- •Національний університет водного господарства та природокористування в. М. Москальова
- •Підручник
- •Затверджено Міністерством освіти і науки України як підручник для студентів вищих навчальних закладів (лист № 14/18.2-1649 від 13 липня 2004 року)
- •Національний університет водного господарства та природокористування в. М. Москальова
- •Підручник
- •Затверджено Міністерством освіти і науки України як підручник для студентів вищих навчальних закладів (лист № 14/18.2-1649 від 13 липня 2004 року)
- •1 Виробничий травматизм
- •1.1. Законодавча та нормативна база у сфері охорони праці
- •1.1.1. Основні положення законодавства про працю та охорону праці
- •1.1.2. Основні принципи державної політики в галузі охорони праці
- •1.1.3. Право громадян на охорону праці
- •1.1.4. Соціальний захист потерпілих на виробництві
- •1.1.5. Пільги та компенсації за важкі та шкідливі умови праці
- •1.1.6. Відшкодування шкоди працівникам за ушкодження здоров'я
- •1.1.7. Охорона праці при проектуванні, будівництві та реконструкції об'єктів і засобів виробництва
- •1.1.8. Тривалість робочого часу працівників
- •1.1.9. Обов'язки роботодавця щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці та обов'язки працівника щодо виконання нормативних актів
- •1.1.10. Охорона праці жінок
- •1.1.12. Медичні огляди певних категорій працівників
- •1.1 Лз. Державні нормативні акти про охорону праці
- •1.1.14. Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці
- •1.2. Державне управління охороною праці та організація охорони праці на виробництві
- •1.2.1. Органи державного управління охороною праці
- •1.2.2. Система управління охороною праці
- •1.2.3. Функції управління охороною праці
- •1.2.4. Управління охороною праці на підприємстві
- •1.2.5. Організація служби охорони праці
- •1.2.6. Наукові дослідження з проблем охорони праці
- •1.3. Навчання з питань охорони праці 1.3.1. Загальні положення
- •1.3.2. Організація навчання з охорони праці
- •1.3.3. Пропаганда знань з питань охорони праці
- •1.3.4. Інструктажі з питань охорони праці
- •1.3.5. Активні методи й засоби навчання охороні праці
- •1.4. Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці
- •1.4.1. Органи державного нагляду за охороною праці
- •1.4.2. Повноваження й права органів державного нагляду за охороною праці
- •1.4.3. Громадський контроль
- •1.4.4. Комісія з питань охорони праці на підприємстві
- •1.4.5. Уповноважені трудових колективів з питань охорони праці
- •1.5. Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві
- •1.5.1. Розслідування нещасних випадків на виробництві
- •1.5.2. Спеціальне розслідування нещасних випадків
- •1.5.3. Розслідування й облік
- •1.5.4, Розслідування та облік аварій
- •1.6. Аналіз, прогнозування та профілактика травматизму й професійної захворюваності на виробництві
- •1.6.1. Звітність та інформація про нещасні випадки
- •1.6.2. Аналіз причин травматизму й професійних захворювань
- •1.6.3. Методи аналізу причин травматизму і професійних захворювань
- •1.6.4. Технічні та організаційні заходи
- •2.1.1. Фактори санітано-гігієнічнихумов праці
- •2.1.2, Державне санітарне законодавство
- •2.1.3. Санітарно-епідеміологічний нагляд
- •2.1.4. Відповідальність за порушення санітарного законодавства
- •2.1.5. Загальні відомості про умови та фізіологію праці
- •2.1.6. Вплив характеру праці на функціонування організму
- •2.1.7. Оцінка умов праці
- •2.2. Повітряне середовище та його роль у створенні сприятливих умов праці
- •2.2.1. Повітря робочої зони
- •2.2.2. Метеорологічні чинники та їх вплив на організм
- •2.3. Забруднення повітряного середовища шкідливими речовинами
- •2.3.1. Виробничий пил
- •2.3.2. Виробничі отрути та їх вплив на функціонування організму
