2.2. Повітряне середовище та його роль у створенні сприятливих умов праці

2.2.1. Повітря робочої зони

Найважливішу роль серед параметрів навколишнього середови­ща, що постійно й безперервно діють на організм людини, відіграє повітря робочої зони. Повітря — це основний чинник, що забезпе­чує життєдіяльність людини в усіх сферах її перебування.

Залежно від хімічного складу повітря, його фізичних та інших властивостей, а також наявності патогенних мікроорганізмів повіт­ряне середовище може бути сприятливим, несприятливим або навіть небезпечним.

Одиниця об'єму чистого атмосферного повітря містить у собі такі компоненти: азот (78,08 %), кисень (20,94 %), вуглекислий газ (0,04 %), аргон та інші інертні гази (0,94 %), водяну пару. При тако­му складі повітря організм людини перебуває в нормальному фізіо­логічному стані.

Доросла людина протягом доби вдихає 15-20 м^ повітря. Вди-йхання чистого атмосферного повітря супроводжується поглинанням % кисню й виділенням вуглекислого газу. Дорослій людині, яка пере­буває в стані спокою, потрібно близько 350 мл кисню на хвилину. Під час виконання певної роботи, коли зростає м'язова діяльність, потреба організму в кисні зростає.

У виробничому середовищі робочої зони, де перебувають лю­ди, вміст кисню повинен становити не менш як 20 % за об'ємом. ^Зниження вмісту кисню до 16-18 %, особливо під час фізичної пра­ці, викликає серцебиття, задишку; продуктивність праці різко падає. При вмісті кисню 12-15 % уже неможливо виконувати фізичну пра­цю, дуже скоро настає явище ядухи, а при 9 % настає запаморочення й смерть від кисневого голодування (аноксемія).

Гігієнічний стан виробничих приміщень оцінюють за вмістом вуглекислого газу в повітрі.

Встановлено, що доросла людина протягом 1 години виділяє близько 22-23 л вуглекислого газу. Вуглекислий газ, що знахо­диться в повітрі в незначних кількостях, відіграє роль фізіологіч­ного стимулятора дихання, але в значних кількостях може викли­кати навіть смерть. Вміст вуглекислого газу в робочій зоні не по­винен перевищувати 0,5 % за об'ємом. Токсичну дію на організм людини вуглекислий газ чинить лише у великих концентраціях. При вмісті вуглекислого газу 10 % і вище людина може знепритом­ніти, а при концентрації його 20 % і вище людині загрожує смерть від ядухи внаслідок порушення окислювально-відновлювальних процесів і накопичення вуглекислоти в крові. Кров унаслідок над­лишку вуглекислоти не в змозі прийняти її з тканин, що призво­дить до інтоксикації.

На пожежах, під час проведення вибухових робіт, при роботі двигунів внутрішнього згоряння в атмосферне повітря надходить ок­сид вуглицю, дуже небезпечний для людини. В організмі людини ок­сид вуглецю поглинається гемоглобіном крові в 250-300 разів сильні­ше, ніж кисень. При цьому в крові утворюється стійка сполука — карбоксигемоглобін, унаслідок чого деяка частина крові перестає виконувати свої функції, що призводить до різкого кисневого голо­дування, а при сильному насиченні крові оксидами вуглецю настає смерть людини. Допустимий вміст оксиду вуглецю в повітрі — 20 мг/м³, або 0,0016% від об'єму повітря. Довгочасне перебування людини в атмосфері, що вміщує 0,01 % оксиду вуглецю, призводить до хронічного отруєння, а при 0,12 % — до втрати свідомості, пара­лічу дихання й смерті. При вмісті 1 % оксидів вуглецю людині до­сить кілька разів вдихнути повітря, щоб втратити свідомість.

Основною складовою частиною атмосферного повітря є азот. Він розчиняє кисень в атмосферному повітрі, знижує його токсичну дію на організм людини при надмірному парціальному тиску кисню. Азот належить до інертних газів, не підтримує дихання й горіння. В атмосфері азоту життя неможливе. При нормальному тиску призна­чення азоту, як і інших інертних газів, зводиться до розбавлення кисню, бо дихання чистим киснем призводить до незворотних змін в організмі. Наявність азоту до відповідної межі зменшує токсичну дію надлишкового парціального кисню.

В умовах підвищеного тиску азот поводиться, як наркотична отрута. Наркотична дія азоту проявляється збудженням, сплутаніс­тю думок, а іноді галюцинаціями і втратою свідомості.

Азот за звичайних температур малоактивний, а за високих — має властивість частково окислюватись. Під час вибухових робіт в атмосферне повітря надходить оксид азоту. Його отруйна дія на ор­ганізм людини проявляється в набуханні легенів унаслідок опіку ле­геневої тканини. Хронічне отруєння оксидами азоту спостерігається у вигляді подразнення слизової оболонки носоглотки й бронхів. Гра­нично допустимі концентрації діоксидів азоту дуже малі і станов­лять 0,0001 %, або 5 мг/м³.

Крім основних складових частин, атмосферне повітря містить інші гази, що є результатом природних процесів, які відбуваються на поверхні Землі і в атмосфері.

Отже, хімічний склад повтря робочої зони не є постійним — він змінюється від надходження у виробниче середовище різних за хі­мічним складом газів у процесі роботи машин, механізмів, техноло­гічного обладнання. Залежно від наявності тих чи інших газів їх концентрації в повітрі робочої зони можуть зумовити негативні змі­ни у функціонуванні організму людини та його окремих систем.

Повітряне середовище стає сприятливим при досягненні в робочій зоні відповідної чистоти та нормальних метеорологічних показників.

Створення сприятливого повітряного середовища в робочій зо­ні є однією з основних умов здорової та продуктивної праці.