4.7. Поняття суб'єкта та об'єкта управління в організації

При визначенні понять суб'єкта та об'єкта управління в організації необхідно більш детально охарактеризувати, що таке система та системний підхід.

Для визначення понять «система» і «системний підхід», крім наведених вище чотирьох ознак, важливо врахувати також сутність процесів їх функціонування.

У загальному випадку підсистеми пов'язанні між собою матеріальними, енергетичними та інформаційними потоками.

Їх називають внутрішніми зв'язками. З іншого боку, кожна система пов'язана з іншими системами того самого чи старших рангів. Ці зв'язки для даної системи правомірно називати зовнішніми. Легко переконатися, що у відповідності з ознакою ієрархічності внутрішні зв'язки системи будуть зовнішніми по відношенню до підсистем. У свою чергу, всі зовнішні зв'язки будь-якої системи (підсистеми) можна поділити на входи (х₁, х₂,..., Х₆), якими прийнято називати зовнішні зв'язки, направлені до системи та які реалізують зовнішні дії на систему і виходи (у₁, у₂,... у₅), якими будемо називати зовнішні зв'язки, що виходять з системи та являють собою результат її функціонування, дії на інші системи, тобто на зовнішнє по відношенню до даної системи середовище. Входи системи можна поділити на три види:

– інформаційні, в тому числі керуючі діями верхнього рівня (х₁) та горизонтальні інформаційні зв'язки (х₂), які використовуються для вироблення внутрішніх керуючих впливів на об'єкт;

Рис. 4.2. Узагальнена блок-схема керуючої системи

– вихідні ресурси (х₃, х₄, х₅), які використовуються в процесі функціонування об'єкта управління;

– некеровані фактори, які порушують процес функціонування системи і називаються обуреннями (Х₆).

Відповідно можна диференціювати і виходи системи, виділяючи у них:

– вихідну інформацію, в тому числі зворотній зв'язок з керуючим органом верхнього рівня (у₁) та горизонтальні інформаційні зв'язки (у₂);

– цільові кінцеві результати функціонування об'єкта управління (у₃,у₄);

– негативні наслідки функціонування об'єкта управління (у₃).

У застосуванні до промислових підприємств функціонування системи означає переробку ресурсів, які надходять на вхід системи, у кінцеві результати – продукцію та послуги. Крім них, виходами системи можуть бути й негативні результати її діяльності, наприклад, стічні води і викиди в атмосферу, які забруднюють навколишнє середовище. На вході у систему поряд з ресурсами, які необхідні для її функціонування, розрізняють також негативні, небажані впливи, що порушують її нормальну діяльність. Їх називають зовнішніми обуреннями. Типовими прикладами зовнішніх обурень для промислових систем можуть слугувати порушення термінів поставки сировини та матеріалів, відхилення якості сировини від номінальної, збої в енергопостачанні і т. ін. Крім зовнішніх, є і внутрішні обурення, які порушують нормальний хід процесів функціонування. Типовими прикладами внутрішніх обурень на виробництві можуть слугувати порушення технологічної дисципліни, аварійний вихід з роботи обладнання і т. ін.

Процесам функціонування системи потрібне управління. У блок-схемі керованої системи можна виділити дві взаємопов'язані ланки:

- об'єкт управління (виробництво), який являє собою ту частину системи, в якій відбуваються основні процеси її функціонування;

- орган управління, який безпосередньо реалізує управління об'єктом. Орган управління пов'язаний з об'єктом управління інформаційними потоками. Від органу управління на об'єкт надходять керуючі впливи. З іншого боку, від об'єкта до органу управління надходить інформація, яка характеризує функціонування об'єкта, та необхідна для виробки раціональних керуючих впливів. Цей потік інформації прийнято називати зворотнім зв'язком органу управління з об'єктом.

Орган управління та об'єкт управління пов'язані між собою керуючими впливами та зворотнім зв'язком і складають замкнене коло управління.

Важлива особливість системи – цілеспрямованість діяльності, яка проявляється у прагненні не допустити, подолати або компенсувати обурення, досягти високих цільових результатів, зменшити негативні наслідки своєї діяльності та економно використовувати ресурси.

