1.6.3. Методи аналізу причин травматизму і професійних захворювань

Для вивчення причин виробничого травматизму і професійних захворювань використовують технічний, груповий, топографічний, монографічний та статистичний методи. Методи аналізу причин травматизму й професійних захворювань застосовуються також для визначення динаміки їх росту чи зниження, для порівняння рівня ви­робничого травматизму між окремими дільницями, підприємствами, галузями, областями.

Тільки завдяки правильно встановленим причинам виробничого травматизму чи аварій вдається найбільш точно розробити заходи щодо їх подолання.

Технічний метод досліджень

Технічний метод досліджень використовується в тих випадках, коли необхідно встановити ступінь небезпечних і шкідливих чинни­ків виробництва (наприклад, рівень шуму, запиленості, горючості матеріалів і т. ін.).

Для безпечної праці важливе значення має безаварійність та на­дійність роботи обладнання. Важливе значення мають розрахунки на міцність і стійкість споруд та устаткування.

Під надійністю розуміють здатність технічних пристроїв справ­но працювати в заданих умовах. Для отримання даних про надій­ність проводяться спеціальні випробування надійності обладнання.

Для таких видів обладнання, як ємності, що працюють під тис­ком, або піднімально-транспортних машин термін, порядок і методи проведення випробувань регламентовані встановленими норматива­ми, відхилення від яких є підставою для заборони їх експлуатації.

Періодичні випробування переважно носять характер таких ви­пробувань, за яких обладнання перевіряється в умовах регламенто­ваних перенавантажень.

При розслідуванні причин нещасних випадків для характерис­тики виробничої обстановки й порівняння її параметрів з норматив­ними використовують хімічні, фізичні та фізико-хімічні методи. За допомогою цих методів визначаються рівні шуму й вібрації, освіт­лення, різні види випромінювання, параметри повітряного середови­ща й т. ін.

Технічні методи використовуються для виявлення можливих небезпек і шкідливих чинників у виробничому середовищі. Вияв­лення небезпек і шкідливих чинників створює підставу для визна­чення необхідних засобів та заходів безпеки.

ці Груповий метод

*Н Груповим методом встановлюють ступінь повторюваності не­щасних випадків. Для цього групують однорідні нещасні випадки за ^відповідний проміжок часу й вивчають їх причини.

Груповий метод характеризується вивченням великої кілько­сті нещасних випадків на якомусь одному об'єкті. Це дозволяє визначити небезпеку, притаманну даному об'єктові, і на підставі цього розробити вичерпні заходи, що запобігають нещасним ви­падкам.

Одночасно з конкретним об'єктом вивчається і все виробницт­во. Дуже важливо при груповому методі підібрати групи випадків, які найчастіше повторюються в одних і тих же умовах. Це здійсню­ється на підставі застосування статистичного методу аналізу причин виробничого травматизму.

Груповим методом переважно користуються науково-дослідні інститути з проблем охорони праці. Матеріали групового методу можуть використовуватися для складання правил та норм техніки безпеки.

Топографічний метод

Топографічний метод аналізу причин виробничого травматизму полягає у тому, що на плані цеху або дільниці графічно (умовними позначками) зображають місця, де трапилися нещасні випадки. Як­що на певних робочих місцях вони періодично повторювалися, це свідчить про неблагополучність зазначених місць.

Виявлення концентрації нещасних випадків на окремих місцях (виробництвах) дає підставу роботодавцю разом з професійними спілками проводити більш ретельне обслідування таких місць і діль­ниць для з'ясування істинних причин нещасних випадків.

Цей метод базується не на виявленні повторюваності однакових за обставинами нещасних випадків, а на встановленні місць, де вони трапилися, хоча б і на неоднакових за умовами роботи.

Детально обстежуючи вказані місця, виявляють причини трав­матизму й розробляють заходи для усунення їх на кожному робочо­му місці окремо. Перевагою топографічного методу є його простота, зручність та наочність.

