- •Національний університет водного господарства та природокористування в. М. Москальова
- •Підручник
- •Затверджено Міністерством освіти і науки України як підручник для студентів вищих навчальних закладів (лист № 14/18.2-1649 від 13 липня 2004 року)
- •Національний університет водного господарства та природокористування в. М. Москальова
- •Підручник
- •Затверджено Міністерством освіти і науки України як підручник для студентів вищих навчальних закладів (лист № 14/18.2-1649 від 13 липня 2004 року)
- •1 Виробничий травматизм
- •1.1. Законодавча та нормативна база у сфері охорони праці
- •1.1.1. Основні положення законодавства про працю та охорону праці
- •1.1.2. Основні принципи державної політики в галузі охорони праці
- •1.1.3. Право громадян на охорону праці
- •1.1.4. Соціальний захист потерпілих на виробництві
- •1.1.5. Пільги та компенсації за важкі та шкідливі умови праці
- •1.1.6. Відшкодування шкоди працівникам за ушкодження здоров'я
- •1.1.7. Охорона праці при проектуванні, будівництві та реконструкції об'єктів і засобів виробництва
- •1.1.8. Тривалість робочого часу працівників
- •1.1.9. Обов'язки роботодавця щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці та обов'язки працівника щодо виконання нормативних актів
- •1.1.10. Охорона праці жінок
- •1.1.12. Медичні огляди певних категорій працівників
- •1.1 Лз. Державні нормативні акти про охорону праці
- •1.1.14. Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці
- •1.2. Державне управління охороною праці та організація охорони праці на виробництві
- •1.2.1. Органи державного управління охороною праці
- •1.2.2. Система управління охороною праці
- •1.2.3. Функції управління охороною праці
- •1.2.4. Управління охороною праці на підприємстві
- •1.2.5. Організація служби охорони праці
- •1.2.6. Наукові дослідження з проблем охорони праці
- •1.3. Навчання з питань охорони праці 1.3.1. Загальні положення
- •1.3.2. Організація навчання з охорони праці
- •1.3.3. Пропаганда знань з питань охорони праці
- •1.3.4. Інструктажі з питань охорони праці
- •1.3.5. Активні методи й засоби навчання охороні праці
- •1.4. Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці
- •1.4.1. Органи державного нагляду за охороною праці
- •1.4.2. Повноваження й права органів державного нагляду за охороною праці
- •1.4.3. Громадський контроль
- •1.4.4. Комісія з питань охорони праці на підприємстві
- •1.4.5. Уповноважені трудових колективів з питань охорони праці
- •1.5. Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві
- •1.5.1. Розслідування нещасних випадків на виробництві
- •1.5.2. Спеціальне розслідування нещасних випадків
- •1.5.3. Розслідування й облік
- •1.5.4, Розслідування та облік аварій
- •1.6. Аналіз, прогнозування та профілактика травматизму й професійної захворюваності на виробництві
- •1.6.1. Звітність та інформація про нещасні випадки
- •1.6.2. Аналіз причин травматизму й професійних захворювань
- •1.6.3. Методи аналізу причин травматизму і професійних захворювань
- •1.6.4. Технічні та організаційні заходи
- •2.1.1. Фактори санітано-гігієнічнихумов праці
- •2.1.2, Державне санітарне законодавство
- •2.1.3. Санітарно-епідеміологічний нагляд
- •2.1.4. Відповідальність за порушення санітарного законодавства
- •2.1.5. Загальні відомості про умови та фізіологію праці
- •2.1.6. Вплив характеру праці на функціонування організму
