- •Передмова
- •Розділ 1. Еволюція менеджменту
- •1.1. Розвиток теорії та практики науки управління
- •1.2. Етапи розвитку менеджменту
- •1.3. Сучасні парадигми менеджменту
- •1.4. Рівні та сфери менеджменту
- •Питання для контролю:
- •Розділ 2. Основні концепції теорії управління
- •2.1. Концепція класичної теорії наукового управління (система Тейлора)
- •Три причини малої продуктивності праці за ф.Тейлором:
- •2.2. Концепція адміністративного управління
- •2.3. Організаційні принципи управління Гьюлика–Урвіка
- •2.4. Вчення м.Вебера про бюрократичну організацію
- •2.5. Вплив на якість управління фактору людських відносин
- •Питання для контролю:
- •Розділ 3. Цілі та задачі сучасного менеджменту
- •3.1. Поняття та зміст менеджменту
- •3.2. Завдання та цілі менеджменту
- •3.3. Характерні риси менеджменту
- •3.4. Функції менеджера
- •Питання для контролю:
- •Розділ 4. Ознаки і загальні риси організацій та їх різновиди
- •Китайська приказка
- •4.1. Загальна характеристика організацій
- •4.2. Різновиди та типологія організацій
- •Типологія організацій, що здійснюють підприємницьку діяльність
- •4.3. Організаційні форми об'єднання підприємств
- •4.4. Внутрішнє та зовнішнє середовище організації
- •4.5. Фактори міжнародного впливу
- •4.6. Організація як відкрита економічна система
- •4.7. Поняття суб'єкта та об'єкта управління в організації
- •4.8. Закони організації
- •4.9. Етапи життєвого циклу організації
- •4.10. Ознаки організації
- •Розділ 5. Функція планування
- •5. 1. Етапи планування
- •5.2. Складові планів
- •5.3. Основні принципи та рівні планування
- •5.4. Процес стратегічного планування
- •Питання для контролю:
- •Розділ 6. Функція мотивації
- •6.1. Поняття потреби та винагороди
- •6.2. Змістовні теорії мотивації
- •6.3. Процесуальні теорії мотивації
- •6.4. Концепція людських відносин
- •6.5. Стимулювання праці за ф.Тейлором
- •6.6. Теорія X і y д. Мак Грегора
- •6.7. Теорія мотиваційної гігієни Герцберга
- •6.8. Як можна використати результати досліджень у практиці управління
- •Питання для контролю
- •Розділ 7. Функція контролю
- •7.1. Сутність, елементи та процес управлінського контролю
- •7.2. Основні принципи контролю
- •7.3. Контроль – як зворотній зв’язок при виконанні управлінських рішень
- •7.4. Причини необхідності корегуючих дій
- •7.5. Види контролю
- •Питання для контролю
- •Тестові завдання
- •Розділ 8. Функція організації
- •8.1. Побудова організацій
- •8.2. Делегування повноважень (обов’язки, повноваження, відповідальність)
- •8.3. Класифікація організаційних структур
- •8.4. Принципи та процес побудови структур керування
- •Питання для контролю
- •Розділ 9. Технологія менеджменту
- •9.1. Основи психологічної теорії управління
- •9.2. Вимоги до технології менеджменту
- •9.3. Системи методів: адміністративні, економічні, соціально-психологічні
- •Питання для контролю:
- •Розділ 10. Сутність і складові процесу керувАння
- •10.1. Класифікація управлінських рішень
- •10.2. Що таке управлінське рішення?
- •10.3. Вивчення проблемних ситуацій
- •10.4. Системний підхід до вирішення проблемних ситуацій
- •Висновок
- •10.5. Системний підхід при оцінці проблем
- •10.6. Принципи прийняття рішень
- •10.7. Етапи процесу вироблення рішень
- •10.8. Методи та механізм прийняття рішень
- •10.9. Фактори, що впливають на процес вироблення рішень
- •10.10. Фактори, що впливають на достовірність прийняття рішень
- •10.11. Фактор ризику при прийнятті рішень
- •10.12. Якість управлінських рішень
- •10.13. Організація виконання рішень
- •10.14. Індивідуальні підходи до прийняття рішень особистістю
- •10.15. Інші підходи до прийняття рішень
- •Питання для контролю:
- •Розділ 11. Методи і моделі прийняття управлінсЬких рішень
- •11.1. Методи дослідження операцій
- •11.2. Прямі і зворотні задачі дослідження операцій
- •11.3. Вибір рішення в умовах невизначеності
- •11.4. Підходи до рішення задач в умовах "поганої невизначеності"
- •11.5. Багатокритеріальні задачі
- •Підходи до вирішення багатокритеріальних задач
- •Питання для контролю:
- •Розділ 12. Комунікаційний процес в управлінні
- •12.1. Етапи комунікаційного процесу
- •12.2. Формальні і неформальні комунікації
- •12.3. Ефективність комунікацій і комунікаційних бар'єрів
- •Питання для контролю:
- •Розділ 13. Функція керівництва в організації
- •13.1. Характеристика керівника
- •13.2. Форми влади та впливу на підлеглих
- •13.3. Авторитет керівника
- •13.4. Принципи керівництва
- •13.5. Стилі керівництва
- •13.6. Роль особистості керівника в управлінні
- •13.7. Формальне і неформальне лідерство
- •13.8. Причини виникнення неформальних об’єднань
- •Питання для контролю
- •Розділ 14. Конфліктні ситуації
- •14.1. Причини виникнення конфліктів
- •14.2. Роль особистості у виникненні конфліктних ситуацій
- •14.3. Модель і стадії розвитку конфлікту
- •14.4. Стилі подолання конфліктів
- •14.5. Як використати конфлікт в управлінні?
