воля та увага
- •10. Самооцінка
- •Який Ваш творчий потенціал
- •13. Оцінка рівня конфліктності особи
- •Література
1.2. Етапи розвитку менеджменту
У процесі розвитку та становлення науки управління можна виділити п’ять основних етапів.
Традиційний етап еволюції менеджменту найбільш тривалий – від державотворення до промислової революції (ХІV – XVII ст.). У ці часи практика управлінської діяльності передавалась у спадок від покоління до покоління шляхом збереження кращих зразків менеджменту й уникання непродуктивних інструментів управління. Цікаво знати, що в різних регіонах світу дослідників захоплювали ті ж самі проблеми, хоча предмет досліджень дещо відрізнявся. Наприклад, альтернативні ідеї про управління висловлювали грецький філософ Полібій (210-122 рр. до н.е.) і китайський філософ Цим Цянь (145-86 рр. до н.е.). Розглянемо коротко ці ідеї, тим більше, що хід історії підтверджує успішність окремих тверджень учених Стародавнього світу (це ще раз доводить, що нове – добре забуте старе).
Полібій у праці „Всесвітня історія” розглядає три форми влади залежно від персоніфікацій (носія): царство (єдиновладдя); аристократія (влада небагатьох); демократія (народовладдя). Якщо владу персоніфікують розумні люди, тоді вона має позитивний характер ("позитивна влада") і сприяє розвитку суспільства. Але позитивні форми влади можуть перетворюватися в негативні: тоді царство перетворюється в монархію, аристократія – в олігархію, а демократія – в охлократію (владу натовпу), які здійснюють руйнівні дії до приходу наступної влади. Головна ідея Полібія зводилася до закономірностей і випадковостей у змінах форм влади.
Цим Цянь головну увагу приділяв не формам, а принципам правління в царствах, що приходили на зміну один одному в Китаї. Влада – це керування людьми, що ґрунтується на природі людини. Існують три позитивні якості людської натури, спираючись на котрі, можна успішно керувати людьми:
відкритість – основа управління в царстві Ся;
інстинкт поваги – основа управління в царстві Інь;
культура – основа управління в царстві Чжоу.
Цянь також пише, що позитивні якості перетворюються в негативні: відкритість – у дикість, повага – у сліпий культ влади, культура – у схильність до зовнішнього, показного. (Як тут не згадати "батька народів" Сталіна і "великого кошлатого" Брежнєва!). Зміна принципів означає зміну правління.
Системний етап пов'язаний із розвитком менеджменту в бізнесі та діяльності організацій, починаючи від середніх віків до завершення промислової революції. Важливий внесок у формування передумов сучасного менеджменту зробила церква, яка впровадила опис обов'язків і комплектацію штатів священнослужителів різних рівнів. Чітке формулювання їхніх обов'язків забезпечувало проходження розпоряджень від Папи Римського до мирян, тобто була створена ефективна комунікаційна мережа. Організація церкви була настільки ефективною, що її організаційна структура залишилася практично незмінною й досі.
Створення централізованої держави у Франції спричинило виникнення важливого принципу управління в сучасному європейському менеджменті. Пригадаймо шкільний підручник з історії, систему підпорядкованості в середньовічній Франції: "Васал мого васала – не мій васал" і положення про відповідальність в організації, умовою якої є підзвітність підлеглого лише одному начальникові.
Льюїс Мамфорд у книзі "Міф машини" визначив чотири основні форми колективних дій у виробництві та розвитку менеджменту:
суспільна форма організації колективної праці;
бюрократична організація ("мега-машина"), яка встановила поділ праці, командну ієрархію, стандартизацію, проектування;
місто як засіб організації економічних і політичних функцій;
бенедиктинська система, що виникла в VI ст., пов'язана з добровільним об'єднанням людей для праці відповідно до заповіту св. Бенедикта Нурсійського, який говорив, що праця – моральний і релігійний обов'язок людини.
До досягнень бенедиктинської системи належить:
– чергування фізичної і розумової праці;
– ретельний регламент робочого дня (саме бенедиктинці розбили добу на 24 години);
– застосування машин, що зберігають працю;
– організацію "вільних міст";
– формування засад бухгалтерського обліку (баланс, подвійний запис).
У європейських мовах термін "бенедиктинська система" використовується й сьогодні як символ якісної праці, ефективного й досконалого виконання. Бенедиктинська система стала наріжним каменем нового статусу менеджменту.