- •2.1.7. Оцінка умов праці
- •2.2. Повітряне середовище та його роль у створенні сприятливих умов праці
- •2.2.1. Повітря робочої зони
- •2.2.2. Метеорологічні чинники та їх вплив на організм
- •2.3. Забруднення повітряного середовища шкідливими речовинами
- •2.3.1. Виробничий пил
- •2.3.2. Виробничі отрути та їх вплив на функціонування організму
- •2.4.2. Природна вентиляція
- •2.4.3. Механічна вентиляція
- •2.4.4. Загальнообмінна механічна вентиляція
- •2.4.5. Припливно-витяжна загальнообмінна вентиляція
- •2.4.6. Методи розрахунку систем механічної вентиляції
- •2.5. Освітлення виробничих приміщень
- •2.5.1. Вплив умов освітлення на зорову функцію
- •2.5.2. Основні світлотехнічні терміни
- •2.5.3. Вимоги до виробничого освітлення
- •2.5.4. Види й системи освітлення
- •2.5.5. Природне освітлення
- •2.5.6. Штучне освітлення
- •2,5.7. Характеристика джерел штучного освітлення
- •2.5.8. Освітлювальні установки
- •2.5.9. Методи розрахунку штучного освітлення
- •2.5.10. Прожекторне освітлення
- •2.6. Вібрація
- •2.6.1. Причини виробничої вібрації
- •2.6.2. Характеристика основних параметрів вібрації
- •2.6.3. Дія вібрації на організм
- •2.6.4. Гігієнічне нормування
- •2.6.5. Заходи та засоби захисту від вібрації
- •2.7. Шум, ультразвук та інфразвук
- •2.7.1. Виробничий шум
- •2.7.2. Фізичні та фізіологічні характеристики основних параметрів шуму
- •2.7.3. Дія шуму на організм людини
- •2.7.4. Гігієнічне нормування
- •2.7.5. Методи та засоби захисту
- •2.7.6. Ультразвук
- •2.7.7. Інфразвук
- •2.8. Іонізуюче випромінювання
- •2.8.1. Основні джерела і види іонізуючого випромінювання
- •2.8.2. Властивості іонізуючого випромінювання та одиниці його вимірювання
- •2.8.3. Біологічна дія іонізуючого випромінювання на організм
- •2.8.4. Гігієнічне нормування
- •2.8.5. Методи та засоби захисту
- •2.9. Електромагнітні поля та електромагнітні випромінювання радіочастотного діапазону
- •2.9.1. Джерела електромагнітних полів та їх класифікація
- •2.9.2. Дія електромагнітного випромінювання на організм людини
- •2.9.3. Гігієнічне нормування
- •2.9.4. Профілактичні заходи щодо захисту
- •2.10.2. Інфрачервоне випромінювання та особливості його дії на організм
- •2.10.3. Гігієнічне нормування і профілактичні заходи
- •2.10.4. Ультрафіолетове випромінювання та особливості його дії на організм
- •2.10.5. Лазерне випромінювання
- •2.11. Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до розміщення підприємств, виробничих і допоміжних приміщень
- •2.11.1. Основні санітарно-гігієнічні вимоги до території підприємств і розташування будівель та споруд
- •2.11.2. Класи шкідливості підприємств
- •2.11.3. Вимоги до виробничих будівель
- •2.11.4. Вимоги до допоміжних
- •2.11.5. Системи водопостачання та каналізації
- •3.1. Загальні вимоги безпеки
- •3.1.1. Безпечність технологічного обладнання
- •3.1*2. Механізація і автоматизація технологічних процесів та обладнання
- •3.1.3. Дистанційне спостереження і керування
- •3.1.4. Контрольно-вимірювальні засоби
- •3.1.6. Загальні вимоги до розташування обладнання
- •3.1.7. Організація робочих місць
- •3.2. Безпека при експлуатації систем під тиском і кріогенної техніки
- •3.2.1. Загальні вимоги безпеки до посудин, що працюють під тиском
- •3.2.2. Основні причини аварій і несправностей котельного агрегату
- •3.2.4. Безпека при експлуатації трубопроводів
- •3.2.5. Безпека при експлуатації балонів
