Глава XIII

Місцеве самоврядування в Україні

605

змогу врахувати специфічні риси цих органів з огляду на місце­ві умови. Ключові питання вже було врегульовано окремими статтями та положеннями Закону України «Про місцеве само­врядування в Україні». Решта питань щодо органів самооргані­зації населення має вирішуватися шляхом установлення рамко­вих норм на рівні Закону України «Про місцеве самоврядуван­ня в Україні» та регламентуватися на локальному рівні — рівні статутів територіальних громад, а також шляхом прийняття сіль­ськими, селищними та міськими радами положень про органи самоорганізації населення на підставі Конституції України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»¹.

З метою врахування історичних, національно-культурних, соціально-економічних та інших особливостей здійснення міс­цевого самоврядування представницький орган місцевого само­врядування на основі Конституції України та в межах Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» може прий­няти статут територіальної громади села, селища, міста. Ста­тут територіальної громади підлягає державній реєстрації в ор­ганах Міністерства юстиції України. Підставою для відмови в державній реєстрації статуту територіальної громади може бу­ти його невідповідність Конституції та законам України. Відмо­ва в реєстрації статуту територіальної громади може бути оскар­жена в судовому порядку.

Статут є своєрідною комунальною конституцією на тери­торії функціонування відповідної громади. Він має ряд особли­востей:

1. наявність особливого суб'єкта, який встановлює або від імені якого приймається статут територіальної громади;

2. установчий характер;

3. повний та всеохоплюючий характер правового регулю­вання;

4. вища юридична сила щодо інших локальних актів, які приймаються безпосередньо територіальною громадою або в си­стемі органів та посадових осіб місцевого самоврядування;

5. основа для подальшої локальної нормотворчості;

6. особливий порядок прийняття статуту, а також внесення до нього змін та доповнень;

Орловський О. С Зазнач, праця. — С 3, 9, 14.

7) є одним із правових засобів, який забезпечує реалізацію самостійності місцевого самоврядування¹.

Територіальні громади сіл, селищ, міст можуть мати власну символіку (герб, прапор тощо), яка відображає їх історичні, куль­турні, соціально-економічні та інші місцеві особливості і традиції. З урахуванням пропозицій органів місцевого самоврядування сіл, селищ, міст районними, обласними радами може бути затвердже­на символіка відповідно району, області. Зміст, опис та порядок ви­користання символіки територіальних громад сіл, селищ, міст, ра­йонів і областей визначаються відповідною радою згідно з законом.

Як слушно зауважує О. В. Батанов, найсерйознішою проб­лемою місцевого самоврядування в Україні є проблема пасив­ності населення. Світовий досвід свідчить: справжнє самовряду­вання можливе лише на основі безпосередньої творчої ініціативи самих місцевих жителів. Воно не може і не має бути заформалі­зованим, роль держави повинна проявлятися не в штучному його інспіруванні, а в «партнерській» підтримці при вирішенні суспільно значущих справ².