Глава XII

іі'і>иіоріальний устрій України

535

виборних органів на місцях суттєво обмежені, а урядові агенти наділені не тільки широкими адміністративними повноваження­ми, а й правом втручання у справи муніципального управління. До цієї групи держав належить і Україна.

Централізовані унітарні держави (Судан, Чад, Нігер, Ма­лаві) — це ті, в яких немає місцевої автономії взагалі, а функ­ції влади на місцях здійснюють тільки призначені згори адмі­ністратори¹.

Крім того, розрізняють прості унітарні держави, які утво­рюються лише адміністративно-територіальними одиницями, та складні, в яких поряд з адміністративно-територіальними одиницями існують і певні автономні територіальні утворення. За цим поділом унітарних держав Україна, зважаючи на існу­вання в її складі Автономної Республіки Крим, є складною уні­тарною державою.

У «старих» унітарних державах питання, які стосуються те­риторіального устрою держави, як правило, не закріплюються, оскільки вважається, що держава існує в кордонах, що історич­но склалися (Франція, Угорщина, Румунія, Болгарія, КНР тощо). І, навпаки, у країнах, що розвиваються, та в постсоціалістичних державах територіальні питання детально регулюються у кон­ституціях (Індія, Пакистан, Азербайджан тощо)².

Відповідно до ст. 2 Конституції України Україна є унітар­ною державою. Територія України в межах існуючого кордо­ну є цілісною і недоторканною. Стаття 73 Конституції Украї­ни визначає, що виключно всеукраїнським референдумом ви­рішуються питання про зміну території України. Призначення такого референдуму, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 85 Конституції Украї­ни, є повноваженням Верховної Ради України. Відповідно до п. 29 ч. 1 ст. 85 Конституції України до повноважень Вер­ховної Ради України в частині територіального устрою нале­жить також утворення і ліквідація районів, встановлення і змі­на меж районів і міст, віднесення населених пунктів до катего­рії міст, найменування і перейменування населених пунктів і районів.

¹ Кашкин С. Ю., Страшун Б. А. Зазнач, праця. — С. 692—694.

² Фрицький О. Ф. Конституційне право України: Підручник. — К.: Юрін- ком Інтер, 2004. - С 455.

У пункті 13 ч. 1 ст. 92 Конституції України встановлено, що мри і оріальний устрій України має визначатися виключно за-

і )м України. Дане положення вважається однією з важли-

пих гарантій єдності і цілісності державної території України (иГіз. 1 п. 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного і уду України від 13.07.2001 р. № 11-рп/2001^г). На сьогодні та­ми закон в Україні відсутній.Стаття 102 Конституції України встановлює, що гарантом и риторіальної цілісності України виступає Президент України. Питанням територіального устрою України присвячено та-і "і, розділ IX Конституції України «Територіальний устрій України», який складається із статей 132 та 133. Відповідно и> ст. 132 Конституції України територіальний устрій України іруитується на засадах єдності та цілісності державної терито­рії, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні дер-і пішої влади, збалансованості і соціально-економічного розвит-і регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, еколо-

Іі іміnix, географічних і демографічних особливостей, етнічних і ■ и.іурних традицій. Стаття 133 Конституції України визначає, піп систему адміністративно-територіального устрою України • і мдають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села. До складу України входять: Авто-пиміїа Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетров-і hKa, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тер­нопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, . Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь.

' Рішення Конституційного Суду України від 13. 07.2001 р. № 11-рп/2001 уі праві за конституційним поданням народних депутатів України щодо офі­ційного тлумачення термінів «район» та «район у місті», які застосовуються ■ її. 29 ч. 1 ст. 85, ч. 5 ст. 140 Конституції України, і поняття «організація управління районами в містах», яке вживається в ч. 5 ст. 140 Конституції України тавч, 1 ст. 11 Закону України «Про столицю України — місто-герой К и їм», а також щодо офіційного тлумачення положень п. 13 ч. 1 ст. 92 Кон-і і тупії України, п. 41 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самовряду-іапші її Україні» стосовно повноваження міських рад самостійно вирішувати Питання утворення і ліквідації районів у місті (справа про адміністратив­ні' гериторіальний устрій) // Офіційний вісник України. — 2001. — № 29 (03.08.2001). - Ст. 1327.

536