2.11.2. Класи шкідливості підприємств

Важливою санітарною вимогою є обов'язкове дотримання сані­тарно-захисної зони між житловим масивом та виробничими об'єк­тами. Величина санітарно-захисної зони підприємств визначається потужністю виробництва й характером шкідливих чинників вироб­ництва.

Залежно від складу й кількості шкідливих чинників та умов технологічного процесу промислові підприємства поділяються на п'ять класів.

До першого класу належать підприємства, що виплавляють ча­вун в об'ємі понад 1500 м\ здійснюють вторинну переробку кольоро­вих металів у кількості понад 3000 т/рік або виплавку сталі мартенів­ським і конверторним способом у кількості понад 1 000 000 т/рік, а також підприємства хімічної промисловості, з видобутку руди та ін.

В. М. Москальова ОСНОВИ ОХОРОНИ ПРАЦІ

Розділ 2

ОСНОВИ ФІЗІОЛОГІЇ, ГІГІЄНИ ПРАЦІ ТА ВИРОБНИЧОЇ САНІТАРІЇ

До другого класу належать аналогічні підприємства, але з мен­шою продуктивністю.

До третього класу відносять підприємства, що виплавляють ча­вун у доменних печах об'ємом до 500 м³з виробництвом фасонного лиття в кількості від 10 000 до 20 000т/рік, із вторинною перероб­кою кольорових металів до 1000 т/рік або підприємства, на яких ви­готовляють прилади зі ртуттю.

До четвертого класу відносять підприємства, що мають невели­кі ливарні та інші гарячі цехи або такі, де виробляють металеві елек­троди, підприємства металообробної промисловості, будівельних матеріалів, деревообробні, великі підприємства текстильної, легкої, харчової промисловості та ін.

До п'ятого класу належать підприємства без ливарних, але з термічними та іншими цехами, де здійснюється обробка металів у гарячому або розплавленому стані, друкарні, меблеві фабрики, три­котажні, ткацькі, швейні підприємства та ін.

Клас підприємства визначає ті захисні заходи, які необхідно врахувати при його проектуванні, будівництві та експлуатації.

Між підприємством і житловим районом створюються санітар­но-захисні зони, ширина яких залежить від класу шкідливості під­приємства.

Санітарно-захисною зоною вважається територія між виробни­чими приміщеннями, складами або установками, з якими пов'язані шкідливі чинники, і житловими будівлями.

С анітарні норми встановлюють ширину санітарно-захисної зо­ни залежно від класу підприємства (табл. 2.8).

У тих випадках, коли з технічних причин неможливо досягти ефективного послаблення впливу шкідливих чинників виробництва, санітарні органи мають право вимагати збільшення санітарно-захис­ної зони, але не більше ніж у 3 рази.

У санітарно-захисній зоні встановлюється режим обмеження на розміщення житлових будинків, дитячих чи лікувально-оздоровчих установ та інших об'єктів, що не належать до сфери діяльності під­приємства.

У санітарно-захисній зоні допускається розміщення будівель підсобного та обслуговуючого призначення, що займають не більш як 50 % площі.

У межах території санітарно-захисної зони контролюють стан атмосферного повітря, ґрунтів, вод та стан рослинності.

Велике санітарно-гігієнічне значення має озеленення захисної зони, території підприємства, а також створення зон відпочинку. Зе­лені насадження повинні вкривати не менш як 10-15% загальної площі підприємства. Породи дерев та чагарникових насаджень ви­бирають такі, щоб вони були стійкими до впливу шкідливих чинни­ків виробництва, кліматичних і ґрунтових умов, та мали санітарно-захисні й декоративні властивості.

Розриви між будівлями й спорудами озеленюють листяними дере­вами (але не хвойними), листя яких екранує теплове випромінювання.

Між санітарно-захисною зоною і житловим районом рекомен­дується створення смуги дерев та чагарникових насаджень шириною не менше 20 м.

Для підприємств, з якими не пов'язані шкідливі виробничі чин­ники, санітарно-захисна зона не встановлюється.