1.6. Аналіз, прогнозування та профілактика травматизму й професійної захворюваності на виробництві

1.6.1. Звітність та інформація про нещасні випадки

На підставі актів про нещасні випадки на підприємстві склада­ється державна статистична звітність про потерпілих. Статистична звітність про потерпілих складається за формою, затвердженою Держ-комстатом, і направляється підприємством в установленому порядку відповідним організаціям.

За підсумками кварталу, півріччя й року роботодавець зобов'я­заний проводити аналіз причин травматизму й професійних захво­рювань та розробляти і здійснювати заходи щодо запобігання подіб­ним випадкам.

Органи, до сфери управління яких належать підприємства, зо­бов'язані аналізувати обставини й причини нещасних випадків та професійних захворювань за підсумками півріччя й року. Результати аналізу повинні бути доведені до відома підприємства, що належить до сфери їх управління. На підставі аналізу розробляються й здійс­нюються заходи щодо запобігання подібним випадкам.

Підприємства, органи, до сфери управління яких належать під­приємства, а також Фонд спеціального страхування ведуть облік не­щасних випадків, що пов'язані з виробництвом.

Центральні органи виконавчої влади, Держнаглядохоронпраці ведуть оперативний облік пов'язаних з виробництвом нещасних ви­падків, потерпілих унаслідок групових випадків та нещасних випад­ків із смертельним наслідком.

Управління державної пожежної охорони МНС веде облік по­терпілих під час пожеж, а державна санітарно-епідеміологічна служ­ба та робочі органи виконавчої дирекції Фонду соціального страху­вання — облік потерпілих від гострих професійних захворювань або отруєнь.

Розділ 1

ПРАВОВІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ПИТАННЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ

Збирання статистичних даних та розробку державної статистич­ної звітності про потерпілих від нещасних випадків на підприємст­вах здійснюють органи державної статистики.

Органи державного управління, державного нагляду за охоро­ною праці, Фонд соціального страхування та профспілкові організації в межах своєї компетенції перевіряють ефективність профілактики нещасних випадків, вживають заходи до виявлення та усунення пору­шень, які спричинили нещасні випадки й професійні захворювання.

1.6.2. Аналіз причин травматизму й професійних захворювань

Основним методом вивчення впливу виробничого середовища на працюючих є аналіз фактично існуючих умов праці й виявлення причин виробничого травматизму, характерних для даних умов.

Умови праці в різних галузях народного господарства значно відрізняються між собою навіть в межах одного підприємства. Умо­ви праці на стаціонарних робочих місцях за своїм характером відріз­няються від таких, що мають рухомий фронт робіт.

На стаціонарних робочих місцях технологію виробництва рег­ламентовано до найменших подробиць, тут протягом тривалого часу виконуються встановлені виробничі процеси на одному і тому ж місці та обладнанні. При рухомому фронті робіт, навпаки, відбува­ється постійна зміна умов праці, робочого місця, одні виробничі процеси змінюють інші.

У випадку незадовільного стану умов праці на робочих місцях виробничі фактори чинять негативний вплив на працюючих, призво-дячи до травматизму й професійних захворювань.

Аналіз виробничого травматизму й професійних захворювань має на меті з'ясувати в конкретних умовах вплив чинників, що спри­чинюють травматизм і професійні захворювання. Шляхом проведен­ня такого аналізу на виробництві виявляються джерела травматизму та основні причини, що їх спричинюють.

Велике значення в процесі аналізу виробничого травматизму має вивчення технологічних процесів і виробничої обстановки, що дозволяє встановити найбільш раціональні методи роботи, щоб за­побігти нещасним випадкам і професійним захворюванням.

Для аналізу обставин і причин нещасних випадків та професій­них захворювань на виробництві, а також розробки заходів щодо по­кращення умов праці важливе значення має їх класифікація.

Причини, що призводять до нещасних випадків, поділяються на побічні (непрямі) і безпосередні.

Побічні причини, що обумовлюють можливість настання не­щасного випадку, можуть бути виявлені ще задовго до його ви­никнення.

Безпосередні причини передують нещасному випадку і їх не­можливо завчасно виявити.

Побічними і безпосередніми причинами можуть бути матері­альні та особисті чинники. Серед особистих чинників велику роль у виникненні нещасного випадку відіграє стійка необережна поведін­ка людини.

Взаємний вплив особистих і матеріальних чинників створює можливість нещасного випадку стосовно конкретної людини, нара­жає її на небезпеку. З іншого боку, небезпека нещасного випадку обумовлюється особливостями трудового процесу й робочого місця, які за певних умов можуть чинити шкідливу дію.

Отже, нещасний випадок завжди є наслідком ланцюгових по­дій, остання з яких переважно розглядається як безпосередня причи­на нещасного випадку. Тому при аналізі причин нещасного випадку необхідно виявляти не тільки безпосередню причину, але і всі ті об­ставини, що були пов'язані з нею.

Нижче наводиться узагальнена класифікація матеріальних та особистих чинників, що можуть бути причиною нещасних випадків і професійних захворювань.