Систематичний менеджмент характерний для періоду оформлення ринкових відносин. Виробнича діяльність підприємств потребувала певного апарату управління, щоб вивільнені менеджери постійно керували робітниками. Поділ праці, а потім виробнича кооперація і спеціалізація, механічні фабрики призвели до появи американської системи виробництва. Останнім пунктом систематичного менеджменту став 1886 р., коли на зборах Американського товариства інженерів-механіків один із засновників і президент компанії „Yale & Town Manufactoring” Генрі Таун (1844-1924 рр.) виступив з доповіддю "Інженер у ролі економіста", в якій довів що, по-перше, управління – це мистецтво і, по-друге, інженера має цікавити не тільки технічна ефективність, але й підрахунок витрат, прибутків, доходів. Для розвитку менеджменту ці збори стали важливими ще й тому, що на них був присутній інженер Фредерик Тейлор (1856-1915 рр.) – фундатор школи наукового керування.
Систематичний менеджмент сприяв виникненню авторитарного типу керівника, в основі якого була концепція "макіавеллізму". Її положення і нині вивчають у школах бізнесу:
– методи швидкого досягнення влади, що дає можливість приймати рішення, карати інших, захищати себе від інших і тих, що можуть розпоряджатися вашим майбутнім;
– пошук власної ніші в організації;
– побудова відносин за вертикаллю "підлеглий – начальник".
Головна ідея - ніколи не наживати собі ворога,
якщо можна цього уникнути!
Науковий менеджмент. Основною фазою методології наукового менеджменту був аналіз змісту праці й визначення її основних компонентів. Тут провадилися всілякі виміри: хронометраж, кінозйомка виробничих операцій та ін. Класичним стало завдання одного з основоположників цього напрямку Фредерика Тейлора — так зване "завдання про грабаря", в якому Тейлор встановив оптимальні розміри лопати з погляду підвищення продуктивності праці. Є підстави вважати, що це було перше в історії розв'язане практично завдання оптимізації.
Школа наукового менеджменту переконливо довела, що ефективне управління дає можливість досягти максимального випуску продукції з мінімальними витратами. Було також опрацьовано методи організації ефективної колективної праці. І хоча більшість із нас знайомилася з її фундатором Ф.Тейлором за працею В.І. Леніна "Наукова система витискання поту", багато положень представників школи (Ф.Тейлор, Г.Емерсон, Г.Форд та ін.) не втрачають своєї актуальності й сьогодні. Тому корисно звернутися до початків менеджменту як науки, адже "той, хто не знає минулого, не має майбутнього".
Адміністративний менеджмент. Основна заслуга школи адміністративного менеджменту (А.Файоль, Л.Урвік, Д.Муні та ін.) пов'язана з обґрунтуванням організаційного, або ж функціонального, погляду на менеджмент. Фахівці цієї школи (її часто називають класичною і її створення пов'язують з ім'ям французького вченого Анрі Файоля, котрого самі ж американці називають "батьком менеджменту") почали послідовно опрацьовувати підходи до вдосконалення управління організацією в цілому.
Метою класичної школи було визначення загальних характеристик і закономірностей організацій та створення на їх основі універсальних принципів управління, дотримання яких, на думку прихильників цього напрямку, безсумнівно, забезпечить організації успіх. Ці принципи торкалися двох основних аспектів: перший – визначення головних функцій бізнесу і розробка на їх основі раціональної функціональної схеми управління організацією, другий – побудова організаційної структури управління працівниками.
Управління з погляду психології та людських відносин. Хоча автори наукового управління і класичного підходу в принципі визнавали значення людського фактору в завданнях менеджменту, модель "економічної людини", у тому її вигляді, що задумав Тейлор, до 30-х рр. XX ст. виявилася багато в чому непридатною для ефективної діяльності організацій, насамперед через те, що матеріальна зацікавленість і суто економічні стимули перестали здаватися теоретикам і практикам менеджменту рушійними чинниками мотивації працівників (на це вплинули події в СРСР, коли радянські люди демонстрували трудовий ентузіазм, не пов'язаний безпосередньо з високою матеріальною зацікавленістю).
Спрямування досліджень на людські відносини зародилося у відповідь на нездатність менеджменту цілком усвідомити людину як основний елемент ефективної організації. Найвизначнішими авторитетами в розвитку школи людських відносин називають Мері Паркер Фоллет і Елтона Мейо. Саме М.Фоллет першою визначила менеджмент як "забезпечення виконання роботи за допомогою інших людей".