1.1 Лз. Державні нормативні акти про охорону праці

У період впровадження ринкових відносин і перебудови всього сус­пільства охорона праці в Україні одержала необхідну нормативну базу.

Верховна Рада 14 жовтня 1992 року прийняла Закон «Про охо­рону праці». Закон поширюється на всі підприємства незалежно від форм власності та видів діяльності й визначає основні принципи державної політики в галузі охорони праці.

З метою вдосконалення профілактичної роботи й встановлення єдиного порядку організації охорони праці Верховна Рада 21.11.2002 р. затвердила Закон «Про внесення змін до Закону України «Про охо­рону праці».

У Законі розроблено принципи єдиної системи соціального стра­хування від нещасних випадків на виробництві, забезпечення реаліза­ції державної політики щодо соціального захисту працюючих.

У новій редакції Закону «Про охорону праці» враховано динамі­чні перетворення в економічній сфері в умовах ринкових взаємовід­носин, що сформувалися в державі протягом останніх десяти років.

Загальними законами, що визначають основні положення у сфе­рі охорони праці, є Конституція України і Кодекс законів про пра­цю. Законодавчими актами, що визначають основні положення з охо­рони праці, є державні нормативні акти про охорону праці (ДНАОП).

Державні нормативні акти про охорону праці — це правила, стандарти, норми, положення, інструкції та інші документи, яким надано чинності правових норм, обов'язкових для виконання.

Чинне законодавство передбачає, що залежно від сфери дії ДНАОП можуть бути міжгалузевими та галузевими.

Міжгалузеві державні нормативні акти про охорону праці ма­ють загальнодержавне значення, їх дія поширюється на всі підпри­ємства незалежно від їх відомчої належності та форми власності.

Галузеві державні нормативні акти про охорону праці поширю­ються на підприємства, що належать до певної галузі.

ДНАОП затверджують:

• Кабінет Міністрів;

• Державний комітет з нагляду за охороною праці;

• органи санітарно-епідеміологічної служби МОЗ;

• органи державного пожежного нагляду МНС;

• органи нагляду за ядерною безпекою та ін.

Крім вказаних законодавчих актів, правові відносини у сфе­рі охорони праці регулюють підзаконні нормативні акти, укази й розпорядження Президента, рішення Уряду, нормативні акти міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади.

Державні нормативні акти про охорону праці мають своє коду­вання залежно від сфери дії:

Міжгалузеві ДНАОП кодуються у такий спосіб: Скорочена назва нормативного акта — ДНАОП; Група — X. XX;

Вид нормативного акта — X. XX; Порядковий номер у межах даного виду — X, XX; Рік затвердження — XX. Галузеві ДНАОП кодуються так: Скорочена назва нормативного акта — ДНАОП; Група відповідно до класифікатора галузей господарської ді­яльності — XX. XX;

Вид нормативного акта — X. XX;

Порядковий номер (у межах даного виду) — X. XX;

Рік затвердження — XX.

Група міжгалузевих нормативних актів має цифрове позначен­ня залежно від державних органів, які затвердили ці акти. Напри­клад, О. 00 — Держнаглядохоронпраці, 0.03 — МОЗ, 0.06 — Держ­стандарт і т. ін.

Група для галузевих нормативних актів має цифрове позначення відповідно до класифікатора, складеного на підставі Загального кла­сифікатора галузей народного господарства Мінстату. Наприклад, 1.1.10 — електроенергетика, 1.3.10 — хімічна промисловість і т. ін.

Види державних нормативних актів про охорону праці (для од­накового застосування) мають таке цифрове позначення:

• правила — 1

• ГОСТи — 2

• норми — З

• положення, статути — 4

• інструкції, вказівки — 5

• рекомендації, вимоги — 6

• технічні умови безпеки — 7

• переліки, інші — 8

На основі ДНАОП розробляються відомчі документи про охо­рону праці (ВДОП). їхі затверджують міністерства або інші об'єд­нання з метою конкретизації вимог охорони праці залежно від спе­цифіки галузі. Відомчі нормативні акти (ВДОП) погоджуються з відповідним органом державного нагляду з охорони праці.

Власники підприємств розробляють на підставі ДНАОП власні положення, інструкції або інші нормативні акти про охорону праці, що діють у межах підприємства.