- •2.4.2. Природна вентиляція
- •2.4.3. Механічна вентиляція
- •2.4.4. Загальнообмінна механічна вентиляція
- •2.4.5. Припливно-витяжна загальнообмінна вентиляція
- •2.4.6. Методи розрахунку систем механічної вентиляції
- •2.5. Освітлення виробничих приміщень
- •2.5.1. Вплив умов освітлення на зорову функцію
- •2.5.2. Основні світлотехнічні терміни
- •2.5.3. Вимоги до виробничого освітлення
- •2.5.4. Види й системи освітлення
- •2.5.5. Природне освітлення
- •2.5.6. Штучне освітлення
- •2,5.7. Характеристика джерел штучного освітлення
- •2.5.8. Освітлювальні установки
- •2.5.9. Методи розрахунку штучного освітлення
- •2.5.10. Прожекторне освітлення
- •2.6. Вібрація
- •2.6.1. Причини виробничої вібрації
- •2.6.2. Характеристика основних параметрів вібрації
- •2.6.3. Дія вібрації на організм
- •2.6.4. Гігієнічне нормування
- •2.6.5. Заходи та засоби захисту від вібрації
- •2.7. Шум, ультразвук та інфразвук
- •2.7.1. Виробничий шум
- •2.7.2. Фізичні та фізіологічні характеристики основних параметрів шуму
- •2.7.3. Дія шуму на організм людини
- •2.7.4. Гігієнічне нормування
- •2.7.5. Методи та засоби захисту
- •2.7.6. Ультразвук
- •2.7.7. Інфразвук
- •2.8. Іонізуюче випромінювання
- •2.8.1. Основні джерела і види іонізуючого випромінювання
- •2.8.2. Властивості іонізуючого випромінювання та одиниці його вимірювання
- •2.8.3. Біологічна дія іонізуючого випромінювання на організм
- •2.8.4. Гігієнічне нормування
- •2.8.5. Методи та засоби захисту
- •2.9. Електромагнітні поля та електромагнітні випромінювання радіочастотного діапазону
- •2.9.1. Джерела електромагнітних полів та їх класифікація
- •2.9.2. Дія електромагнітного випромінювання на організм людини
- •2.9.3. Гігієнічне нормування
- •2.9.4. Профілактичні заходи щодо захисту
- •2.10.2. Інфрачервоне випромінювання та особливості його дії на організм
- •2.10.3. Гігієнічне нормування і профілактичні заходи
- •2.10.4. Ультрафіолетове випромінювання та особливості його дії на організм
- •2.10.5. Лазерне випромінювання
- •2.11. Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до розміщення підприємств, виробничих і допоміжних приміщень
- •2.11.1. Основні санітарно-гігієнічні вимоги до території підприємств і розташування будівель та споруд
- •2.11.2. Класи шкідливості підприємств
- •2.11.3. Вимоги до виробничих будівель
- •2.11.4. Вимоги до допоміжних
- •2.11.5. Системи водопостачання та каналізації
- •3.1. Загальні вимоги безпеки
- •3.1.1. Безпечність технологічного обладнання
- •3.1*2. Механізація і автоматизація технологічних процесів та обладнання
- •3.1.3. Дистанційне спостереження і керування
- •3.1.4. Контрольно-вимірювальні засоби
- •3.1.6. Загальні вимоги до розташування обладнання
- •3.1.7. Організація робочих місць
- •3.2. Безпека при експлуатації систем під тиском і кріогенної техніки
- •3.2.1. Загальні вимоги безпеки до посудин, що працюють під тиском
- •3.2.2. Основні причини аварій і несправностей котельного агрегату
- •3.2.4. Безпека при експлуатації трубопроводів
- •3.2.5. Безпека при експлуатації балонів
- •3.2.6. Безпека при експлуатації кріогенної техніки
- •3.3. Безпека при вантажно-розвантажувальних роботах і на транспорті
- •3.3.1. Заходи безпеки при організації вантажно-розвантажувальних робіт
- •3.3.2. Безпека підіймально-транспортного обладнання. Вимоги безпеки до вантажопідіймальних кранів
- •3.3.3. Безпека внутрішньозаводського і внутрішньоцехового транспорту. Внутрішньозаводські проїзди, дороги і тротуари
- •3.4. Електробезпека
- •3.4.1. Особливості електротравматизму
- •3.4.2. Дія електричного струму на організм людини
- •3.4.3. Чинники, що впливають
- •1111 ІттьПзГті
