3. Як співвідносяться біологічне і соціальне в людині?

У філософській літературі склалися два підходи до вирішення цього питання. Згідно з першим, природа людини цілком соціальна. Згідно з другим, вона не тільки соціальна, але й біологічно зааганжована. Йдеться про те, що життєдіяльність людини має, крім соціальних, і біологічні детермінанти, що визначають залежність людини від добору генів, балансу гормонів, що виробляються, обміну речовин і нескінченної безлічі інших біологічних чинників.

Існування цих чинників визнають усі. Але йдеться про те, чи існують біологічно запрограмовані протосоціальні схеми поведінки людини. Питання це складне та неоднозначне. Прихильники і того й іншого підходів черпають докази із серйозних джерел. Перші, стверджуючи, що людина народжується з єдиною здатністю, «здатністю набувати людських здібностей» (вираз А.Н. Леонтьева), посилаються на експеримент, поставлений самою природою і продовжений людиною.

Йдеться про сліпих і глухих дітей (що народилися або стали такими в дитинстві) із спеціальної школи в М. Загорську. До школи вони були навіть не тваринами, а рослинами. У них були обірвані всі найважливіші канали зв’язку зі світом, причому ще до того моменту, як вони могли освоїти хоча б малу частину культурного змісту, необхідного для становлення людини. Сам же по собі цей зміст не формувався. Ці діти могли померти, навіть якщо їжа була б поряд. І лише в школі, з використанням спеціальних методик, заснованих на концепції наочної діяльності, їх поступово привчали до грамотної діяльності, починаючи зі споживання їжі і закінчуючи більш складними навиками діяльності. Їх поступово навчали вимовляти членороздільні звуки, потім вимовляти слово, потім читати і писати за допомогою азбуки Бройля. У результаті формувалися люди, які хоч і продовжували залишатися сліпими і глухими, але в усіх інших випадках залишалися цілком нормальними, що підтверджується тим, що четверо з них закінчили психологічний факультет Московського університету.

Прихильники другого підходу посилаються на дані сучасної соціобіології, що посилено розвивається з 1975 р., коли її основоположник Е. Уїлсон опублікував книгу «Соціобіологія: новий синтез». За соціобіологією, більшість стереотипних форм людської поведінки властива і ссавцям, а більш специфічні форми – поведінці приматів. Серед стереотипних форм Е. Уїлсон виділяє взаємний альтруїзм, захист певного місця проживання, агресивність, напрацьована еволюцією сексуальна поведінка, непотизм (сімейність), що в даному випадку означає притаманність не тільки спорідненим, але і внутрішньопопуляціним утворенням, нарешті, соціалізацію за допомогою напрацьованих еволюцією способів і механізмів тощо. При цьому потрібно мати на увазі, що коли йдеться про альтруїзм, захист місцепроживання, непотизму й інших названих формах людської поведінки, відповідні терміни вживаються метафорично.

Якщо, наприклад, якісь дії називаються альтруїстичними, це не означає, що кожній відповідній дії передує свідомий намір, що ґрунтується на розрізненні добра і зла. Коли біологи говорять про альтруїзм, зазначає дослідник цього напряму Майкл Рьюз, вони розуміють соціальну взаємодію, яка розширює еволюційні можливості там, де вони супроводжуються підвищенням репродуктивного успіху. Визнаючи вирішальний вплив культурної еволюції, соціобіологи прагнуть звернути увагу на те, що на форми, у яких ми мислимо і діємо, дає тонкий, на структурному рівні вплив і наша біологія. Але вони зовсім не зазначають, стверджує М. Рьюз, що біологія наповнює нас природженими ідеями, які нібито приводять до ясного розуміння того, що «Бог існує» або «2x2 = 4».

У соціобіології йдеться мова, як бачимо, про єдину науку природи людини, у системі якої вона знаходить місце, і біологічні впливи. Проте існують і екстремістські «теорії», згідно з якими природа кожної людської раси різна, існують нижчі і вищі раси, що відрізняються одна від одної багатьма ознаками, починаючи від будови голови, тіла, особи і закінчуючи її розумовими здібностями. Ці теорії, як перевірено відповідними дослідженнями, особливо у сфері кримінології, не мають наукового підтвердження.