Необхідно підкреслити ще одне важливе положення, яке називається принципом єдності цілей: сутність цього принципу полягає в тому, що функціонування кожної підсистеми повинно бути спрямоване на досягнення цілей всієї системи.

Оцінкою функціонування системи може слугувати її ефективність, яка характеризується відношенням цільових результатів до ресурсів, які використані для отримання цих результатів і для скасування негативних наслідків функціонування.

Таким чином, управління складною системою являє собою розробку та реалізацію сукупності різноманітних впливів на об'єкт, які спрямовані на забезпечення ефективного його функціонування, тобто на досягнення цілей системи. Управління, яке забезпечує найкраще досягнення цілей у конкретних умовах, прийнято називати оптимальним.

Коли мова йде про системний підхід, то відразу ж виникає питання: підхід до чого? Тут ми розглянемо сутність системного підходу до аналізу об'єктів, які називають системами, та особливості системного підходу до рішення проблем.

Системний підхід – це спосіб мислення по відношенню до організації та управління, який розглядає їх у єдності складових частин, нерозривно пов'язаних із зовнішнім світом.

Основні принципи системного підходу до аналізу об'єктів:

1. Оскільки під поняттям "система" ми розуміємо сукупність взаємопов'язаних і взаємодіючих підсистем, аналіз потрібно починати з виявлення структури об'єкта, тобто зі складу підсистем і зв'язків між ними. Для складних систем характерна велика кількість внутрішніх зв'язків. Тому важливо виділити істотні зв'язки (системоутворюючі), які помітно впливають на функціонування системи.

2. Система являє собою не просто набір підсистем, а цілісний об'єкт, багато з властивостей та можливостей якого не є простою сукупністю можливостей її підсистем. З цього можна зробити висновок, що в ході аналізу всі властивості та показники систем повинні бути поділені на цілісні та адитивні в залежності від впливу на них ефекту взаємодій підсистем. Цілісними (емерджентними) називають такі властивості, функції та показники, які притаманні тільки системі як цілісному об'єкту. Адитивними називають такі властивості та показники систем, які визначаються тільки можливостями підсистем та є їх сумою.

3. Підсистеми взаємодіють у процесі цілеспрямованого функціонування системи. З цього витікає, що при аналізі систем важливо виявити і вивчити цілі функціонування системи. Крім того, важливо виявити фактичні цілі функціонування окремих підсистем і переконатися у їх збігові цілям системи і принципу єдності мети. Якщо цей принцип не зберігається, його необхідно встановити, це істотна можливість підвищення ефективності функціонування системи.

4. Система пов'язана з іншими системами, тобто з зовнішнім середовищем, за допомогою вхідних і вихідних зовнішніх зв'язків. З цього витікає, що при аналізі системи необхідно роздивлятися та враховувати вплив цих зв'язків, в тому числі:

- враховувати вплив зовнішнього середовища на досліджувану систему і подальший їхній вплив;

- оцінити функціонування системи з урахуванням її впливу на інші системи (зовнішнє середовище) і наслідки цього впливу;

- при аналізі зовнішніх зв'язків підкреслювати істотні.

5. Складна система, об'єкт аналізу та інші системи, з якими вона пов'язана, представляють собою розвинуті динамічні системи. З цього витікає, що при аналізі систем істотну роль відіграє фактор часу. В свою чергу, фактор часу підлягає двоякому впливу. По-перше, необхідно дослідити не тільки статичні, але й динамічні властивості і характеристики, по-друге, особлива увага повинна бути надана дослідженню розвитку системи і рухливим силам цього розвитку. При цьому необхідно побачити внутрішні протиріччя та їх причини зв'язку.

6. Системний підхід до дослідження об'єктів як до самостійних методологічних напрямків формування в результаті використання кількісних методів дослідження. Звідси витікає, що глибина і ефективність досліджуваної системи залежать від повноти використання цих методів для зображення зовнішніх і внутрішніх зв'язків, процесів функціонування, цілей системи.