- •§ 4. Компетенція (функції та повноваження) Верховної Ради України
- •368 Глава Vlll
- •§ 5. Основні організаційно-правові форми діяльності Верховної Ради України
- •372 Глава VIII
- •Глава VIII
- •377 376 Глава VIII
- •378 Глава VIII
- •380 Глава VIII
- •Глава vh
- •§ 6. Законодавчий процес та інші парламентські процедури
- •Глава VII
- •390 Глава VIII
- •Глава VIII
- •Глава VIII
- •Глава VIII
- •Глава VIII
- •Глава VIII
- •Глава VIII
- •Глава VIII
- •Глава VIII
- •Глава VIII
- •§ 7. Конституційно-правовий статус народного депутата України
- •Глава VIII
- •Глава VIII
- •18 Глава VIII
- •420 Глава VIII
- •Глава VIII
- •Глава VIII
- •Контрольні питання та завдання
- •Нормативно-правові акти
- •Література
- •430 Глава VIII
- •Конституційно-правовий статус президента україни
- •§ 1. Загальна характеристика інституту президента. Становлення інституту президента в Україні
- •Глава IX
- •Глава IX
- •Глава IX
- •§ 2. Порядок обрання Президента України
- •Глава IX
- •§ 3. Функції і повноваження Президента України
- •442 Глава IX
- •444 Глава IX
- •446 Глава IX
- •Глава IX
- •§ 4. Підстави для дострокового припинення повноважень Президента України
- •Контрольні питання та завдання
- •Нормативно-правові акти
- •Глава IX
- •Глава X
- •Література
- •Виконавча влада в україні
- •§ 1. Поняття виконавчої влади і система її органів
- •§ 2. Конституційно-правовий статус Кабінету Міністрів України
- •Глава X
- •468 Главах
- •470 Глава X
- •§ 3. Конституційно-правовий статус міністерств та інших центральних органів виконавчої влади
- •§ 4. Конституційно-правовий статус місцевих державних адміністрацій
- •Контрольні питання та завдання
- •Нормативно-правові акти
- •Глава XI
- •500 Глава XI
- •Глава XI
- •Глава XI
- •§ 2. Конституційний Суд України — єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні
- •Глава XI
- •Глава XI
- •§ 3. Порядок формування та склад Конституційного Суду України
- •Глава XI
- •512 Глава XI
- •Глава XI
- •§ 4. Компетенція Конституційного Суду України
- •Глава XI
- •Глава XI
- •Глава XI
- •Глава XI
- •524 Глава XI
- •Контрольні питання та завдання
- •Нормативно-правові акти
- •Література
- •Глава XII
- •§ 1. Поняття та особливості територіального устрою України
- •Глава XII
- •Глава XII
- •Глава XII
- •§ 2. Основи конституційно-правового статусу Автономної Республіки Крим
- •538 Глава XII
- •Глава XII
- •542 Глава XII
- •544 Глава XII
- •545 Територіальний устрій України
- •Глава XII
- •Глава XII
- •Глава XII
- •Глава XII
- •§ 3. Поняття та система адміністративно-територіального устрою України
- •554 Глава XII
- •Глава XII
- •Контрольні питання та завдання
- •Література
- •Глава XIII
- •§ 1. Поняття місцевого самоврядування
- •Глава XIII
- •565 Глав; і XIII
- •567 Міі цене самоврядування в Україні
- •§ 2. Принципи та система місцевого самоврядування в Україні
- •Глава XIII
- •Глава XIII
- •574 Глава XI
- •Глава XIII
- •Глава XIII
- •580 Глава XIII
- •Глава XIII
- •Глава XIII
- •Глава XIII
- •Глава XIII
- •591 590 Глава XIII
- •592 Глава XIII
- •Глава XIII
- •Глава XIII
- •Глава XIII
- •Глава XIII
- •Глава XIII
- •Глава XIII
- •§ 3. Організаційно-правова та матеріально-фінансова основи місцевого самоврядування в Україні
- •Глава XIII
- •Глава XIII
- •Глава XIII
- •Глава XIII
- •614 . Глава XIII
- •Глава XIII
- •Глава XIII
- •§ 4. Гарантії місцевого самоврядування в Україні
- •Глава XIII
- •Глава XIII
- •Глава XIII
- •Контрольні питання та завдання
- •Глава XIII
- •Нормативно-правові акти
- •Література
- •04209, Київ-209, вул. Героїв Дніпра, Зіб, тел. 411-64-03,411-69-08
- •09117, И. Біла Церква, вул. Леся Курбаса, 4.