Монографічний метод

Монографічний метод найбільш дійовий стосовно попереджен­ня травматизму й професійних захворювань. Цей метод «іде попере­ду» нещасних випадків. Його запропонував професор П. І. Синьов.

Цей метод передбачає детальне обстеження окремого об'єкта — того, що експлуатується, або того, що тільки проектується чи будує­ться. Таким об'єктом може бути технологічний або трудовий про­цес, окремий вид обладнання, машина, установка, де визначаються небезпечні чи шкідливі умови праці.

Монографічний метод полягає у вивченні особливостей об'єк­та, потенційних небезпек і шкідливих чинників, причин їх виник­нення, можливих небезпечних подій та обставин, за яких вони мо­жуть виникати. Вивчаються також трудові прийоми, основне й до­поміжне устаткування, одяг робітників, умови виробництва, вплив процесу та обладнання на навколишнє середовище й персонал і т. ін.

Якщо вивчається діючий об'єкт, аналізуються причини нещас­них випадків, що трапилися раніше. Аналізують також причини не­щасних випадків на подібних або аналогічних об'єктах. Завдяки мо­нографічному методу виявляють не тільки причини тих нещасних випадків, що трапилися раніше, а й потенційні небезпеки й шкідливі чинники, які можуть чинити шкідливу дію на працюючих в умовах нормального робочого процесу або при його порушенні.

Наступним етапом монографічного методу є детальний розгляд кожної виявленої небезпеки та аварій або нещасних випадків, до яких вона може призвести; встановлення, наскільки ймовірним і се­рйозним може бути нещасний випадок.

Цей метод є найбільш точним. Він дає змогу найповніше вияв­ляти причини травматизму й розробляти та здійснювати відповідні заходи з техніки безпеки. Результати монографічного аналізу на од­норідних виробництвах використовуються при реконструкції під­приємства або окремих цехів.

На відміну від усіх згаданих вище методів, монографічний ме­тод може використовуватися при проектуванні нових виробничих споруд — для виявлення явних і прихованих небезпек. У цьому його основна перевага, що дає можливість найбільш повно врахувати за­побіжні заходи в проектній документації.

Статистичний метод

Для вивчення та обліку виробничого травматизму й професійних захворювань офіційно застосовується статистичний метод аналізу.

Статистичний метод ґрунтується на вивченні матеріалів реєст­рації та обліку нещасних випадків. В основі статистичного методу лежить вивчення нещасних випадків за актами про нещасні випадки на виробництві (форма Н-1).

Аналізуючи причини травматизму за окремі відрізки часу на окремих ділянках виробництва, кількість нещасних випадків пов'я­зують з кількістю працюючих і тяжкістю нещасних випадків, що ха­рактеризують загальний рівень виробничого травматизму. Для цього застосовують відносні величини — показники (коефіцієнти) часто­ти, тяжкості й загальних втрат.

Показник частоти (П_ч) характеризує кількість нещасних випад­ків, що припадає на кожну 1000 працюючих за певний період, і ви­значається за формулою:

_ 1000-7

77_ч=—, (1.1)

Де Т — загальна кількість травм за звітний період (півроку, рік), встановлюється по закритих лікарняних листах; П— середня кількість працюючих за той самий період. Показник важкості травматизму (П_в) характеризує загальну тя­жкість травм протягом періоду, що аналізується. Ця величина пока­зує, скільки днів втрати непрацездатності в середньому припадає на одну травму, і визначається за формулою:

(1.2)

_де д — сумарна кількість днів тимчасової непрацездатності по всіх нещасних випадках, врахованих за звітний період. За показником частоти можна встановити, на яких роботах най­частіше трапляються нещасні випадки, порівняти становище з неща­сними випадками на окремих дільницях, між цехами, а також у різ­них галузях промисловості.

Показник тяжкості травматизму характеризує тривалість втрати працездатності в результаті нещасних випадків за звітний період.