- •3.4,4. Вплив протікання струму через людину на наслідки ураження
- •3.4.5. Небезпека ураження людини струмом у різних електричних мережах
- •3.4.6. Класифікації виробничих умов за рівнем електробезпеки
- •3.4.7. Системи засобів і заходів безпечної експлуатації електроустановок
- •3.4.8. Надання допомоги при ураженні електричним струмом
- •4.1. Основні поняття та визначення пожежної безпеки
- •4.1.1. Загальні відомості про пожежі
- •4.1.2. Розвиток пожежної справи
- •4.1.3. Основні нормативні акти,
- •4.1.4. Поняття про пожежу та пожежну безпеку
- •4.1.5. Основні причини пожеж
- •4.1.6. Негативні та шкідливі чинники, пов'язані з пожежами
- •4.2. Пожежонебезпечні властивості матеріалів та речовин
- •4.2.1. Теоретичні основи процесу горіння
- •4.2.2. Класифікація видів горіння
- •4.2.3. Група горючості матеріалів та речовин
- •4.2.4. Показники поженчної
- •4.2.5. Особливості горіння твердих горючих матеріалів
- •4.2.6. Особливості горіння рідких речовин
- •4.2.7. Особливості горіння пилоповітряної суміші
- •4.2.8. Особливості горіння газів
- •4.2.9. Умови самозаймання речовин
- •4.3. Пожежовибухонебезпечність об'єктів
- •4.3.1. Пожежовибухонебезпечні властивості матеріалів і речовин та сфера їх використання
- •4.3.2. Класифікація приміщень за вибухопожежонебезпечністю
- •4.3.3. Обгрунтування категорії вибухопожежонебезпечності приміщень
- •4.3.4. Класифікація приміщень за Правилами облаштування електроустановок
- •4.3.5. Вимоги щодо вибухо- і пожежобезпеки при використанні електроустановок
- •4.4. Система попередження пожеж
- •4.4.1. Призначення та засади системи попередження пожеж
- •4.4.2. Вимоги до системи попередження пожеж
- •4.4.3. Захист від блискавки
- •4.5. Система пожежного захисту
- •4.5.1. Суть і складові системи пожежного захисту
- •4.5.2. Заходи щодо попередження розповсюдження пожежі
- •4.5,3. Ступінь вогнестійкості будівель та споруд
- •4.5.4. Пожежна сигналізація
- •4.5.5. Способи і засоби пожежогасіння
- •4.5.6. Протипожежне водопостачання
- •4.5.7. Стаціонарні засоби гасіння пожеж
- •4*5.8. Евакуація людей
- •4.5,9. Протидимний захист
- •4.6. Система організаційно-технічних заходів
- •4.6.1. Організаційно-технічне забезпечення пожежної безпеки
- •4.6.2. Обов'язки державних органів щодо забезпечення пожежної безпеки
- •4.6.3. Обов'язки посадових осіб та громадян щодо забезпечення пожежної безпеки
- •4.6.4. Державний пожежний нагляд
- •4.6.5. Пожежна охорона та організація гасіння пожеж
- •4.6.6. Інструкції про заходи пожежної безпеки
- •4.6.7. Дії персоналу під час виникнення пожежі
- •4.6.8. Навчання з питань пожежної безпеки
- •Рекомендовано Міністерством освіти і науки України для студентів вищих навчальних закладів
- •Ярошевська в.М. Та інші
- •"Вд "Професіонал", 2004. - 256 с.
- •Рекомендовано Міністерством освіти і науки України для студентів вищих навчальних закладів Рекомендовано Міністерством освіти і науки України для студентів вищих навчальних закладів
3.4.2. Дія електричного струму на організм людини
Дія електричного струму на організм людини має різносторон-ній характер і відрізняється від дії інших матеріальних чинників.
Небезпека ураження струмом характеризується тим, що вона не має зовнішніх ознак. Струм діє на організм людини миттєво, і вона усвідомлює небезпеку занадто пізно, коли вже неможна самостійно і свідомо вжити дій захисту, оскільки при проходженні небезпечного струму по м'язах вони, незалежно від бажання людини, скорочуються, цьому до того ж м'язи скорочуються з такою силою, що людина не лише не може самостійно відірватись від струмопровідних частин, а навіть не може покликати на допомогу. Дія електричного струму виявляється по-різному — від слабких подразнень до смертельних наслідків.