- •3.2.6. Безпека при експлуатації кріогенної техніки
- •3.3. Безпека при вантажно-розвантажувальних роботах і на транспорті
- •3.3.1. Заходи безпеки при організації вантажно-розвантажувальних робіт
- •3.3.2. Безпека підіймально-транспортного обладнання. Вимоги безпеки до вантажопідіймальних кранів
- •3.3.3. Безпека внутрішньозаводського і внутрішньоцехового транспорту. Внутрішньозаводські проїзди, дороги і тротуари
- •3.4. Електробезпека
- •3.4.1. Особливості електротравматизму
- •3.4.2. Дія електричного струму на організм людини
- •3.4.3. Чинники, що впливають
- •1111 ІттьПзГті
- •3.4,4. Вплив протікання струму через людину на наслідки ураження
- •3.4.5. Небезпека ураження людини струмом у різних електричних мережах
- •3.4.6. Класифікації виробничих умов за рівнем електробезпеки
- •3.4.7. Системи засобів і заходів безпечної експлуатації електроустановок
- •3.4.8. Надання допомоги при ураженні електричним струмом
- •4.1. Основні поняття та визначення пожежної безпеки
- •4.1.1. Загальні відомості про пожежі
- •4.1.2. Розвиток пожежної справи
- •4.1.3. Основні нормативні акти,
- •4.1.4. Поняття про пожежу та пожежну безпеку
- •4.1.5. Основні причини пожеж
- •4.1.6. Негативні та шкідливі чинники, пов'язані з пожежами
- •4.2. Пожежонебезпечні властивості матеріалів та речовин
- •4.2.1. Теоретичні основи процесу горіння
- •4.2.2. Класифікація видів горіння
- •4.2.3. Група горючості матеріалів та речовин
- •4.2.4. Показники поженчної
- •4.2.5. Особливості горіння твердих горючих матеріалів
- •4.2.6. Особливості горіння рідких речовин
- •4.2.7. Особливості горіння пилоповітряної суміші
- •4.2.8. Особливості горіння газів
- •4.2.9. Умови самозаймання речовин
- •4.3. Пожежовибухонебезпечність об'єктів
- •4.3.1. Пожежовибухонебезпечні властивості матеріалів і речовин та сфера їх використання
- •4.3.2. Класифікація приміщень за вибухопожежонебезпечністю
- •4.3.3. Обгрунтування категорії вибухопожежонебезпечності приміщень
- •4.3.4. Класифікація приміщень за Правилами облаштування електроустановок
- •4.3.5. Вимоги щодо вибухо- і пожежобезпеки при використанні електроустановок
- •4.4. Система попередження пожеж
- •4.4.1. Призначення та засади системи попередження пожеж
- •4.4.2. Вимоги до системи попередження пожеж
- •4.4.3. Захист від блискавки
- •4.5. Система пожежного захисту
- •4.5.1. Суть і складові системи пожежного захисту
- •4.5.2. Заходи щодо попередження розповсюдження пожежі
- •4.5,3. Ступінь вогнестійкості будівель та споруд
- •4.5.4. Пожежна сигналізація
- •4.5.5. Способи і засоби пожежогасіння
- •4.5.6. Протипожежне водопостачання
- •4.5.7. Стаціонарні засоби гасіння пожеж
- •4*5.8. Евакуація людей
- •4.5,9. Протидимний захист
- •4.6. Система організаційно-технічних заходів
- •4.6.1. Організаційно-технічне забезпечення пожежної безпеки
- •4.6.2. Обов'язки державних органів щодо забезпечення пожежної безпеки
- •4.6.3. Обов'язки посадових осіб та громадян щодо забезпечення пожежної безпеки
- •4.6.4. Державний пожежний нагляд
- •4.6.5. Пожежна охорона та організація гасіння пожеж
- •4.6.6. Інструкції про заходи пожежної безпеки
- •4.6.7. Дії персоналу під час виникнення пожежі
- •4.6.8. Навчання з питань пожежної безпеки
- •Рекомендовано Міністерством освіти і науки України для студентів вищих навчальних закладів
- •Ярошевська в.М. Та інші
- •"Вд "Професіонал", 2004. - 256 с.