Якщо в умовах виробництва зменшився лише показник частоти П_п це ще не свідчить про те, що рівень травматизму знизився, — не­обхідно, щоб знизився ще й показник тяжкості П₆. Унаслідок цього визначають загальний рівень виробничого травматизму П₃ за всіма показниками, який обчислюють за формулою: ^:)'

^; _п>=Пгп.-™±». 0-3)

³ п

Цей показник враховує кількість днів непрацездатності на 1000 працюючих за звітний період.

Зазначені показники виробничого травматизму не дають повно­го уявлення про характер нещасних випадків, бо не враховують смер­тельних випадків, а також таких, що закінчилися цілковитою втра­тою працездатності.

При порівнянні обчислених показників в окремих структурних підрозділах або аналогічних підприємствах, галузях можна виявити найбільш несприятливі умови й вжити відповідних заходів для запо­бігання виробничому травматизму і створення здорових та безпеч­них умов праці.

Аналізуючи показники виробничого травматизму за роками, можна зробити висновок про їх динаміку на даному підприємстві, у даній галузі промисловості та в цілому в народному господарстві країни.

Статистичний метод аналізу професійних захворювань передба­чає визначення низки показників.

Показник частоти захворювань К₃ визначається як число випад­ків на 100 працюючих:

(1.4)

100-5

³ Р

де 3— кількість випадків захворювань;

Р — середньоспискова кількість працюючих.

К,^. 0.5,

де Д₃ — кількість днів непрацездатності на 100 працюючих.

Показник середньої тривалості одного випадку захворювання:

п_с=^- (1.6)

Результати обробки статистичних матеріалів можна подати гра­фічно у вигляді діаграм і картограм.

У різних країнах показники частоти травматизму визначаються по-різному: як кількість нещасних випадків на 1 млн відпрацьованих людино-годин, на 1000 відпрацьованих людино-днів, на 1 млн т до­бутого вугілля й т. п. Однак у тому вигляді, у якому статистичний метод використовується нині, йому притаманний той недолік, що він «іде позаду» нещасних випадків: аварія спочатку відбувається, а потім уже вивчають її причини.

Статистичний метод досить трудомісткий, тому для ефективного використання інформації, закладеної в актах форми Н-1, необхідно використовувати більш сучасні засоби з мінімальною витратою часу.

Щоб статистично визначити показники виробничого травматиз­му, використовують спеціальні карти з крайовою перфорацією, на яку заносяться дані про нещасні випадки. Усі дані про нещасний ви­падок заносять на лицьовий і зворотний боки неперфорованої части­ни карти основного інформаційного документа за формою Н-1 і ма­теріалів розслідування причин цього випадку. Шифровані відомості у формі кодів заносять на лицьовий бік карти, а на зворотному боці описують обставини нещасного випадку, заходи по усуненню при­чин травмування, травматологічні й матеріальні наслідки.

Економічний метод дає можливість визначити економічні втра­ти внаслідок виробничого травматизму, оцінити ефективність ви­трат на попередження нещасних випадків і забезпечити оптималь­ний розподіл коштів на заходи з охорони праці.

Щоб більш вичерпно вивчити вплив умов праці на людину, вра­ховують сукупність виробничих, психологічних, фізіологічних і гігі­єнічних чинників на всіх стадіях виробничого процесу. Для цього використовують системний підхід. Об'єктом дослідження є система: людина — технологічний процес — виробниче середовище. і Аналіз ситуацій у цій системі та вибір правильного розподілу ■} функцій між людиною і машиною дозволяє розробити рішення для і подальшого поліпшення умов праці шляхом передачі більшої части­ни функцій машині. При цьому враховується, що безпечне функціо­нування системи забезпечується як надійністю обладнання, так і на­дійною, безпомилковою роботою людини-оператора, а робота опе­ратора залежить від його кваліфікації, комфортності робочого місця, психологічних, фізіологічних, соціально-побутових та інших чинни­ків. Тому, аналізуючи виробничий процес, важливо виявити недолі­ки, які, можливо, стали причиною помилок персоналу.

На ефективність профілактики виробничого травматизму й про­фесійних захворювань суттєво впливає характер розроблених орга­нізаційних та технічних рішень.