Три причини малої продуктивності праці за ф.Тейлором:

1. Загальна помилка з давніх часів у середовищі робітників, що реальне підвищення виробітку на кожну людину і на кожну машину в даній галузі призведе до скорочення зайнятих у ній робітників.

2. Помилкова система організації управління підприємством, яка змушує кожного робітника “прохолоджуватися” або працювати повільно, захищаючи тим самим власні інтереси.

3. Непродуктивні, грубо-практичні методи виробництва, які панують у всіх галузях промисловості і за яких робітники витрачають даремно значну частину своїх зусиль.

Розглянемо також 12 принципів продуктивності праці за Г.Емерсоном:

“Працювати інтенсивно – означає застосувати у справі максимальні зусилля; працювати продуктивно – значить докладати до справи мінімум зусиль”.

1. Точно визначені ідеали або цілі. (Микола І провів лінійкою дорогу з Петербурга до Москви – і дорога коштувала 337 тис. доларів за милю, а у Фінляндії, де керували інженери, – 23 тис. доларів).

2. Здоровий глузд. (На зміну наступальній організації, що експлуатує ресурси, повинна прийти оборонна організація, що створює).

3. Компетентна консультація. (По-справжньому компетентна порада ніколи не може надходити від однієї людини).

4. Дисципліна. (Найважливішим результатом поведінки людини є правила організації).

5. Справедливе ставлення до персоналу. (Під час підбору людей для роботи не дуже важливі такі зовнішні речі, як освіта, фізична сила і навіть поведінка в минулому. Основну увагу слід звертати на внутрішні здібності і нахили, на характер – на те, що зрештою визначає людину).

1. Швидкий, надійний, повний, точний і постійний облік.

2. Диспетчеризація.

3. Норми і розклад.

4. Нормалізація умов.

5. Нормування операцій.

6. Писані стандартні інструкції.

7. Винагорода за продуктивність.

Тейлор намагається науково встановити „найкращий метод” виконання кожної роботи за найкоротший час.

Практичне застосування тейлорівського підходу виявилося результативним. На тих машинобудівних підприємствах, де експериментував Тейлор, середня продуктивність праці зросла вдвічі.

Проблему впровадження найбільш сучасних методів Тейлор безпосередньо пов’язував зі стандартизацією інструментів, що враховує особливості різних видів робіт. Характерний у цьому відношенні досвід, проведений ним на солеварному заводі в Бетлехемі при вивченні навантаження вугілля лопатами. Як показали дослідження, середня вага вугілля, яка захоплюється лопатою, коливалась від 16 до 38 фунтів. Експериментами було встановлено, що робітник в змозі погрузити за день більше вугілля, працюючи лопатою, яка вміщує від 21 до 22 фунтів. Далі виявилось, що при навантаженні лопатою різних видів матеріалів доречно застосовувати 15 її типів. Введення раціональних методів (які вантажі та якими лопатами їх навантажили), привело до того, що після трьох з половиною років 140 чоловік виконували роботу, для якої раніше було потрібно від 400 до 600 чоловік.

Важливе значення Тейлор надавав правильному підбору і готовності робітників. Він рекомендував кожному доручити таку роботу, для якої він найбільш підходить.

Введення тейлорівських методів породило багато нових проблем організації роботи майстрів і бригадирів, обов’язки яких значно ускладнились. Все це примусило Тейлора поставити під сумнів існуючу „лінійну” структуру організації, при якій кожний робітник підпорядковувався тільки одному безпосередньому начальнику. Запропонував відмовитися від цієї, за його словами, „військового типу організації”, Тейлор як альтернативу розробив систему розподілу роботи майстра на вісім складових частин. При цьому робітник щоденно отримує вказівки від восьми вузькоспеціалізованих безпосередніх керівників.

Таким чином, Тейлор запропонував необхідність розподілу праці безпосередньо у сфері управління. Особливе значення він надавав функції планування. Обґрунтовуючи необхідність виділення планування у самостійну функцію управління, Тейлор висував вимогу заздалегідь планувати методи роботи та всю виробничу діяльність підприємства в цілому.

Важливе місце у дослідженнях Тейлора займає розробка системи підрядної оплати згідно науково обґрунтованих методів нормування праці. Основні положення розробленої системи оплати праці такі:

- заробітна плата сплачується людині, а не місцю;

- встановлення розцінок повинно бути засновано на точному знанні, а не на здогадках;

- розцінки, основані на точному знанні, єдині і справедливі;

- завдяки встановленим таким чином розцінкам, продукти виробляються дешевше і в той же час робітники отримують більш високу заробітну плату, ніж їм звичайно платять;

- будь-якому робітнику слід по можливості доручати вищий тип робіт, доступний його вмінням і навичкам;

- будь-якому робітнику, який працює у найвищому темпі першокласного робітника, слід виплачувати у залежності від характеру роботи доплати від 30 до 100% порівняно з середняком його класу;

- заробітна плата, яка заснована на точному знанні, створює найкращих робітників, дає їм змогу краще заробити, знищує причини навмисної повільності у роботі, створює дружні відносини між робітниками та підприємцями.

Система Тейлора зустріла рішучий опір з боку робітників і профспілкових організацій США, які побачили у тейлоризмі новий засіб посилення експлуатації трудівників і навіть, як проголошувала одна з резолюцій американської федерації праці, „диявольський задум привести людей до становища машин”.

Характерно, що проти тейлоризму виступали також і підприємці. Система Тейлора потребувала від них проведення значної роботи, але результати її були ще не визначені. Мова йшла про зміни всієї системи управління підприємства. Так було щодо розгляду справи „Інтерн Рейте” у 1910 році комісією по врегулюванню торгівлі між штатами. Розглядався конфлікт між групою фірм відправників вантажів залізничною компанією „Інтерн Рейте”, яка намагалась за допомогою високих витрат на заробітну плату підвищити тарифи. Конфлікт прийняв одразу сенсаційний характер. Залізниці були гордістю країни. Вантажовідправником була вся промисловість. Залучений до цієї справи як експерт Харрингтон Емерсон показав, що можна знизити затрати на перевезення на 1 млн. доларів щодня. В 20-30-тих роках зароджуються та одержують швидке розповсюдження нові професії „консультантів з управління” або „експертів” з питань продуктивності праці, зростає кількість різноманітних шкіл та коледжів з управління, у вищих навчальних закладах починається регулярне викладання курсів з „управління підприємством”, „промислового управління”. У дослідження проблем управління включається все більше вчених.

Рух „наукового управління” став виходити далеко за межі США, отримав широке визнання в Німеччині, Англії, Франції та в інших європейських країнах. В.І. Ленін вказував, що „необхідно створити в Росії вивчення та викладання системи Тейлора, систематичне випробування та пристосування її”. Видатними дослідниками Тейлора в СРСР були вчені О.К. Гастаєв, П.М. Керженцев, І.А. Єрманский.