- •14.6. Прийоми з попередження появи та розвитку конфлікту та його локалізація і гасіння
- •14.7. Природа стресу та управління ним
- •Питання для контролю:
- •Розділ 15. Культура організації
- •15.1. Концепції культури організації
- •15.2. Соціально-психологічний клімат організації
- •15.3. Поводження людей в організації
- •15.4. Дрес-код організації
- •Питання для контролю:
- •Розділ 16. Управління направлене на успіх
- •16.1. Соціальна відповідальність менеджменту
- •16.2. Місія організації
- •16.3. Етика бізнесу
- •Issa – Міжнародна асоціація суднових постачальників,
- •16.4. Ефективність керування
- •Питання для контролю:
- •Розділ 17 . Роль менеджера в організації, його самовдосконалення
- •17.1. Роль менеджера в організації
- •Повчальна історія. Як Генрі Форд вирішив без менеджерів обійтися
- •17.2. Самовдосконалення менеджера
- •Питання для контролю:
- •Замість післямови. Перевірте свої можливості Перш ніж виконувати тести!
- •1. Чи можете ви бути керівником?
- •Управлінські ситуації:
- •Ключ до розв'язання
- •2. Перш ніж стати менеджером...
- •3. Ведучий чи відомий?
- •4. Командувати чи підкорятися?
- •5. Чи здатні Ви стати керівником?
- •6. Виявлення комунікативних і організаторських здібностей
- •Бланк питань
- •Бланк відповідей
- •Шкала оцінок комунікативних здібностей
- •Шкала оцінок організаторських здібностей
- •А. Тести на комунікабельність
- •8. Вивчення комунікативних і організаторських умінь
- •Ключі і обробка результатів
- •9. Воля та увага
- •10. Самооцінка
- •Який Ваш творчий потенціал
- •13. Оцінка рівня конфліктності особи
- •Література
4.5. Фактори міжнародного впливу
У той час, як фактори зовнішнього середовища в тій чи іншій мірі впливають на всі організації, середовище організацій, діючих на міжнародному рівні, відрізняється підвищеною складністю. Остання зумовлена унікальною сукупністю факторів, що характеризують кожну державу. Економіка, культура, кількість та якість трудових і матеріальних ресурсів, закони, державні установи, політична стабільність, рівень технологічного розвитку відрізняються в різних державах. При здійсненні функцій планування, організації, керівництва, стимулювання та контролю керівники повинні мати це на увазі. Керування міжнародним бізнесом поширюється на сфери діяльності, пов'язані з переміщенням ресурсів, товарів, послуг і робочої сили через національні кордони. До ресурсів належать: сировина, капітал, люди і технологія. Якщо говорити про товари, то це можуть бути готові компоненти, продукти, напівфабрикати. До послуг, які переміщуються, належать: бухгалтерський облік, юридична та банківська діяльність. Перемішуються і спеціалісти – в першу чергу менеджери. Підприємства можуть проникати на міжнародні ринки різними шляхами.
1. Експорт. Найлегший шлях проникнення на міжнародні ринки – експорт продукції. Хоча організація продовжує виробляти всю продукцію у своїй державі, вона може для координації експорту створити незалежну торговельну компанію або посередницьку службу, яка буде полегшувати укладання угод з іноземними покупцями.
2. Ліцензування. Підприємство може продати ліцензію на виробництво своєї продукції іноземній компанії або державі згідно угоді про ліцензійні платежі. Згідно цій схемі підприємство надає іноземній компанії або державі право використовувати патенти або технологію, виробничі секрети, а також надавати технологічну та адміністративну підтримку. Іноземна компанія або держава, в свою чергу, відшкодовує збитки підприємства в формі ліцензійних платежів або плати за послуги, які компенсують збитки на НІОКР+5-10% прибутку.
3. Спільні підприємства. Організація спільного підприємства полягає в тому, що дві або більше приватних компаній, або держава, вкладають кошти у виробничу потужність. Учасники є рівними партнерами в справі й отримують прибуток в залежності від частки пакету акцій кожного у спільному підприємстві.
4. Прямі капіталовкладення. Найбільш сильна прихильність до міжнародного бізнесу виникає тоді, коли керівництво вирішує випускати продукцію своєї фірми за кордоном і зберігати повний контроль над виробництвом, маркетингом, фінансами та іншими функціями.
