4.5.2. Заходи щодо попередження розповсюдження пожежі

Заходи щодо попередження розповсюдження пожежі повинні розроблятися на стадії проектування будівель і споруд.

Розповсюдження пожежі може відбуватися по поверхні горю­чого опорядження всередині будівлі і по будівельних конструкціях унаслідок виникнення нових осередків в об'ємі будівлі, а також між будівлями й спорудами.

У процесі проектування передбачається поділ будівель на по­жежні відсіки та секції протипожежними стінами, перегородками або протипожежними перекриттями. Щоб обмежити розповсюд­ження вогню по конструкціях і горючих матеріалах, облаштовують

протипожежні перепони (гребні, бортики, козирки, пояси та ін.), протипожежні двері та ворота, а також протипожежні проміжки між будівлями.

До конструкцій протипожежних перешкод висувається ряд ви­мог. Протипожежні стіни (брандмауери) повинні спиратися на фун­дамент або фундаментні блоки, зводитися на всю висоту будівлі, пе­ретинати всі конструкції та поверхи. Такі стіни дозволяється встано­влювати безпосередньо на конструкції каркасу будівлі або споруди, збудованої з негорючих матеріалів. Межа вогнестійкості каркасу по­винна відповідати типу протипожежної стіни.

Брандмауер являє собою глуху стіну із цегли, бетону або залі­зобетону з межею вогнестійкості не менше 4 годин, яка перетинає по вертикалі всі конструктивні елементи будівлі. Брандмауери зво­дяться для ізоляції небезпечних у пожежному відношенні виробни­чих приміщень від основної будівлі. Товщина брандмауера по­винна бути не менше 25 см із цегли й 50 см з природного каменю. Якщо у внутрішніх брандмауерах передбачаються двері, то вони повинні бути вогнетривкими або слабозаймистими з межею вогне­стійкості не менше 1,5 години.

Протипожежні стіни повинні виступати над покрівлею не менш як на 60 см, якщо хоча б один з елементів покриття (за виня­тком покрівлі) виконано з горючих матеріалів, і не менш як на 30 см, якщо ці елементи виконано з вогнетривких матеріалів. Вони можуть не виступати над покрівлею, якщо всі елементи горішнього покриття, за винятком покрівлі, виконано з негорючих матеріалів.

Протипожежні стіни в будівлях із зовнішніми стінами, які зроблено з горючих або важкогорючих матеріалів, повинні перети­нати всю будівлю й виступати за зовнішню площину стіни не менш як на 30 см.

Якщо зовнішні стіни зведено з негорючих матеріалів, то протипожежні стіни можуть не виступати за зовнішню площину будівлі.

При поділі будівлі на пожежні відсіки протипожежною повинна бути стіна більш високого й більш широкого відсіку. У зовнішній частині протипожежної стіни можна розташовувати вікна, двері й ворота з ненормованою межею вогнестійкості.

У протипожежних стінах допускається облаштовувати вентиля­ційні й димові канали так, щоб у місцях їх розміщення межа вогне­стійкості протипожежної стіни з кожного боку каналу становила 2,5 години.

Якщо неможливо встановити брандмауери для поділу будівлі на пожежні відсіки, замість протипожежних стін передбачаються протипожежні зони.

Протипожежні зони — це вставки, які поділяють будівлю по всій ширині й висоті. Вставка являє собою частину об'єму будівлі, утворену протипожежними стінами, які відділяють вставку від по­жежних відсіків. Ширина такої зони повинна бути 6-12 м. Межа во­гнестійкості стін та опор протипожежних зон повинна становити не менше 4 год., а перекриття — не менше 1,5 год.

У приміщеннях зони не дозволяється використовувати або збе­рігати горючі гази, рідини й матеріали, виконувати технологічні процеси з утворенням горючого пилу. У межах зони слід передбачи­ти пожежні драбини для виходу на покрівлю, а у зовнішніх стінах зони — двері або ворота.

Протипожежні стіни, зони, а також протипожежні перекриття не дозволяється перетинати каналами, шахтами й трубопроводами для транспортування горючих газо- й пилоповітряних сумішей, го­рючих рідин, речовин і матеріалів.

Щоб попередити розповсюдження пожежі, будівельні норми передбачають вимоги щодо розмірів площі поверху між протипо­жежними стінами (пожежного відсіку) й кількість поверхів.

Площу пожежних відсіків і поверховість встановлюють для бу­дівель різних ступенів вогнестійкості з урахуванням категорії розмі­щених у них виробництв.

Щоб попередити розповсюдження пожежі, нормативи регламен­тують допустиме пожежне навантаження в будівлі або приміщенні.

Допустиме пожежне навантаження — це таке розрахункове на­вантаження, за якого температура в конструкціях каркасу зростає до значень, при перевищенні яких він не втрачає несучої здатності. До­пустиме пожежне навантаження визначається за тривалістю пожежі, протягом якої конструкції витримують теплову дію при різних тем­пературних режимах.

Розрахунки площі пожежного відсіку базуються на вимозі, що площа підлоги повинна мати такі розміри, щоб в її межах забезпечу­валося гасіння пожежі передбаченими засобами пожежного захисту за час, протягом якого основні конструкції зберігають свою несучу здатність.

Підлоги повинні мати достатню міцність та опірність вогню.

Вимоги щодо попередження розповсюдження пожежі між бу­дівлями промислових підприємств регламентують найменші відста­ні між пожежо- й вибухонебезпечними об'єктами, а також правила їх взаємного розміщення.

Щоб унеможливити перекидання вогню з одного корпусу на ін­ший, між будівлями повинен бути вільний від забудови протипо­жежний розрив шириною від 10 до 20 м. Для пожежонебезпечних складських приміщень ці розриви мають бути від 24 до 50 м залеж­но від ступеня вогнестійкості будівель і матеріалів, які в них збері­гаються.

Будівлі, споруди, відкриті установки з вибухонебезпечними й пожежонебезпечними виробничими процесами, що виділяють в ат­мосферу газ, дим, пил, не дозволяється розміщувати щодо інших ви­робничих будівель з навітряного боку панівних вітрів. Ці вимоги розповсюджуються також на склади ЛЗР і ГР, зріджених газів, го­рючих матеріалів, а також отруйних речовин.

Підприємства вибухо- й пожежонебезпечні, а також шкідливі в санітарному відношенні розташовують у зонах, віддалених від насе­лених районів.