§ 2. Конституційний Суд України — єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні

Відповідно до ч. З ст. 124 Конституції України судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загаль­ної юрисдикції. Це дає підстави стверджувати, що Конститу­ційний Суд України включається до судової гілки влади, хоча доісладно його статус урегульовано окремим, XII розділом, Кон­ституції України.

¹ Медведько О. Європейське майбутнє прокуратури України // Урядо-ииіі кур'єр. — 2006. — 14 квітня.

Г

506

Глава XI

Судовий конституційний контроль розглядається як прямий наслідок дії принципу розподілу влади; ситуації, з якими дово­диться розбиратися суду, пов'язані з діяльністю законодавчої та виконавчої гілок влади, а нерідко і з їх протистоянням, спорами про компетенцію тощо. Суд же щодо них виступає як самостій­на та незалежна гілка державної влади¹.

Останніми роками дедалі частіше наводяться доводи на ко­ристь думки про те, що поряд із законодавчою, виконавчою і су­довою владою має існувати четверта гілка влади — контрольна, складовою якої пропонується визначати органи конституційно­го контролю². Поряд із цим у новітніх дослідженнях обґрунто­вується і «традиційний» підхід до розуміння місця органів кон­ституційної юрисдикції, відповідно до якого Конституційний Суд України є однією з ланок єдиної судової влади і єдиним ор­ганом конституційної юрисдикції, який здійснює судочинство шляхом вирішення питань про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції і законів України³.

Вважається, що конституційний контроль започатковано у США у 1803 р. Однак дослідники проблем діяльності органів конституційного контролю зазначають, що федеральні суди й суди штатів у США ухвалювали рішення щодо неконституцій­ності деяких законів штатів ще до прийняття Конституції США у 1787 р. Історичне ж значення рішення Верховного суду США у справі Мербері проти Медісона, ухваленого у 1803 p., полягає у тому, що в цьому рішенні Верховний суд США вперше прого­лосив загальнофедеральний закон неконституційним на підста­ві його невідповідності Конституції США⁴.

¹ Туманов В. А. Конституционные основы судебной власти // Конститу­ ционное право зарубежных стран: Учебник / Под ред. М. В. Баглая, Ю. И. Лей- бо, Л. М. Энтина. - М.: НОРМА, 2005. - С. 409.

² Фрицький О. Ф. Конституційне право України: Підручник. — К.: Юрін- ком Інтер, 2004. - С. 436-437.

³ Скомороха В. Є. Конституційний Суд України в механізмі державної влади: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук / Національна юридична академія ім. Ярослава Мудрого. — X., 2001. — С 10.

⁴ Черняк Є. В. Конституційна юстиція Сполучених Штатів Америки: Автореф. дис.... канд. юрид. наук / КНУ імені Тараса Шевченка. — К., 2005. — С 9.

Судова влада та прокуратура в Україні. Конституційний Суд України 507

Перший у Європі конституційний суд було створено в Авст­рії відповідно до Конституції 1920 p., однак згодом він при­пинив існування у зв'язку з «аншлюсом» країни нацистською І Іімеччиною. Створення конституційного суду передбачалося і Конституцією Іспанії 1931 p., однак разом із цією Конституцією конституційний суд було ліквідовано франкістським режимом.

Нині інститут судового конституційного контролю відомий більшості розвинутих країн і передбачений більшістю прийня­тих після Другої світової війни конституцій, в яких конститу­ційному правосуддю приділено особливу увагу. Так, у консти­туціях Італії, Франції, Іспанії та деяких інших йому присвячено навіть окремі розділи. Самі конституції визначають компетен­цію органів судового конституційного контролю, порядок їх фор­мування, порядок звернення до них, наслідки визнання закону таким, що не відповідає конституції. Закони про конституційні суди, що приймаються у розвиток конституційних положень є, ЯК правило, органічними (конституційними).

Органи конституційного контролю, ухвалюючи свої рішен­ня або ж створюючи судові прецеденти, можуть брати активну участь у політичному житті держави і робити свій внесок у реа­лізацію політичного курсу держави. При цьому вони мають ви­ходити з принципу так званої політичної стриманості, зміст яко­го полягає у відмові зазначених органів від втручання у політич­ні питання і ситуації: їх діяльність обмежена розглядом виключ­но правових питань¹.

Про моделі судового конституційного контролю вже йшло­ся у Главі 2 «Основи вчення про Конституцію».

Окрім Конституції України², конституційно-правовий ста­тус Конституційного Суду України визначається Законом Украї­ни «Про Конституційний Суд України» від 16.10.1996 p., зі змі­нами і доповненнями, в розвиток положень якого Рішенням Кон­ституційного Суду України від 05.03.1997 р. було затверджено Регламент Конституційного Суду України. Хоча відповідно до н. 7 розділу III Концепції вдосконалення судівництва для утвер-

¹ Туманов В. А. Зазнач, праця. — С. 409—410, 414.

² Питанню тлумачення положень абзаців 2,3 п. 1 ч. 1 ст. 150 Конституції України присвячено Рішення Конституційного Суду України від 27.03.2002 р. № 7-рп/2002.

508