Електричний струм, проходячи через тіло людини, може спричинити термічну, хімічну, світлову, механічну та біологічну дії.
Термічна дія струму виявляється у внутрішніх та зовнішніх опіках окремих ділянок тіла. При цьому нагріваються кровоносні судини, нерви, серце, мозок та інші органи, що призводить до їх серйозних функціональних розладів.
Хімічна дія струму виявляється в електролізі органічної речовини і крові, які просочують тканини організму, внаслідок чого порушується їх фізико-хімічний склад.
Світлова дія струму — це подразнення та пошкодження оболонок органів зору ультрафіолетовими променями електричної дуги.
Механічна дія струму призводить до пошкодження тканин та суглобів, порушення цілісності шкіри, м'язів, кісток, сухожилків та ін.
Біологічна дія, яка є властивістю виключно живої тканини, проявляється у сильному збудженні нервової системи, що веде до порушення внутрішніх біоелектричних процесів, які пов'язані з життєвими функціями організму. У живому організмі постійно виникають біоелектричні процеси, і зовнішній струм, взаємодіючи з ними, може викликати судомні скорочення м'язів. Струм, проходячи через організм людини, викликає подразнення рецепторів і чутливих нервових закінчень, що знаходяться в них, і призводить до серйозних порушень діяльності життєво важливих органів, у тому числі серця і легенів, навіть якщо ці органи не лежать на шляху струму, що призведе до зупинки дихання і кровообігу.
О тже, електричний струм у тілі людини обумовлює перетворення поглиненої організмом електричної енергії на інші її види і призводить до згаданих наслідків.
Електричні ураження під дією струму можна умовно розподілити на місцеві електричні травми, коли виникає місцеве пошкодження організму, і загальні, так звані електричні удари, коли уражається весь організм внаслідок порушення нормальної діяльності життєво важливих органів і систем.
Місцеві електричні травми мають яскраво виражене місцеве порушення цілісності тканин тіла під дією електричного струму. Частіше всього це поверхневі пошкодження, тобто ураження шкіри, а іноді м'яких тканин, а також зв'язок і кісток. Переважно місцеві травми виліковуються і працездатність людини відновлюється повністю або частково. При тяжких електротравмах людина гине, але безпосередньою причиною є не струм, а місцеве ураження організму під дією електричного струму.
Характерними видами місцевих електричних травм є електричні опіки, електричні знаки, металізація шкіри, механічні ураження та електроофтальмія.
Електричні опіки — найбільш поширена електротравма, що виникає у більшої частини потерпілих від електричного струму (понад 60 %).
Залежно від умов виникнення опіки бувають трьох видів: стру-мовий, або контактний, коли струм безпосередньо проходить через тіло людини; дуговий, коли на тіло людини діє електрична дуга, але без проходження струму через тіло, та змішаний опік під впливом обох чинників. «Ствол» електричної дуги має високу температуру — від 3600 до 15 000 °С і вище. Очевидно, що людина, яка потрапила в зону дії дуги, отримає опіки того чи іншого ступеню тяжкості. Як правило, такі опіки бувають наслідком випадкових коротких замикань в електроустановках напругою від 220 до 600 В (рис. 3.11, 3.12).
В установках високої напруги (понад 1000 В) під дією струму і електричної дуги виникають змішані опіки. При цьому дуга утворюється між людиною і струмопровідною частиною. У таких випадках струм має силу в кілька ампер і високу напругу. Це викликає, як правило, тяжкий опік в місцях входу і виходу струму (рис. 3.13).
Рис. 3.13
Тяжкий опік грудної клітки внаслідок включення потерпілого в мережу струму через електричну дугу
Тканини, що лежать на шляху струму, внаслідок великої кількості теплоти висушуються, обвуглюються і навіть безслідно згоряють. Струм великої сили, що проходить через тіло людини, в більшості випадків не викликає зупинки серця.
Внаслідок контакту людини з електричною мережею майже у всіх випадках на тілі в місцях дотику з'являються електричні знаки. Це плями сірого або жовтого кольору на поверхніділянок тіла, які підпали під дію електричного струму, переважно круглої або овальної форми розміром до 5 мм з поглибленням у центрі. Трапляються знаки у вигляді подряпин, невеликих ран, крововиливів під шкіру, мозолів і дрібноточкової татуїровки. Іноді форма знаку відповідає формі струмопровідної частини, якої торкнулася людина, або форми блискавки.