Глава XII
ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ УКРАЇНИ
§ 1. Поняття та особливості територіального устрою України
Територія держави являє собою простір, на який поширюється її влада. Тобто це не тільки власне територія як суходіл, а також і акваторія (водні простори), і повітряний простір над ними. Відповідно до Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991 p., із змінами і доповненнями, межі території України — суші, вод, надр, повітряного простору, є державним кордоном України, тобто лінією і вертикальною поверхнею, що проходить по цій лінії.
Територіальний устрій (територіальна організація держави) — це система взаємовідносин між державою в цілому, тобто її центральною владою, і територіальними складовими частинами, а точніше — з їх населенням і діючими там органами публічної влади. У сучасній літературі з конституційного права досі для позначення даного інституту ще іноді використовують термін «державний устрій» у так званому вузькому значенні. Однак у звичайному розумінні «державний устрій» є синонімом «устрою держави», що охоплює не тільки територіальний аспект її організації. Термін «державний устрій» у вузькому значенні було введено у радянське державознавство сталінською Конституцією СРСР 1936 р., в якій так називалася глава II, присвячена територіальному устрою. Із радянського конституційного законодавства цей невдалий термін було вилучено вже у 1977 p., однак у літературі він ще застосовується, незважаючи на обґрунтовану критику, давно висловлену на його адресу.
Система територіальних складових частин (одиниць) утворює територіальний поділ держави, який являє собою географічну основу територіального устрою.
Територіальний устрій України 531
11 роблема територіального устрою виникла після того, як терн юрії держави збільшувалися, вийшовши далеко за межі міс-і.і :і околицями, потребуючи створення спеціальних органів та v і лігов для управління периферією. В період абсолютизму центральна влада в особі монарха визначала адміністративно-тери-11 )|пальний поділ країни — систему одиниць, на які поділялася н територія і в яких діяли призначені з центру посадові особи н >< > органи влади.
Об'єднання дрібних феодальних держав призводило до топі, що колишні держави перетворювалися в територіальні одиниці нової держави, маючи історичний характер. У подальшому fiaiaro з них переставали бути державними одиницями, як, наприклад, П'ємонт в Італії, Валахія в Румунії, тоді як інші зберег-ип деякі певні державні ознаки (наприклад, Баварія в Німеччині, Сицилія в Італії).
Із розпадом абсолютизму і переходом до індустріального ла-iv и низових територіальних одиницях — міських та сільських • и 11 ці і пах — почало формуватися місцеве самоврядування (хоча п ікі міста користувалися правом самоврядування і у феодальну епоху), яке потім почало поширюватися і на більші територі-.і іьпі одиниці. Крім того, відбувався процес об'єднання держав, и також анексія, тобто насильницьке приєднання слабких дер-ЩВ до сильних із збереженням іноді ознак державності у при-с /і п.п і их. Адміністративно-територіальний поділ став таким чином перетворюватися у політико-територіальний, і відповідно .і/іміпістративно-територіальний устрій став переважно політико адміністративним1.
11 а форму політико-територіального устрою впливають умо-ніі утворення держави, її історичні традиції і національний склад, и.цінність протиріч між центром та регіонами тощо. У розвину-і п ч демократіях Заходу вибір форми політико-територіально-111 устрою зазвичай не пов'язаний з національним складом на-і влення, тому і унітарні, і федеративні держави можуть бути ни ((/інонаціональні, так і багатонаціональні. Загальною тенденції п і, однак, залишається зростаюча децентралізація державних
1 Кашкин С. Ю., Страшун Б. А. Территориальное устройство государства // hi me гитуционное (государственное) право зарубежных стран: В 4 т.; Тома 1—2. Чисть общая / Отв. ред. Б. А. Страшун. - М.: БЕК, 2000. - С. 683-685.
532