2.1.3. Санітарно-епідеміологічний нагляд

і його роль у профілактиці професійних захворювань

Профілактика захворювань має давнє коріння й сягає часів Гіп­пократа. У недалекому минулому завдання профілактики не завжди співпадало з інтересами держави. У ті часи лікували хворих, сумува­ли за померлими й мало що робили для того, щоб попередити захво­рювання та передчасну смерть.

Нині держава має кваліфіковані санітарні служби та кадри спе­ціалістів санітарно-гігієнічної справи, які у повній мірі можуть реа­лізувати ідею профілактики професійних захворювань.

Для профілактики захворювань, розробки гігієнічних норма­тивів і санітарних правил, а також для контролю за їх дотриман­ням у системі МОЗ створено органи санітарно-епідеміологічної служби.

Основною установою санітарно-епідеміологічної служби є сані­тарно-епідеміологічні станції (СЕС) обласного, міського та районно­го типу, які здійснюють усі види санітарної та протиепідеміологіч-ної діяльності на територіях, які обслуговують.

Основні напрямки роботи СЕС визначає Положення про дер­жавний санітарний нагляд.

Державну санітарно-епідеміологічну службу України очолює головний державний санітарний лікар, а в районі, місті ці служби очолюють головні санітарні лікарі відповідних адміністративних те­риторій.

Санітарно-епідеміологічні служби здійснюють державний сані­тарно-епідеміологічний нагляд, визначають пріоритетні заходи що­до профілактики захворювань та охорони здоров'я населення від шкідливого впливу чинників навколишнього середовища. Вони до­кладають багато зусиль для усунення причин та умов виникнення захворювань, отруєнь і радіаційних уражень людей, а також здійс­нюють облік професійних захворювань та отруєнь.

Основним завданням державного санітарного нагляду щодо гі­гієни праці є контроль за дотриманням санітарного законодавства під час проектування, будівництва та експлуатації промислових під­приємств та інших об'єктів виробничої діяльності населення.

Посадові особи органів державного санітарного нагляду мають право безперешкодно входити на всі об'єкти нагляду, надавати обо­в'язкові для виконання вказівки щодо усунення виявлених пору­шень санітарних нормативів. У разі порушення санітарного законо­давства посадові особи органів державного санітарного нагляду ма­ють право вживати таких заходів:

а) обмежувати, забороняти чи припиняти діяльність об'єктів будь- якого призначення;

б) забороняти чи призупиняти будівництво та реконструкцію об'єктів за проектами, що не мають позитивної санітарної екс- пертизи;

в) обмежувати, зупиняти або забороняти викиди шкідливих речо- вин за умови порушення санітарних нормативів;

г) вносити подання про відсторонення від роботи осіб, які пору- шують санітарне законодавство.

За відмову надати необхідні документи або порушення чинного санітарного законодавства санітарні органи мають право притягати винних осіб до відповідальності.

Практична діяльність органів санітарного державного нагляду здійснюється у вигляді двох універсальних форм роботи — запобіж­ного й поточного санітарного нагляду.

Запобіжний державний санітарний нагляд є найбільш ефектив­ним у попередженні шкідливої дії чинників виробничого середови­ща на організм людини. Він полягає в здійсненні контролю за до­триманням санітарних правил і гігієнічних нормативів під час про­ектування, будівництва, реконструкції та введення в експлуатацію промислових об'єктів або визначення земельних ділянок для їх розміщення. При відведенні земельних ділянок звертається увага на рельєф місцевості, висоту стояння ґрунтових вод, розу вітрів та ін. У кожному конкретному випадку визначається розмір санітар­но-захисної зони, оцінюється небезпека забруднення ґрунтових,

міжпластових вод і вод відкритих водойм, а також повітряного басейну.

Заключним етапом запобіжного санітарного нагляду є санітар­не обстеження збудованого об'єкта, дотримання проектних поло­жень перед введенням його в експлуатацію.

Поточний санітарний нагляд відрізняється від запобіжного тим, що здійснюється вже на збудованих промислових об'єктах у стадії їх експлуатації. Його завдання полягає в тому, щоб контро­лювати дотримання санітарного законодавства на діючих підпри­ємствах.

Мета поточного санітарного нагляду зводиться до планомірно­го вивчення умов праці та їх впливу на захворювання працівників, своєчасність проведення обов'язкових медичних оглядів та розслі­дування причин професійних захворювань, отруєнь і т. ін.

Метою поточного санітарного обстеження об'єктів, що функ­ціонують, є перевірка виконання санітарних умов і приписів органів санітарного нагляду, а також контроль за дотриманням санітарного режиму і функціонуванням санітарно-технічних споруд.

У разі появи інфекційних захворювань, отруєнь або при виве­денні з ладу санітарно-технічних споруд чи устаткування санітарні служби здійснюють позапланові експертні перевірки об'єктів.

Відповідальним етапом поточного санітарного нагляду є систе­матичне вивчення здоров'я працюючих як інтегрального показника впливу умов праці на організм людини. Тільки шляхом вивчення стану здоров'я працюючих у конкретних умовах предметної діяль­ності можна виявити негативні чинники виробничого середовища, дати їм гігієнічну оцінку й розробити способи усунення або послаб­лення їх негативного впливу.

Про факти грубого порушення об'єктами господарювання сані­тарного законодавства органи державного нагляду повинні повід­омити місцеві органи влади й поставити питання про накладання на винних осіб дисциплінарних або інших стягнень.