МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКА НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ

Методичні вказівки,

завдання і плани

практичних занять по

ЗАГАЛЬНІЙ ЧАСТИНІ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА

(розділ І)

Для студентів II курсу денного навчання Інституту прокуратури та слідства

Одеса 2006

Укладачі:

В.О. Туляков, доктор юрид. наук, професор

Н.А. Мирошниченко, канд.юрид.наук, професор

Н.О. Бондаренко, канд.юрид.наук, доцент

І.І. Чугуников, канд.юрид.наук, доцент

Д.О. Балобанова, ст.викладач

Н.М. Мирошниченко, асистент

С.О. Кузембаєв, асистент

Відповідальний редактор: В.О. Туляков, доктор юрид. наук, професор

Робота виконана на кафедрі кримінального права

Одеської національної юридичної академії

Публікується згідно рішення кафедри кримінального права ОНЮА

від «___» ____________ 2006р. (прот. №_____)

Кримінальне право. Загальна частина (розділ 1)

ВСТУПНІ ЗАУВАЖЕННЯ

Ухвалення Верховною Радою України 05.04.2001р. нового Кримінального Кодексу поклало кінець довгому процесу створення кримінального закону в нашій республіці. При вивченні його неважко помітити, що він перейняв багато положень Модельного Кримінального кодексу для держав-учасниць СНД, був явно врахований і досвід розробки і застосування УК Російської Федерації 1996р., УК Республіки Білорусь 2000р. Разом з тим, прийняття нового УК України є, безумовно, великим досягненням українських фахівців в галузі кримінального права. Це тим більше важливо, що прийняття нового УК супроводжується послідовною реформою системи кримінальної юстиції в країні, реформою, покликаною привести у відповідність новели УК з реаліями сучасної діяльності органів кримінальної юстиції.

Здійснюючи охоронні, попереджувальні і виховні функції сучасне кримінальне право сприяє контролю і обмеженню злочинності, сприяє зміцненню системи суспільної і особистої безпеки. В зв'язку з цим послідовне засвоєння системи норм кримінального права не може не сприяти формуванню професійної правосвідомості юристів, придбанню студентами навиків фахівців в галузі правознавства.

Слід зазначити, що при підготовці до практичних занять студенти повинні уважно ознайомитися з опублікованою судовою практикою з даного питання, виписати в конспект основні положення постанов Пленуму Верховного Суду по даній проблематиці, а також наукове тлумачення певних проблем курсу Загальної частини Кримінального права. Зрозуміло, деякі з опублікованих постанов у певній мірі втратили свою силу у зв'язку з прийняттям нового УК і новими формами регулювання кримінально-правових відносин. Вказана обставина передбачає ґрунтовне знайомство студентів зі всіма новаціями і свіжими публікаціями з кримінально-правової тематики. Їх можна знайти як в електронних базах даних законодавства (НАУ, Ліга-закон), так і в періодичних виданнях, офіційних виданнях органів державної влади і управління, судової влади. Лише глибока самопідготовка, разом з вивченням основ кримінально-правової теорії може дати бажаний результат.

Підготовку до семінарських занять слід поєднувати з рішенням запропонованих задач. При цьому відповіді повинні бути повними, аргументованими, з посиланнями на відповідні нормативні акти і судову практику. Адже норму неможливо застосувати правильно, не знаючи досконально її змісту, не вбачаючи особливостей і умов її застосування, не відчуваючи упевненості в правильності власної відповіді. Таку упевненість і дає послідовний приріст знань по курсу кримінального права.

Програма Загальної частини кримінального права підрозділяється на три розділи. У першому семестрі студенти вивчають вчення про кримінальний закон і вчення про склад злочину, в другому – вчення про окремі інститути кримінального права (множинність, співучасть, обставини, що виключають злочинність діяння та ін.), а в третьому – вчення про покарання і призначення покарання і інших кримінально-правових заходів. Відповідно до цього, в першому розділі методичних вказівок містяться плани практичних занять, присвячені вченню про кримінальний закон і вченню про злочин. Разом з тим, для зручності користування і орієнтування студентів, планування ними власного часу нижче додається програма курсу Загальної частини кримінального права України, розрахована на 3 семестри з вказаною кількістю годин лекцій, семінарських занять і годин на самопідготовку.

Сподіваємося, що знайомство з положеннями Загальної частини кримінального права дозволить студентам глибше пізнати всю красу і велич професії, яку вони обрали, професії, основним мірилом якої служить професійний захист слабких від будь-яких антисоціальних посягань.

ПРОГРАМА КУРСУ

№	Назва теми	Л	ПЗ	СР
	Поняття, завдання (функції), принципи кримінального права. Система кримінального права. Наука кримінального права	4	2
	Кримінальний закон	8	8
	Поняття злочину і його види	2	4
	Кримінальна відповідальність та її підстава	2	2
	Склад злочину і його види	2	2
	Об'єкт злочину	4	4
	Об'єктивна сторона	4	4
	Суб'єкт злочину	6	4
	Суб'єктивна сторона	4	6
	Стадії скоєння умисного злочину	6	6
	Співучасть у скоєнні злочину	8	8
	Множинність злочинів	6	6
	Обставини, що виключають злочинність діяння	8	8
	Звільнення від кримінальної відповідальності	4	4
	Покарання та його мета	2	2
	Види покарання	8	8
	Призначення покарання	4	6
	Звільнення від покарання та його відбування	8	8
	Примусові заходи медичного характеру	2	2
	Особливості кримінальної відповідальності і покарання неповнолітніх	4	4

Разом

96

98

НОРМАТИВНИЙ МАТЕРІАЛ ДО ВСІХ ТЕМ КУРСУ:

Закони і міжнародно-правові акти

1. Конституція України - Київ: Просвіта, - 1996

2. Кримінальний Кодекс України - Київ: 2001

3. Кримінально-процесуальний кодекс України - Київ, 1993

4. Кодекс України про адміністративні правопорушення - Київ, 1993

5. Кримінально-виконавчий кодекс України. – Київ, 2004

6. Про міліцію (20.12.1990)

7. Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні (17.04.1991)

8. Про захист прав споживачів (12.05.1991)

9. Про прокуратуру України (05.11.1991)

10. Про оперативно-розшукову діяльність (18.02.1992)

11. Про службу безпеки України (25.03.1992)

12. Про адвокатуру (19.12.1992)

13. Європейська конвенція про передачу провадження у кримінальних справах (15.05.1972)

14. Європейська конвенція про взаємну допомогу у кримінальних справах (20.04.1959)

15. Конвенція про передачу засуджених осіб (21.03.1983)

16. Європейська конвенція про видачу правопорушників (17.03.1978)

17. Європейська конвенція з прав людини (04.11.1950)