- •§ 4. Компетенція (функції та повноваження) Верховної Ради України
- •368 Глава Vlll
- •§ 5. Основні організаційно-правові форми діяльності Верховної Ради України
- •372 Глава VIII
- •Глава VIII
- •377 376 Глава VIII
- •378 Глава VIII
- •380 Глава VIII
- •Глава vh
- •§ 6. Законодавчий процес та інші парламентські процедури
- •Глава VII
- •390 Глава VIII
- •Глава VIII
- •Глава VIII
- •Глава VIII
- •Глава VIII
- •Глава VIII
- •Глава VIII
- •Глава VIII
- •Глава VIII
- •Глава VIII
- •§ 7. Конституційно-правовий статус народного депутата України
- •Глава VIII
- •Глава VIII
- •18 Глава VIII
- •420 Глава VIII
- •Глава VIII
- •Глава VIII
- •Контрольні питання та завдання
- •Нормативно-правові акти
- •Література
- •430 Глава VIII
- •Конституційно-правовий статус президента україни
- •§ 1. Загальна характеристика інституту президента. Становлення інституту президента в Україні
- •Глава IX
- •Глава IX
- •Глава IX
- •§ 2. Порядок обрання Президента України
- •Глава IX
- •§ 3. Функції і повноваження Президента України
- •442 Глава IX
- •444 Глава IX
- •446 Глава IX
- •Глава IX
- •§ 4. Підстави для дострокового припинення повноважень Президента України
- •Контрольні питання та завдання
- •Нормативно-правові акти
- •Глава IX
- •Глава X
- •Література
- •Виконавча влада в україні
- •§ 1. Поняття виконавчої влади і система її органів
- •§ 2. Конституційно-правовий статус Кабінету Міністрів України
- •Глава X
- •468 Главах
- •470 Глава X
- •§ 3. Конституційно-правовий статус міністерств та інших центральних органів виконавчої влади
- •§ 4. Конституційно-правовий статус місцевих державних адміністрацій
- •Контрольні питання та завдання
- •Нормативно-правові акти
- •Глава XI
- •500 Глава XI
- •Глава XI
- •Глава XI
- •§ 2. Конституційний Суд України — єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні
- •Глава XI
- •Глава XI
- •§ 3. Порядок формування та склад Конституційного Суду України
- •Глава XI
- •512 Глава XI
- •Глава XI
- •§ 4. Компетенція Конституційного Суду України
- •Глава XI
- •Глава XI
- •Глава XI
- •Глава XI
- •524 Глава XI
- •Контрольні питання та завдання
- •Нормативно-правові акти
- •Література
- •Глава XII
- •§ 1. Поняття та особливості територіального устрою України
- •Глава XII
- •Глава XII
- •Глава XII
- •§ 2. Основи конституційно-правового статусу Автономної Республіки Крим
- •538 Глава XII
- •Глава XII
- •542 Глава XII
- •544 Глава XII
- •545 Територіальний устрій України
- •Глава XII
- •Глава XII
- •Глава XII
- •Глава XII
- •§ 3. Поняття та система адміністративно-територіального устрою України
- •554 Глава XII
- •Глава XII
- •Контрольні питання та завдання
- •Література
- •Глава XIII
- •§ 1. Поняття місцевого самоврядування
- •Глава XIII
- •565 Глав; і XIII
- •567 Міі цене самоврядування в Україні
- •§ 2. Принципи та система місцевого самоврядування в Україні
- •Глава XIII
- •Глава XIII
- •574 Глава XI
- •Глава XIII
- •Глава XIII
- •580 Глава XIII
- •Глава XIII
- •Глава XIII
- •Глава XIII
- •Глава XIII
- •591 590 Глава XIII
- •592 Глава XIII
- •Глава XIII
- •Глава XIII
- •Глава XIII
- •Глава XIII
- •Глава XIII
- •Глава XIII
- •§ 3. Організаційно-правова та матеріально-фінансова основи місцевого самоврядування в Україні
- •Глава XIII
- •Глава XIII
- •Глава XIII
- •Глава XIII
- •614 . Глава XIII
- •Глава XIII
- •Глава XIII
- •§ 4. Гарантії місцевого самоврядування в Україні
- •Глава XIII
- •Глава XIII
- •Глава XIII
- •Контрольні питання та завдання
- •Глава XIII
- •Нормативно-правові акти
- •Література
- •04209, Київ-209, вул. Героїв Дніпра, Зіб, тел. 411-64-03,411-69-08
- •09117, И. Біла Церква, вул. Леся Курбаса, 4.
Глава XII
Іприюріальний устрій України
557
першому та другому етапах адміністративної реформи пріори тетним заходом є трансформація низової ланки системи адміш стративно-територіального устрою шляхом добровільного об'< п нання на основі чинних положень Конституції України адміш стративно-територіальних одиниць для забезпечення формуванні! реального суб'єкта місцевого самоврядування — такої територі альної громади (комунального об'єднання територіальних громад), яка мала б необхідні фінансові та матеріальні можливосі1 для надання населенню повноцінних державних та громадській послуг. Другий етап охоплює видозміну низової ланки системи адміністративно-територіального устрою України (село, селище та місто), формування комунальних об'єднань територіальних громад, розмежування сфери відповідальності щодо надання державних та громадських послуг місцевими органами виконин чої влади та органами місцевого самоврядування на різних ті риторіальних рівнях управління. На третьому етапі трансфор муються також адміністративно-територіальні одиниці серед ньої (район) та вищої (область) ланки адміністративно-терито ріального устрою на основі збереження його конституційної три ланкової структури.
