§ 7. Конституційно-правовий статус народного депутата України

Народний депутат України (парламентар) — це особа, яка З тих або інших підстав є членом парламенту. В країнах сві­ту парламентарі називаються по-різному. Депутатами імену­ють, як правило, тільки членів нижніх палат. Члени верхніх палат у більшості країн — сенатори, у Великобританії — лор-

412

Глава VIII

ди. Члени парламенту наділені спеціальною право- та дієзд;іт ністю¹.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про статус народ ного депутата України» від 17.11.1992 р., зі змінами і доповнсн нями, народним депутатом України є обраний відповідно до Закону України «Про вибори народних депутатів України» пред ставник Українського народу у Верховній Раді України і уповпо важений ним протягом строку депутатських повноважень здіііс нювати повноваження, передбачені Конституцією України та за­конами України.

У ч. З ст. 7 зазначеного Закону встановлено, що народний депутат відповідальний за свою депутатську діяльність перед Українським народом як уповноважений ним представник у Вер ховній Раді України.

Характеристика народного депутата України як представ ника Українського народу означає, що українські парламентарі мають вільний мандат, який передбачає, що народний депутат України є представником усього народу і ніхто не вправі дава­ти йому зобов'язуючі накази. Відповідно до ч. З ст. 1 Закону України «Про статус народного депутата України» при вико­нанні своїх повноважень народний депутат керується Консти­туцією України, законами України та загальновизнаними нор­мами моралі.

При цьому наявність вільного мандата не означає, що де­путат не підтримує зв'язків з виборцями. Відповідно до ст. 7 за­значеного Закону народні депутати, обрані в багатомандатно­му загальнодержавному виборчому окрузі, здійснюють зв'язок з виборцями, які мешкають на території України, у порядку пер­сонального представництва, визначеному депутатськими фрак­ціями (групами) Верховної Ради України відповідно до закону. Народний депутат згідно із законом розглядає звернення ви­борців, а також від підприємств, установ, організацій, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднані, громадян, вживає заходів щодо реалізації їх пропозицій і закон­них вимог, інформує виборців про свою депутатську діяльність

Рыжов В. А., СтрашунБ.А. Законодательная власть: парламент// Кон­ституционное (государственное) право зарубежных стран: В 4 т.; Тома 1—2. Часть общая / Отв. ред. Б. А. Страшун. - М.: БЕК, 2000. - С. 500-501.

413

Законодавча влада в Україні

під час особистих зустрічей з ними та через засоби масової ін­формації.

Протилежним принципу вільного мандата є принцип імпе-/штивного мандата, який передбачає, що виборці мають право надавати депутатам обов'язкові для них накази та достроково підкликати своїх обранців, якщо вони ці накази не виконують нбо виконують неналежно. Як правило, закріплення цього прин­ципу є характерним для соціалістичних конституцій¹.

Згідно із ст. 79 Конституції України перед вступом на поса­ду народні депутати України складають перед Верховною Радою України таку присягу: «Присягаю на вірність Україні. Зобов'я­зуюсь усіма своїми діями боронити суверенітет і незалежність України, дбати про благо Вітчизни і добробут Українського на­роду. Присягаю додержуватися Конституції України та законів України, виконувати свої обов'язки в інтересах усіх співвітчиз­ників».

Присягу зачитує найстарший за віком народний депутат України перед відкриттям першої сесії новообраної Верховної І 'ади України, після чого депутати скріплюють присягу своїми підписами під її текстом.

Відмова скласти присягу має наслідком втрату депутатсько­го мандата.

Повноваження народних депутатів України починаються з моменту складення присяги.

Відповідно до ст. 78 Конституції України народні депута­ти України здійснюють свої повноваження на постійній основі. І Іародні депутати України не можуть мати іншого представни­цького мандата, бути на державній службі, обіймати інші опла­чувані посади, займатися іншою оплачуваною або підприєм­ницькою діяльністю (крім викладацької, наукової та творчої ді­яльності) (а відповідно до п. 4 ч. 1 ст. З Закону України «Про статус народного депутата України» не є порушенням вимоги щодо несумісності зайняття народним депутатом України також медичною практикою у вільний від виконання обов'язків на­родного депутата час), входити до складу керівного органу чи на-/лядової ради підприємства або організації, що має на меті одер­жання прибутку.

Рыжов В. А., Страшун Б. А. Зазнач, праця. — С 500—502.

414