2.1.6. Вплив характеру праці на функціонування організму

З фізіологічної точки зору праця є функцією організму людини, що здійснює трудову діяльність завдяки витраті енергії мозку, нер­вів та м'язів.

З точки зору фізіології праці важливе значення має вивчення протікання психічних та фізіологічних процесів під час трудової ді­яльності, яка умовно поділяється на фізичну та розумову.

Фізична діяльність пов'язана в основному з роботою м'язів, до яких посилено припливає кров, що забезпечує надходження кисню та вилучення продуктів окислення. Цьому сприяє активна робота серця та органів дихання. При цьому відбувається витрата енергії. За величиною загальних енерговитрат організму фізична робота по­діляється на три категорії:

• легка - під час виконання такої роботи людина витрачає до 150ккал/год (професії сфери управління, зв'язку, контролери, майстри та ін.);

• середньої тяжкості - під час виконання такої роботи людина постійно рухається, пересуває вантажі масою до 10 кг та має по­мірне фізичне напруження, витрачаючи 151-250 ккал/год (маши­нобудування, металозбірні цехи, ткацькі виробництва та ін.);

• важка - під час виконання такої роботи людина витрачає 251-300 ккал/год. Сюди належать роботи, пов'язані з постійним пере­міщенням вантажів вагою понад 10 кг (гірничодобувні підприєм­ства, металургійні, будівництво, а також робота водіїв та ін.) Фізична праця має статичний та динамічний характер. Пере­несення фізичних навантажень під час статичної роботи залежить від функціонального стану тих чи інших задіяних у праці м'язо­вих груп, а під час динамічної — ще й від ефективного функціо­нування серцево-судинної і дихальної систем та їх взаємодії з ін­шими органами.

Під час статичної роботи підвищується обмін речовин, збільшу­ються енергетичні витрати, однак у меншій мірі, ніж під час дина­мічної роботи. Унаслідок довготривалого статичного напруження м'язів та відсутності умов для кровообігу статична робота стає при­чиною вираженої втоми. Тому довготривала наявність певного вог­нища збудження в корі головного мозку від статично напруженої групи м'язів швидко призводить до розвитку втоми.

Динамічна робота пов'язана з переміщенням тіла людини чи окремих її органів у просторі. Енергія, яка витрачається під час дина­мічної роботи, перетворюється на механічну та теплову. Динамічні зусилля мають циклічний характер, унаслідок чого скорочення м'язів через деякий відрізок часу чергується з їх відпочинком. Такий ритміч­ний характер роботи м'язів сприяє повноцінному кровопостачанню, унаслідок чого вони менше втомлюються, ніж при статичній роботі.

Розумова діяльність людини визначається в основному участю у трудовому процесі центральної нервової системи та органів чуття.

Фізіологічні особливості розумової праці полягають у тому, що при роботі мозок виконує не тільки координаційні функції, а є основ­ним працюючим органом. Під час розумової праці ускладнюється сприймання інформації, виникають нові функціональні зв'язки, нові умовні рефлекси, зростає роль уваги, пам'яті, напруження зорового та слухового аналізаторів. Порівняно з фізичною працею при окремих видах розумової діяльності напруженість органів чуття зростає в 5-10 разів (викладачі, конструктори, оператори та ін.), що зумовлює більш жорсткі вимоги щодо рівнів шуму, вібрації, освітленості і т. ін.

Для розумової праці характерна мала рухливість, вимушена од­номанітна поза, що послаблює обмінні процеси й зумовлює застійні явища в м'язах ніг та окремих органах й погане постачання мозку киснем. Мозок становить лише 1,2-1,5% маси тіла, але споживає понад 20 % його енергетичних ресурсів. Приплив крові до працю-^ ючого мозку збільшується в 10 разів порівняно зі станом спокою. _н

При розумовій праці погіршується гострота зору, стійкість яс^> ного бачення, збільшується час зорової моторної реакції та ступінь напруження уваги. Формальне завершення робочого дня не призво­дить до припинення професійно спрямованої розумової діяльності, що викликає стан втоми, а при її накопиченні — перевтоми.

Втома — це сукупність тимчасових змін у фізіологічному та психологічному стані людини внаслідок реакції центральної нерво­вої системи людини на фізичну або розумову працю.

Втома призводить до зниження працездатності, рівня захисних реакцій оргамізму та погіршення кількісних і якісних показників ді­яльності. Втома є захисною реакцією організму, спрямованою проти виснаження функціонального потенціалу людини.

Втома створює гострий конфлікт між вимогами до роботи та зменшеними можливостями людини. Щоб вирішити цей конфлікт, людина змушена мобілізувати внутрішні ресурси та перейти на більш високий енергетичний рівень функціонування.

Залежно від характеру предметної діяльності втома буває фі­зичною, розумовою та емоційною.

У стані втоми знижується ступінь автоматизму напрацьованих навичок, порушується точність та координація рухів, послаблюється воля, рішучість, контроль за діями, що може призвести до помилок. Поява незначних помилок та мимовільних думок, не пов'язаних з виконанням роботи, сонливість удень і безсоння вночі є основними ознаками втоми. Після відпочинку втома зникає, а працездатність поновлюється. Якщо відчуття втоми після відпочинку не минає, то це свідчить про початок перевтоми.

Втома для людини — це нормальний природний стан, який усу­вається після одноразового відпочинку, а перевтома — це патологіч­ний стан, який звичайним відпочинком зняти не вдається. Перевто­ма виникає як наслідок хронічного перевантаження, коли втома від попередніх днів предметної діяльності накопичується. Для зняття перевтоми необхідне медичне втручання, тому важливо, щоб втома, яка накопичується, не перейшла в перевтому, бо це може призвести до патологічних змін в організмі, виснаження центральної нервової системи та інших тяжких наслідків.