- •Рекомендовано Міністерством освіти і науки України для студентів вищих навчальних закладів Рекомендовано Міністерством освіти і науки України для студентів вищих навчальних закладів
3.2.4. Безпека при експлуатації трубопроводів
Трубопроводи з'єднують між собою різноманітні технологічні апарати і машини. Особливо багато технологічних трубопроводів використовують у хімічній, нафтовій, нафтохімічній, газовій та інших суміжних галузях промисловості. У різних галузях промисловості широко експлуатуються трубопроводи пари і гарячої води.
Трубопроводи пари і гарячої води бувають діаметром від декількох сантиметрів до декількох метрів, маса їх також буває різноманітною.
Із всіх трубопроводів самими небезпечними є паропроводи, що відводять від котлів пар та трубопроводи, по яким під тиском подається вода. Аварії паропроводів і трубопроводів спричинюються низькою якістю метала, незадовільним виконанням монтажних робіт, зварних з'єднань, фланцевих кріплень та несправною арматурою.
Небезпеку чинять також гідравлічні удари, які відбуваються внаслідок конденсації насиченої пари і скупчення води в паропроводі при прогріванні його перед початком роботи.
Для запобігання гідравлічним ударам в паропроводах влаштовують дренажні пристрої, які являють собою відводні лінії з венте-лями і відкритими лійками.
Безпечна експлуатація трубопроводів залежить від середовища, в якому вони працюють, від величини тиску і температури нагріву.
Для захисту обслуговуючого персоналу від опіків, а також для зменшення тепловтрат трубопроводи підлягають ізоляції. Трубопроводи з гарячими теплоносіями при нагріванні їх до 250 °С азбестки-зильгуром; від 250 до 450 °С сумішшю азбесту (15-20 %) і магнезії (85-80 %).
Складність монтажу та експлуатації трубопроводів полягає в тому, що вони мають різноманітну конфігурацію, велику кількість рознімних і нерознімних з'єднань трубної арматури, багато різних фланців, трійників, переходів та заглушок.
Конструкція і геометричні розміри труб, патрубків, що зварюються на прямих ділянках трубопроводів, повинна відповідати вимогам галузевих стандартів, нормативів технічних умов.
Проект трубопроводів має передбачати можливість виконання всіх видів контролю, якого вимагають Правила улаштування і безпечної експлуатації трубопроводів пари і гарячої води.
Вказані Правила визначають вимоги до улаштування, виготовлення, монтажу, експлуатації і Огляд трубопроводів, що транспортують водяний пар з робочим тиском понад 0,7 кгс/см2 або гарячу воду з температурою понад 115 °С.
Усі трубопроводи, на які розповсюджуються ці Правила, поділяються на чотири категорії (табл. 3.3).
При визначенні категорії трубопровода робочими параметрами середовища, що транспортується, потрібно вважати:
а) для паропроводів від котлів — тиск і температуру пари за їх но- мінальним значенням на виході з котла;
б) для подаючих і зворотних трубопроводів водяних теплових ме- реж — найбільший тиск води на трасі і максимальну темпера- туру води в подаючому трубопроводі.
Категорія трубопроводів визначається за робочими параметрами середовища, які відносяться до всього трубопроводу, незалежно від його довжини.
Якість і властивість матеріалів трубопроводів має відповідати вимогам стандартів і технічних умов, які завірені сертифікатами за-водів-постачальників.
З'єднання елементів трубопроводів здійснюється шляхом зварювання. Використання фланцьового з'єднання допускається тільки для приєднання трубопроводів до арматури і обладнання, що має фланці.
Привід арматури трубопровода має відкриватися рухом маховика проти годинникової стрілки, а закриватися — за годинниковою стрілкою. Крім цього передбачається можливість закриття вентилів і засувок на ланцюги і замки. На шкалі покажчика відкривання арматури крайні положення помічають написами, що не стираються.
