2.11. Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до розміщення підприємств, виробничих і допоміжних приміщень

2.11.1. Основні санітарно-гігієнічні вимоги до території підприємств і розташування будівель та споруд

Санітарний благоустрій території підприємства й розташованих на ній будівель і споруд, а також належне їх утримання є важливим заходом у боротьбі з професійними шкідливими чинниками. Слід передбачити захист населення від отруйних газів, пилу, кіптяви, шу­му та інших шкідливих впливів.

Забезпечення здорових і безпечних умов праці повинно здійс­нюватися щн на стадії проектування підприємства.

Основні вимоги до облаштування підприємств і цехів наведено в Санітарних нормах проектування промислових підприємств (СН 245-71) і відповідних БНіП.

При плануванні підприємств враховують виробничі, транспорт­ні, економічні та інші вимоги. При цьому слід подбати про сприят­ливу обстановку для всіх категорій працюючих. Жоден проект не може бути прийнятий без виконання цих умов.

Територія підприємства повинна мати достатні розміри для роз­міщення всіх виробничих і допоміжних будівель, а її планування має відповідати санітарним вимогам щлдо прямого сонячного опро­мінення, природного провітрювання, мати відносно рівну поверхню, й нахил, що забезпечує відвід поверхневих і стічних вод.

Місце розташування майданчика повинно забезпечувати мож­ливість дотримання санітарних норм за граничними концентраціями шкідливих викидів в атмосферу та водойми.

При доборі майданчика для будівництва враховують погодно-кліматичні умови. Підприємства відносно до житлової зони розта­шовують з підвітряного боку до вітрів панівного напрямку.

Цехи зі шкідливими відділеннями розташовують з підвітряного боку щодо інших цехів. Місця для відвалів і відходів, що виділяють в атмосферу дим, гази, кіптяву, запахи, розташовують з підвітряного боку відносно території підприємства.

Оцінюючи територію підприємства, враховують рівень стояння ґрунтових вод, чистоту ґрунтів, можливість проведення заходів що­до захисту навколишнього середовища.

Не допускається розміщувати об'єкти в місцях, де рівень ґрун­тових вод ближче ніж 1,3 м від дна підземних споруд, що проекту­ються, а також у зонах можливого затоплення паводковими водами.

Вибираючи територію для будівництва об'єкта, необхідно вра­ховувати особливості району забудови; можливість землетрусів, ма­ксимальні температури взимку й влітку, розу вітрів, можливість сні­гових заносів і т. ін. Щільність забудови регламентують Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів (ДСан-ПіН 123-96) та «Генеральні плани промислових підприємств» і може коливатись в межах від 20 до 65 %.

Площа промислового підприємства визначається за формулою:

Л

де ТУ — кількість працюючих на даному підприємстві;

а — площа забудови, що припадає на одного працюючого (а= 15-20м²/люд.);

Ь — площа, зайнята транспортними шляхами;

у} — коефіцієнт зайнятості площі (0,35-0,50).

Виробничі будівлі й споруди розміщуються на території під­приємства переважно за ходом виробничого процесу. При цьому їх групують за санітарними й протипожежними вимогами, а також вра­ховують вимоги щодо енергозабезпечення, руху транспортних і людських потоків.

Якщо в одній будівлі об'єднуються цехи з різними санітарно-гі­гієнічними умовами, приміщення з однаковою шкідливістю повинні групуватися й розміщуватися суміжно та ізольовано від менш шкід­ливих ділянок.

Усі будівлі, споруди й склади на території підприємства розта­шовують по зонах відповідно до виробничих ознак, характеру небез­пеки й режимів роботи.

Зона адміністративних, громадських і господарських будівель розміщується біля головного входу. Будівлі головного офісу — поза огородженням території підприємства.

Вибухонебезпечні об'єкти, а також базові склади горючих та легкозаймистих матеріалів, отруйних і вибухонебезпечних речовин слід розташовувати на самостійних ділянках за межами території підприємства на відстанях, визначених спеціальними нормами. Між цією групою будівель і прилеглою до неї забудовою слід передбача­ти захисні зелені смуги.

Розриви між будівлями, у яких знаходяться особливо шумні ви­робництва (з рівнем понад 90 дБ), і сусідніми мають бути не менше 100 м. Величина розривів між будівлями, які освітлюються через ві­конні отвори, має бути не меншою, ніж найбільша висота до карни­зу протилежної будівлі.

Відкриті склади вугілля, а також найбільш небезпечні й шкід­ливі виробництва повинні розміщуватися на відстані 20 м від вироб­ничих будівель, 25 м — від побутових приміщень, 50 м — від допо­міжних будівель.

Визначення величини розривів залежить від вимог санітарної і пожежної безпеки. Якщо санітарні розриви будуть меншими по­рівняно з протипожежними, приймають необхідний протипожеж­ний розрив.

При санітарній оцінці території підприємства слід врахувати раціональність транспортних шляхів та інженерних комунікацій. Дороги й походи на територію підприємства мають бути, як прави­ло, прямолінійними. Ширина доріг повинна відповідати габаритам транспортних засобів, вантажу, інтенсивності руху, а також наяв­ності зустрічних потоків

Головні входи й в'їзди на територію підприємства передбача­ють з боку основних підходів і під'їздів працюючих. Прохідні пунк­ти розташовують на відстані не більше 1,5 км один від одного, а від­стань від них до цехів не повинна перевищувати 0,8 км.

Будівлі побутового призначення повинні розміщуватися на від­стані не більш як 300 м від виробничих приміщень. Ці будівлі з'єд­нують з виробничими будівлями критими переходами або тунелями.

Відстань від робочого місця до столової не повинна перевищу­вати 300 м, якщо обідня перерва 30 хв., і 600 м — при обідній пе­рерві 1 год.

На території підприємства необхідно передбачити ділянки для розміщення споруд з очистці виробничих, побутових та атмосфер­них стоків від забруднюючих речовин. Методи очистки і характер очисних споруд визначається забруднюючими інгредієнтами, їх складом та кількістю.