Матеріальні виробничі чинники об'єднують можливі причини в три групи: технічні, організаційні й санітарно-гігієнічні.

Технічні причини — недоскональність технологічного процесу, обладнання, пристосувань, відсутність огорож, запобіжних пристро­їв, незадовільний стан обладнання, інструмента, пристосувань і т. ін.

Організаційні причини — незадовільна організація праці та від­починку.

Санітарно-гігієнічні причини — ненормальні метеорологічні умови, забруднення повітря, нераціональне освітлення, неіонізуюче та іонізуюче випромінювання, шум, вібрація, порушення правил особистої гігієни, незадовільний стан або відсутність побутових приміщень та ін.

Особисті якості людини можуть постійно або тимчасово підви­щувати її схильність до нещасних випадків.

Якщо людина непридатна для даної роботи (наприклад, через дефекти якогось органа чуття або недостатню професійну підготов­ку), небезпека нещасного випадку загрожує їй у більшій мірі, ніж підготовленим працівникам у тій самій обстановці. Для однієї люди­ни робота може бути небезпечною, для іншої — безпечною.

Необережність працюючого, емоційна збудливість, втома — все те, що заважає сконцентрувати увагу, підвищує ймовірність ви­никнення нещасного випадку.

Безпечне виконання роботи передбачає вміння пристосуватися до її специфіки. Для напрацювання цього уміння велике значення має індивідуальна придатність людини до даної роботи, її досвід, ставлення до небезпеки, до заходів безпеки, обережність при вико­нанні робіт, загальна поведінка на робочому місці. Людина має стій­кі й тимчасові особисті якості, які підвищують її схильність до не­безпеки.

До стійких особистих чинників відносяться постійні функціо­нальні зміни в нервовій системі або інших органах, що мають хво­робливий характер або близький до цього стан. Такі хвороби, як цу­кровий діабет, серцево-судинні захворювання, різноманітні пору­шення органів чуття, розлад нервової системи, хоча і не викликають повної непрацездатності, але впливають на поведінку людини, поси­люють схильність її до небезпеки. Схильність до небезпеки можуть посилювати також дефекти координації руху, емоційна нестійкість, пристрасть до алкоголізму, наркотиків, незадоволення роботою або відсутність інтересу до неї. Людина, яка не отримує задоволення від роботи, не здатна психологічно правильно налаштуватися на працю й зосередити увагу на точному її виконанні. Дії людини в таких ви­падках невпевнені, а увага розсіяна.

Тимчасові особисті якості проявляються лише у відповідні пе­ріоди трудового процесу або впливають на працюючу людину про­тягом декількох годин чи хвилин. Серед цих чинників — необереж­ність, відсутність досвіду, навичок або втома.

Підвищена схильність до небезпеки через відсутність досвіду пояснюється тим, що робітник ще не навчився пристосовуватися до вимог, які висуває до нього робота. Негативний вплив цього чинни­ка проявляється двояко. По-перше, у разі недостатнього досвіду ро­бітника зростає ймовірність помилки в його діях, по-друге, усвідом­лення того, що він може припуститися помилки, спричинює невпев­неність, веде до зростання психічного напруження, швидкої втоми і як наслідок усього цього — до нещасного випадку.

Необережність працівника є наслідком невміння раціонально управляти своєю увагою, правильно використовувати вироблений автоматизм дій, а також недостатньої дисциплінованості та акурат­ності, неправильного ставлення до небезпеки. Подолання безпечнос­ті в поведінці, формування професійних знань і свідомої дисципліни є основним шляхом до здобуття обережності.

До чинників, що підвищують тимчасову схильність людини до створення травмонебезпечної ситуації, можна віднести конф­лікти.

Постійно підвищує схильність до нещасних випадків фактор алкоголізму. При розслідуванні значної кількості нещасних випадків встановлено, що часто алкоголь відіграє роль основної причини не­щасного випадку. При вживанні алкоголю в людини збільшується час реакції, увага стає невпорядкованою, некерованою, розладнуєть-

ся координація рухів, мислення стає некритичним, дії — неадекват­ними. Такий стан триває доти, поки процеси обміну речовин не ви­ведуть з організму останню молекулу алкоголю.

Отже, у процесі аналізу причин виробничого травматизму не­обхідно встановити всі основні й супутні причини, які призвели до нещасного випадку, — від характеру виробничої обстановки до по­ведінки працюючих. Стосовно поведінки працюючих потрібно проаналізувати зв'язок події з їхньою діяльністю або бездіяльніс­тю; чи можна було передбачити небезпеку; чи могли дії працюю­чого запобігти небезпечним наслідкам або, навпаки, сприяти їх ви­никненню; чи працювала людина у звичайному режимі, чи були відхилення; як могло вплинути на працюючого навколишнє сере­довище. Аналізуючи подію, необхідно встановити, чи володів пра­цівник достатніми знаннями та навичками, щоб запобігти даній не­безпеці.

Для аналізу й розслідування виробничого травматизму об'єм інформації про нещасний випадок, який фіксується в акті, повинен бути достатнім і обгрунтованим, щоб вірно встановити його причи­ни та обставини.