Трубопроводи, що працюють під тиском нижче тиску живлячого джерела, повинні мати пристрій з манометром і запобіжним клапаном, які встановлюються з боку меншого тиску.
Усі елементи трубопроводів з температурою зовнішньої поверхні стінки понад 45 °С, які доступні для обслуговуючого персоналу, покриваються тепловою ізоляцією, температура якої не має перевищувати 45 °С.
У стикових зварних з'єднаннях елементів трубопроводу з різною товщиною стінок має бути забезпечений плавний перехід від більшого перерізу до меншого. Кут нахилу поверхонь не повинен перевищувати 15 °С.
Для поперечних стикових зварних з'єднань відстань між осями сусідніх зварних швів на прямій ділянці трубопроводу має становити не менше трикратної товщини стінки труб чи елементів, але не менше 100 мм, а для трубопроводів 4-ї категорії — не менше 50 мм.
При виготовленні трубопроводів зварювання елементів, призначених для роботи під тиском, здійснюють за температури навколишнього середовища не нижче 0 °С. Підчас монтажу допускається зварювання трубопроводів за від'ємних температур до -20 °С.
Вимоги до прокладання трубопроводів
Монтаж трубопроводів, як правило, здійснюється окремими вузлами. Вузлом вважається частина лінії трубопровода, що виготовлена окремо і доставлена на місце монтажу. Вузли бувають плоскі та просторові. Перед монтажем декілька вузлів можна збільшувати у блоки. Перед збіркою в блоки всі елементи і деталі трубопроводів ретельно очищають, а ті, що стикаються з атмосферою закривають заглушками.
Перед початком монтажу виконують наступні роботи: приймають вузли для монтажу, обладнання під монтаж трубопроводів; перевіряють чи відповідає кресленням розташування, тип і розміри з'єднувальних штуцерів на обладнанні; комплектують лінії трубопроводів вузлами, елементам і деталями, арматурою і допоміжними матеріалами; влаштовують площадки для зборки.
При монтажі трубопроводів великого діаметру на них попередньо встановлюють всю арматуру і площадки для обслуговування.
Арматура розташовується в місцях, зручних для обслуговування і ремонту; при необхідності встановлюють драбини і площадки. Чавунна арматура має бути захищеною від згинаючих напруг. Засувки і вентилі, які вимагають для відкривання великих зусиль, мають забезпечуватися механічним або електричним приводом.
Трубопроводи, а також несучі металеві конструкції надійно захищають від корозії.
Прокладка трубопроводів буває підземною, надземною і безканальною.
Підземна прокладка трубопроводів 1-ї категорії сумісно з про-дуктопроводами забороняється. При підземній прокладці трубопроводів 2, 3 і 4-ї категорій допускається прокладка інших трубопроводів (нафтопроводів, повітропроводів та ін.) за винятком трубопроводів з хімічно агресивними отруйними і легкозаймистими летючими речовинами.
При надземному прокладанні трубопроводів на естакадах або окремо стоячих опорах дозволяється сумісне прокладання трубопроводів усіх категорій різного призначення, за винятком прокладання в галереях естакадного типа, а також випадків, коли це йде всупереч вимогам інших правил безпеки.
При повітряному прокладанні трубопроводів через вулиці і дороги висота розташування трубопроводів від рівня дороги до поверхні ізоляції має бути не менше 4500 мм. При прокладанні через залізничні колії відстань від головки рельса до поверхні ізоляції має бути не менше 6400 мм, а не електрифікованих дорогах — не менше 7000 мм.
При прокладанні трубопроводів у прохідних тунелях (колекторах) висота камер обслуговування має становити не менше 2 м, а ширина проходу між ізольованими трубопроводами — не менше 0,6 м. У місцях розташування запірної арматури (обладнання) ширина тунелю має бути достатньою для зручного їх обслуговування. При прокладанні декількох трубопроводів їх взаємне розташування має забезпечувати зручне проведення ремонтних робіт або заміну окремих елементів трубопроводу.