5. Багатонаціональні (транснаціональні) корпорації володіють і керують підприємствами в світовому масштабі. Сто великих транснаціональних корпорацій світу мають філіали більш ніж у двадцяти державах. Багато з них зайняті в секторі, зосереджуючи увагу на випуску ліків, виробництві хімікатів, електроніки, переробці сільськогосподарської сировини та нафти, виробництві синтетичних волокон і електрообладнання. Керівництво багатонаціональних корпорацій формується з представників багатьох держав.
Щоб пристосувати свої послуги і продукцію до характеристик того чи іншого міжнародного оточення, керівники організації мають навчитися розуміти фактори кожної держави. Якщо вони вважають, що середовище іншої держави аналогічне внутрішній, велика небезпека помилкових передумов і рішень.
Розгляд факторів середовища, в якому функціонує бізнес, зосереджено на чотирьох факторах – культурі, економіці, законодавстві і державному регулюванні політичного стану.
1. Культура. Під культурою розуміють пануючу в суспільстві систему розподілених усіма цінностей, вірувань, звичаїв і панівних установок. Кожне суспільство має свою культуру, вплив якої позначається на стилі повсякденного життя.
Культуру США можна охарактеризувати як індивідуалістську, матеріалістичну і спрямовану на цінність часу. В цей же час в Японії та Китаї групі надається набагато більше уваги, ніж індивіду. Американська культура не надає великого значення традиціям, ритуалам і формальностям, які є важливими характеристиками латиноамериканської, близькосхідної та далекосхідної культур. Американці не люблять "ходити навколо", намагаються без церемоній відразу переходити до справи. Але в Латинській Америці або Саудівській Аравії заведено спочатку поговорити на тему, яка не стосується справи, і тільки потім зосередитися на справжній меті зустрічі.
Американці поважають надбання, які символізують великий статус, в той час як у багатьох суспільствах незахідного типу набагато вище інтерес до естетичного і духовного буття. Аналогічним чином зациклення американців на часі не знаходить розуміння у східній культурі, яка розглядає час як щось без початку і кінця. Так, східні бізнесмени часто недбало ставляться до часу зустрічей і термінів, що виводить з себе американців, німців та швейцарців.
Мова – ще один аспект культури – завжди створює труднощі для організації, яка веде свої справи за кордоном. В силу розбіжностей значень, які надаються схожим словам, а також проблем, пов'язаних із перекладом, можуть виникнути проблеми на шляху обміну інформацією.
2. Економіка. Фірми, які працюють у міжнародному середовищі, повинні аналізувати економічні умови та тенденції тих держав, в яких вони ведуть або хочуть вести справи. Аналіз економічних факторів середовища може сприяти зростанню ефективності процесу прийняття рішень і планування.
До числа деяких економічних факторів, які можуть впливати на ведення справи за кордоном, відносяться: рівень заробітної плати, транспортні витрати, обмінний курс, інфляція і ставки банківського проценту, оподаткування і загальний рівень економічного розвитку. Є ще й інші фактори, які належать до міжнародного економічного середовища, хоча й не мають економічної сутності: чисельність населення, рівень грамотності та професійної підготовки, кількість і якість природних ресурсів, рівень розвитку технології, особливості конкурентної боротьби.
3. Закони і державне регулювання. Подібно до того, як організації, які займаються бізнесом усередині держави, залежать від внутрішніх законів, так і фірми, які виступають на міжнародних ринках, вимушені рахуватися з безліччю законів та регулюючих актів закордонних держав. Це стосується таких питань, як оподаткування, патенти, трудові відносини, стандарти на готову продукцію, ціноутворення і надання відомостей державним установам.
Наприклад, з 1977 р. після скандалу з "Локхід" в США є протизаконним підкуп іноземних представників з метою підтримання бізнесу в цій державі, хоча там це нормальне явище. В ФРН, Франції та Англії хабарі, які дають в інших державах, не тільки законні, але й вираховуються з оподаткованих сум, що ставить США в невигідне положення. В 1982 р. лоббі, які представляли інтерес бізнесу, домоглися перегляду цього закону, і зараз він дозволяє невеликі виплати іноземним урядовим особам для прискорення бюрократичного руху паперів, пов'язаних з міжнародними угодами.
4. Політичний стан. Внутрішній ринок знаходиться під впливом політичних подій і рішень, аналогічно цьому політичні фактори можуть позначатися на операціях у сфері міжнародного бізнесу. Соціальна напруга може порушувати процес виробництва чи обмежувати збут, якщо хвилювання спрямовані проти заводу, який знаходиться у володінні іноземця. Політичні дії проти уряду або раптова зміна режиму, як мінімум, означає зростання невизначеності для експортера чи іншого інвестора.
Треба визнати, що такі події, як революції та націоналізації, є винятком, а не правилом. Майже у всіх державах поточний політичний процес виражається у визначених змінах державної політики і не випливає на перевороти, але й такі зміни позначаються на бізнесі.
Політичні фактори необхідно оцінювати до вкладення капіталів чи прийняття на себе обов'язків по збуту. По мірі надходжень нової інформації та зміни обставин необхідно корегувати відповідні прогнози.
Таким чином, щоб мати успіх у міжнародному середовищі, керівник повинен мати і брати до уваги різницю в культурі, економіці, законодавстві та політичному становищі.