Перехід на нові, суто державні нормативні акти вимагає знач­них обсягів робіт та певного часу. Тому в Україні дотепер залиша­ються чинними правила, стандарти, норми, положення, інструкції та інші нормативні акти про охорону праці, які діяли ще за радянських часів. Підставою для цього є постанова Верховної Ради за № 1545-XIII від 12.09.1991 року «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» — за умов, що вони не суперечать Конституції України.

Для вдосконалення нормативної бази з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища створено мережу базових органі­зацій. Це науково-дослідні, проектно-конструкторські та інші орга­нізації галузі, що спеціалізуються в певних сферах діяльності і ма­ють високий науково-технічний потенціал з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища.

Роботу даного напрямку координує Національний науково-дос­лідний інститут охорони праці (ННДІОП), який надає методичну до­помогу базовим організаціям, а також безпосередньо розробляє про­екти міжгалузевих та окремих галузевих ДНАОП.

В Україні створено державний реєстр міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці. Держнаглядохоронпраці під­готував і видав реєстр ДНАОП. Він містить повний перелік правил, норм, стандартів, економічних нормативів та інших документів з пи­тань охорони праці, чинних за станом на 1 лютого 1995 року. До ре­єстру ДНАОП включено 235 міжгалузевих і 2014 галузевих норма­тивних актів, 344 міждержавні стандарти систем стандартів безпеки праці (ГОСТ ССБТ) і ЗО державних стандартів України (ДСТУ) та 327 інструкцій та інших нормативних документів.

Вимоги щодо охорони праці, крім вищезгаданих, регламенту­ють також будівельні й санітарні норми та правила, правила облаш­тування електроустановок, правила техніки безпеки під час експлуа­тації електроустановок споживачами, норми радіаційної безпеки, правила побудови та безпечної експлуатації ємностей, що працюють під тиском, та інші нормативні документи.

До найважливіших підзаконних нормативно-правових актів, що регламентують охорону праці, належать такі:

1. Положення про порядок розслідування та ведення обліку не­щасних випадків, професійних захворювань і аварій на вироб­ництвах (21 серпня 2001 р. № 1094);

2. Правила відшкодування власником підприємства шкоди, запо­діяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з вико­нанням ним трудових обов'язків (№ 838 від 23.07.1993 р.);

Розділ 1

ПРАВОВІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ПИТАННЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ

3. Положення про порядок накладання штрафів на підприємства за порушення нормативних актів про охорону праці (№ 754 від 17.09.1993);

4. Список важких робіт та робіт зі шкідливими та небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жі­нок, затверджений МОЗ за № 256 від 29.12.1993 р.;

5. Граничні норми піднімання важких речей жінками, затверджені МОЗ за №241 від 10.12.1993 р.;

6. Список виробництв, професій і робіт з важкими та шкідливими умо­вами праці, на яких забороняється застосування праці осіб молодше 18 років, затверджений Держкомпраці СРСР від 10.09.1980 р.;

7. Перелік робіт підвищеної небезпеки, затверджений наказом Держнаглядохоронпраці, за № 123 від 3.11.1993 р.;

8. Типове положення про навчання з питань охорони праці (ДНА­ОП 0.00—4.12-99) та інші;

9. Положення про державний комітет України з нагляду за охоро­ною праці, затверджене Указом Президента від 16.01.2003 р. № 29/2003.

Опрацювання та прийняття нових, перегляд і скасування чин­них нормативно-правових актів з охорони праці здійснює спеціаль­но уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці за участю професійних спілок і Фонду соціального страхування від нещасних випадків та за погодженням з органами державного нагляду з охорони праці.

Нормативно-правові акти з охорони праці переглядаються в мі­ру впровадження досягнень науки і техніки, що сприяють поліпшен­ню безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, але не рідше одного разу на десять років.

Опрацювання державних міжгалузевих нормативних актів про охорону праці фінансується з Державного фонду охорони праці та інших джерел. Опрацювання державних галузевих нормативних ак­тів фінансують міністерства, відомства, створені за галузевим прин­ципом.

Нормативно-правові акти з охорони праці є обов'язковими до виконання в умовах виробництва, навчання чи облаштування будь-яких робочих місць будь-яким суб'єктом господарювання.