Камери для обслуговування підземних трубопроводів 1, 2 і 3-ї категорій повинні мати не менше 2 люків з драбинами або скобами. У камерах трубопроводів 4-ї категорії дозволяється влаштування одного люка. Відстань між люками має бути не більше 300 м, а при прокладанні в тунелях і продуктопроводах — не більше 50 м.
Горизонтальні ділянки паропроводів прокладають так, щоб вони мали нахил не менше 0,002 з улаштуванням дренажу.
Усі роботи з монтажу трубопроводів і їх елементів здійснюються за технологією спеціалізованої монтажної організації до початку відповідних робіт. Технологія і якість робіт мають забезпечувати високу експлуатаційну надійність трубопроводів. Відповідальність за якість монтажу трубопроводу і його відповідність Правилам несе монтажна організація.
Гідравлічне випробування трубопроводів
З метою перевірки міцності і щільності трубопроводів та їх елементів, а також всіх зварних та інших з'єднань здійснюється гідравлічне випробування.
Гідравлічному випробуванню підлягають:
а) всі елементи і деталі трубопроводів;
б) блоки трубопроводів;
в) трубопроводи всіх категорій із всіма їх елементами і арматурою після закінчення монтажу.
Гідравлічне випробування блоків елементів і деталей трубопроводів не є обов'язковим, якщо вони при виготовленні були перевірені методом дефектоскопії (ультразвуком або просвічуванням) по всій довжині.
Гідравлічне випробування окремих і збірних елементів сумісно з трубопроводом допускається тоді, коли вони при виготовленні не випробувалися. Трубопроводи, їх блоки і окремі елементи підлягають гідравлічному випробуванню пробним тиском, який перевищує робочий тиск на 1,25.
Арматура і фасонні деталі трубопроводів підлягають гідравлічному випробуванню пробним тиском відповідно до ГОСТу. Гідравлічне випробування трубопроводів проводять при позитивних температурах оточуючого середовища. У виняткових випадках таке випробування може бути допущене при від'ємних температурах повітря, якщо будуть вжиті заходи, що виключають можливість замерзання рідини.
Для гідравлічного випробування використовується вода з температурою не нижче + 5 °С. Вимірювання тиску здійснюється двома перевіреними манометрами, один з яких має бути контрольним. Тиск при гідравлічному випробуванні має підніматися і опускатися поступово. Час витримки трубопровода і його елементів під пробним тиском має бути не менше 5 хв. Після зниження пробного тиску до робочого здійснюють ретельний огляд трубопровода по всій його довжині.
Трубопровід і його елементи вважаються такими, що витримали гідравлічне випробування, якщо не виявлено:
а) ознак розриву;
б) течії сльозин і потіння у зварних з'єднаннях і в основному
металі;
в) видимих залишкових деформацій.
При гідравлічному випробуванні паропроводів, що працюють з тиском 100 кгс/см2 і вище, температура їх стінок має бути не меншою за+10 °С.
Дефекти, що виявлені в процесі монтажа і гідравлічного випробування, повинні бути усунені, після чого здійснюють контроль відремонтованих ділянок.
Методи усунення дефектів і порядок контролю відремонтованих ділянок встановлюються технічними умовами на виготовлення, спеціальними інструкціями завода-постачальника або монтажної організації.
Дозвіл на експлуатацію
Власником трубопровода вважається підприємство, на балансі якого знаходиться трубопровід.
На всі трубопроводи, експлуатація яких здійснюється відповідно до Правил, складаються паспорти установленої форми.
Трубопроводи 1-ї категорії з умовним проходом понад 70 мм, а також трубопроводи 2 і 3-ї категорій умовним проходом понад 100 мм мають бути до пуска в роботу зареєстровані в місцевих органах Держнаглядохоронпраці. Інші трубопроводи, на які розповсюджуються Правила, підлягають реєстрації на підприємстві, що є власником трубопровода.