Уражена ділянка шкіри затвердіває подібно до мозолю. Виникає нібито змертвіння верхнього шару шкіри. Електричні знаки переважно нехворобливі, і лікування їх закінчується благополучно. З часом верхній шар шкіри сходить, і уражене місце набуває початкового кольору, еластичності та чутливості.
Металізація шкіри виникає внаслідок проникнення в глибину шкіри газоподібних або розплавлених часток металу під дією електричної дуги.
Таке явище спостерігається при коротких замиканнях, відключеннях вимикачів під напругою та ін. При цьому під дією динамічних сил і теплового потоку бризки розплавленого металу розлітаються у всі сторони з великою швидкістю і проникають у верхні шари шкіри. Кожна така частка металу має високу температуру, але малий запас теплоти і не може пропалити одяг, тому при цьому уражуються переважно відкриті ділянки тіла — обличчя і руки.
Уражена ділянка шкіри має жорстку поверхню. Потерпілий відчуває на ураженій ділянці біль від опіків і напругу шкіри від наявності в ній чужорідного тіла. З часом хвора шкіра сходить, уражена ділянка набуває нормального вигляду і зникають всі хворобливі відчуття, що пов'язані з цією травмою. Лише при ураженні очей лікування може бути довгим і складним, а в деяких випадках навіть і безрезультатним, тобто потерпілий може втратити зір. Тому роботи, при яких може виникати коротке замикання, потрібно виконувати у захисних окулярах, одяг застебнути на всі ґудзики, комір закрити, а
Механічні ураження є наслідком різких невимушених судомних скорочень м'язів під дією струму. Такі скорочення призводять до розриву кровоносних судин, м'язів, сухожилків, що може спричинити вивих суглобів або перелом кісток. Вони виникають тоді, коли людина довгий час перебуває під напргою в установках до 380 В. Такі випадки мають серйозні наслідки і вимагають тривалого лікування.
Електроофтальмія — це ураження при горінні електричної дуги зовнішніх оболонок очей потужнім ультрафіолетовим випромінюванням, яке енергійно поглинається клітинами організму і викликає в них хімічні зміни. Потерпілий відчуває різкий біль в очах, осліплення, світлобоязнь, сльозотечу та ін. Запобігання електроофтальмії при обслуговуванні електроустановок забезпечується шляхом використання захисних окулярів, які майже не пропускають ультрафіолетових променів і захищають очі від бризок розплавленого металу при виникненні електричної дуги.
При проходженні через тіло людини струмів невеликої сили (до 100 мА) при напрузі до 1000 В виникає електричний удар.
Електричний удар — це збудження живих тканин організму людини струмом, що супроводжується судомним скороченням м'язів. Струм скорочує м'язи серця і органів дихання, викликає зупинку серця і порушення системи дихання.
Електроудари — це найнебезпечніший вид ураження організму електричним струмом, при якому порушується функціонування серцевої, дихальної і мозкової системи людини. При електроударах людина може не зазнавати зовнішніх місцевих уражень, які бувають при електротравмах,.
Залежно від наслідків ураження електричні удари умовно можуть бути поділені на чотири ступеня:
I — судомні скорочення м'язів без втрати свідомості;
II — судомні скорочення м'язів з втратою свідомості, але зі збе- реженням дихання і роботи серцево-судинної системи;
Г III — втрата свідомості і порушення дихання або роботи серця; І IV —■ клінічна смерть, тобто відсутність дихання і кровообігу.
Клінічна смерть — це перехідний стан від життя до смерті, який настає з моменту припинення діяльності серця і легенів.