Як слушно зауважує М. Пухтинський, в ході проведення ре форми адміністративно-територіального устрою як складоиоі адміністративної реформи слід чітко розмежувати поняття «адмі ністративна одиниця» і «територіальна одиниця».
Адміністративна одиниця означає побудову відповідних взаємин і системи органів публічної влади на певній адміністратим ній території, яка була б спроможною надавати в межах соціальних стандартів повноцінні послуги населенню. Територіальна одиниця — це відповідні місця поселення людей.
Насамперед слід вирішити питання формування низової адміністративної одиниці, якою в українських реаліях має ста ти громада як об'єднання територіальних одиниць, що зберіїа ють свою природу, — сіл, селищ, міст тощо.
Таким чином, при триланковій системі адміністративно-територіального устрою адміністративними одиницями стають: громада, район і область. При цьому виникає реальна можливість запровадження визнаних загальноєвропейських принципів здійснення адмінреформи: децентралізації державного управління, деконцентрації владних повноважень, їх розмежування між ор
імм.імп виконавчої влади і органами місцевого самоврядування, Нир і перства, субсидіарності1.
Висловлюються й інші пропозиції щодо реформування сис-н ми адміністративно-територіального устрою. Так, Б. Данили-MIM1I пропонує відродити містечка як тип поселень, притаманним українській історичній традиції (за переписом населення IHW7 р. и Україні було 463 містечка). Однак потрібно уточнити Ирн ісрії їх визначення. Також дослідник пропонує запровадити імкі адміністративно-територіальні одиниці, як сільце (так доці мы к > було б назвати мале село з кількістю жителів від 100 до fill!) осіб і сільськогосподарськими заняттями його жителів), та гір як самостійний тип поселень, пов'язаний головним чином і рпіиитком фермерського та лісового господарства2.
Відповідно до Загальнодержавної програми розвитку малих мь і, іатвердженої Законом України від 04.03.2004 p., окремо і.іі п чисться така категорія населених пунктів, як малі міста — п. міста з чисельністю населення до 50 тис. чоловік. Станом на | Г Ічня 2003 р. в Україні нараховувалося 350 малих міст (3/4 за-і і ііііюї кількості міст України), в яких проживало майже 13 % Цй<< існня країни (близько 19 % міського населення). У тому чис-п її і мінувалося 15 міст з чисельністю населення до 5 тис. чоло-||і , (>6 міст — від 5 тис. до 10 тис. чоловік, 160 міст — від 10 тис. ні 20 тис. чоловік, 109 міст — від 20 тис. до 50 тис. чоловік.
Відповідно до Закону України «Про статус гірських насе- и них пунктів в Україні» від 15.02.1995 p., зі змінами і допов- і я ми, виділяється категорія гірських населених пунктів. Від нині дію до зазначеного Закону до гірських населених пунктів пі н жать міста, селища міського типу, селища, сільські насе лені пункти, які розташовані у гірській місцевості, мають не- Щк'гатньо розвинуті сферу застосування праці та систему со ні.і п.по-побутового обслуговування, обмежену транспортну до- і іуппість.
11 ропозиції щодо надання населеним пунктам статусу гірськії х подаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим
1 Пухтинський М. Адміністративна реформа: концептуальні та прикладні ні in к гп здійснення // Урядовий кур'єр. — 2003. — 19 березня.
■' Данилишин Б. Як прорахувати стабільність // Урядовий кур'єр. — 2005. — Мі. ріпія.
Швш
558
■ ■ Глава XII
та обласними державними адміністраціями Кабінету Міністрі! України. Перелік населених пунктів, яким надається статус гір ських, затверджується Кабінетом Міністрів України. Уразі лік відації, перейменування, об'єднання, поділу населених пунктіи, яким надано статус гірських, або створення нових зазначенні! перелік уточнюється в такому ж порядку.
Зазначеним Законом установлено державні гарантії соціалі но-економічного розвитку населених пунктів, яким надано сті тус гірських, а також пільги громадянам, яким надано ста туї' особи, що проживає і працює (навчається) на території населб ного пункту, якому надано статус гірського.
Органами, до повноважень яких належать розгляд і виріиісч ня питань адміністративно-територіального устрою в Україні, є: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Верхом на Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автоном ної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування.
Сьогодні серед головних проблем у сфері адміністративно територіально устрою виділяють:
— законодавчу неврегульованість правового статусу адміш стративно-територіальних одиниць;
невідповідність Конституції України та внутрішню неузіо дженість існуючої багаторівневої системи адміністративно-територіального устрою;
розташування на території міст інших міст, а також сіл, селищ, які мають статус окремих адміністративно-територіалі. них одиниць;
недосконалість класифікації міст, відсутність чітких крн теріїв для утворення районів, а також віднесення населених пуп к тів до категорії сіл, селищ, міст, недовершеність порядку утвб рення районів у містах, надмірну подрібненість адміністратии но-територіальних одиниць на рівні села, селища.
Розв'язання цих проблем значною мірою стримується недостатньо чітким розумінням їх суті та недоліками розмежування сфер регулювання законодавства про адміністративно-територіальний устрій та місцеве самоврядування, земельні відносини, територіальне планування, відносини власності, оподаткування тощо. Слід визнати, що проблеми у цих сферах хоч і тісно пов'язані, однак мають різне походження і тому мають
І«|іиіоріальний устрій України 559
ми і мінуватися комплексно згідно з Конституцією України та ЦІ/іпініідними законами1. Зокрема, для проведення реформи у і і|н рі територіального устрою необхідно прискорити розробленім і.і прийняття закону України «Про територіальний устрій N і р.ііпп».