Реєстрація в місцевих органах Держнаглядохоронпраці здійснюється на підставі письмової заяви власника з поданням наступних документів:
паспорта на трубопровід встановленого зразка;
схеми трубопровода з визначенням даних про діаметр і товщину труб, розташування арматури та інших пристроїв;
посвідчення про якість виготовлення і монтажу трубопровода;
акта прийомки в експлуатацію трубопровода власником від монтажної організації.
Органи нагляду при відповідності документації ставлять в паспорт трубопровода штамп про реєстрацію і повертають її власнику трубопровода.
При відмові у реєстрації трубопровода власнику у письмовій формі повідомляють причини відмови з посиланням на відповідну статтю Правил.
Дозвіл на експлуатацію зареєстрованих трубопроводів записується в паспорт інспектором Держнаглядохоронпраці, а в ті, що не реєструються, запис в паспорті робить відповідальна особа.
У процесі експлуатації трубопроводи, на які розповсюджуються Правила, підлягають технічному опосвідченню, зовнішньому огляду і гідравлічному випробуванню.
Зареєстровані в органах нагляду трубопроводи підлягають технічному опосвідченню в такі строки:
а) зовнішньому огляду і гідравлічному випробуванню — перед пуском змонтованого трубопровода в експлуатацію;
б) зовнішньому огляду — не рідше одного разу на 3 роки;
в) зовнішньому огляду і гідравлічному випробуванню — після ре- монту з використанням зварювання, або перед пуском трубо- провода, який знаходився в стані консервації понад 2 роки. Зовнішній огляд трубопроводів, прокладених відкритим спосо- бом або в проходних каналах, може проводитись без зняття ізоляції. Зовнішній огляд трубопроводів, прокладених під землею, прово- диться після відкопування окремих ділянок та знімання ізоляції че- рез кожні 2 км довжини трубопровода.
Результати технічного Огляд і висновок про можливість експлуатації трубопровода записуються в паспорт з визначенням терміну наступного Огляд.
Якщо в процесі Огляд трубопровода буде встановлено, що він знаходиться в аварійому стані або має серйозні дефекти, що викликають сумнів у його міцності, то подальша його експлуатація забороняється, а в паспорті робиться відповідний мотивований запис.
Адміністрація підприємства несе відповідальність за справний стан і безпечну експлуатацію трубопроводів. Власник трубопровода має забезпечувати належну організацію обслуговування, ремонту і нагляду в повній відповідності з вимогами Правил.
З числа ІТР наказом призначається особа, що відповідає за справний стан і безпечну експлуатацію трубопровода. Призначена особа підлягає періодичній перевірці знань щодо експлуатації трубопровода не рідше одного разу в три роки.
До обслуговування трубопроводів допускаються особи не молодші 18 років, що навчені за відповідною програмою і мають посвідчення. Повторна перевірка знань персоналу, який обслуговує трубопровід, проводиться не рідше одного разу на 12 місяців.
Ремонтні роботи в каналах і камерах трубопроводів виконуються тільки за наявністю наряду-допуску.
Для запобігання аваріям паропроводів, що працюють при температурах, які викликають текучість металу, власник зобов'язаний встановити систематичний нагляд за ростом залишкових деформацій. Це стосується паропроводів з вуглецевої і молібденової сталі, що працюють при температурі 450 °С і вище, із хроммолібденової сталі — при температурі 500 °С і вище і із високолегірованої термостійкої сталі — при температурі пари 540 °С і вище.
Т рубопроводи пари і гарячої води повинні фарбуватися по всій довжині відповідно до вказівок, наведених у табл. 3.4.
На кожному трубопроводі після його реєстрації на спеціальних табличках наносять такі дані: реєстраційний номер, дозволений тиск, температура середовища і дата наступнихзовнішнього і внутрішнього оглядів.
Таблиця 3.5
Розмір кілець
Ширина кольорового кільця, мм |
50 |
70 |
100 |
Зовнішній діаметр трубопровода або ізоляції, мм |
До 150 |
150-300 |
Понад 300 |