У людини, яка перебуває в стані клінічної смерті, відсутні всі ознаки життя: вона не дихає, серце її не працює, больові подразники не викликають жодних реакцій, зіниці очей різко розширені і не реагують на світло. Життя людини ще повністю не згасло, на дуже низькому рівні відбуваються обмінні процеси, достатні для підтримки мінімальної життєдіяльності. Деякі органи, наприклад довгастий мозок, зберігають здатність функціонувати протягом 6-10 і навіть більше хвилин. Це дозволяє при вжитті відповідних заходів вплинути на більш стійкі життєві функції організму і відновити згасаючі або щойно згаслі функції. Насамперед у людини гинуть дуже чутливі до кисневого голоду клітини кори головного мозку. З діяльністю цих клітин пов'язані свідомість і мислення. Кора головного мозку розпадається дуже швидко і бували випадки, коли лікарі оживляли серце, відновлювали дихання, але людина вмирала від руйнування кори головного мозку або залишалася психічно неповноцінною. Після періоду клінічної смерті настає біологічна смерть. Це вже незво-ротне явище, що характеризується припиненням біологічних процесів у клітинах, тканинах і розпадом біологічних структур.
Причиною смерті від електричного струму може бути: припинення роботи серця, припинення дихання і електричний шок.
Припинення серцевої діяльності є найнебезпечніша причина смерті від струму, бо в такому разі повернути людину до життя значно складніше, ніж при електричному шоку чи при зупинці дихання.
Струм може діяти на серцеві м'язи безпосередньо, коли його шлях проходить через серце або рефлекторно через центральну нервову систему, (коли шлях струму лежить поза межами серця). В обох випадках може наступити зупинка серця або його фібриляція.
ОСНОВИ ТЕХНІКИ БЕЗПЕКИ
Фібриляцією серця називається такий стан, коли серце перестає скорочуватись як одне ціле у відповідній послідовності (спочатку передсердя, а потім шлуночок), настають окремі некоординовані посіпування серцевих м'язів (фібрил) і серце перестає працювати як насос. Воно втрачає енергію і не виконує корисної роботи, внаслідок чого в організмі припиняється кровообіг, серце виснажується і зупиняється. Разом з кровообігом припиняється дихання і настає клінічна смерть, яка при ненаданні допомоги переходить в біологічну смерть. Фібриляційний стан триває короткий час, після чого настає повна зупинка серця.
Зупинка дихання від електричного струму спостерігається значно частіше, ніж зупинка серцевої діяльності. Порушення роботи легеневої системи також спричинюється безпосередньою чи рефлекторною дією струму на м'язи грудної клітки, які беруть участь у процесі дихання. Судоми м'язів грудної клітки утруднюють дихальні рухи, внаслідок чого настає асфіксія — задуха від нестачі кисню і надлишку вуглецю в організмі.
Людина починає відчувати утруднення дихання вже тоді, коли через неї проходить струм в 20-25 мА промислової частоти (50 Гц). Якщо цей струм довгий час буде проходити через тіло людини, настануть судоми м'язів, потім припиниться дихання і нарешті зупиниться серце — настане клінічна смерть. Припинення серцевої діяльності у цьому випадку буде викликана вже не дією струму, оскільки струм до 100 мА не викликає фібриляції серця, а припиненням постачання кисню в організм внаслідок зупинки дихання.
Великі струми, від 100 мА до 5 А, які викликають фібриляцію серця, можуть також призвести до зупинки дихання. Однак при цих струмах первинним буде припинення серцевої діяльності, оскільки явище фібриляції настане значно раніше, ніж параліч дихання. При струмах понад 5 А, коли на людину діє висока напруга (понад 1000 В), спочатку зазвичай припиняється дихання.
При надмірному збудженні організму людини електричним струмом виникає дуже важка нервово-рефлекторна реакція організму. Вона супроводжується глибоким порушенням кровообігу, дихання, обміну речовин, внаслідок чого настає електричний шок.
Електричний шок має дві фази: перша — сильне нервове збудження, друга — глибоке гальмування і знесилення нервової системи. Після сильного нервового збудження знижується кров'яний тиск, частішає пульс, слабшає дихання, виникає депресія — пригнічений стан і повна байдужість до оточення при наявності свідомості. Такий шоковий стан продовжується від декількох хвилин до декількох діб. Після чого настають одужання або смерть від повного згасання життєво важливих фізіологічних функцій. Лише при активному наданні лікарської допомоги можна досягти видужання.
Слід визначити, що електричні удари є серйозною небезпекою для життя людини. Вони викликають 85-87 % смертельних уражень (беручи за 100 % всі смертельні випадки від дії струму).
Таким чином, як будь-який подразник, електричний струм діє на людину місцево, пошкоджуючи тканини організму, і рефлекторно — через нервову систему, уражаючи судини, рухальні і дихальні органи.