- •§ 4. Компетенція (функції та повноваження) Верховної Ради України
- •368 Глава Vlll
- •§ 5. Основні організаційно-правові форми діяльності Верховної Ради України
- •372 Глава VIII
- •Глава VIII
- •377 376 Глава VIII
- •378 Глава VIII
- •380 Глава VIII
- •Глава vh
- •§ 6. Законодавчий процес та інші парламентські процедури
- •Глава VII
- •390 Глава VIII
- •Глава VIII
- •Глава VIII
- •Глава VIII
- •Глава VIII
- •Глава VIII
- •Глава VIII
- •Глава VIII
- •Глава VIII
- •Глава VIII
- •§ 7. Конституційно-правовий статус народного депутата України
- •Глава VIII
- •Глава VIII
- •18 Глава VIII
- •420 Глава VIII
- •Глава VIII
- •Глава VIII
- •Контрольні питання та завдання
- •Нормативно-правові акти
- •Література
- •430 Глава VIII
- •Конституційно-правовий статус президента україни
- •§ 1. Загальна характеристика інституту президента. Становлення інституту президента в Україні
- •Глава IX
- •Глава IX
- •Глава IX
- •§ 2. Порядок обрання Президента України
- •Глава IX
- •§ 3. Функції і повноваження Президента України
- •442 Глава IX
- •444 Глава IX
- •446 Глава IX
- •Глава IX
- •§ 4. Підстави для дострокового припинення повноважень Президента України
- •Контрольні питання та завдання
- •Нормативно-правові акти
- •Глава IX
- •Глава X
- •Література
- •Виконавча влада в україні
- •§ 1. Поняття виконавчої влади і система її органів
- •§ 2. Конституційно-правовий статус Кабінету Міністрів України
- •Глава X
- •468 Главах
- •470 Глава X
- •§ 3. Конституційно-правовий статус міністерств та інших центральних органів виконавчої влади
- •§ 4. Конституційно-правовий статус місцевих державних адміністрацій
- •Контрольні питання та завдання
- •Нормативно-правові акти
- •Глава XI
- •500 Глава XI
- •Глава XI
- •Глава XI
- •§ 2. Конституційний Суд України — єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні
- •Глава XI
- •Глава XI
- •§ 3. Порядок формування та склад Конституційного Суду України
- •Глава XI
- •512 Глава XI
- •Глава XI
- •§ 4. Компетенція Конституційного Суду України
- •Глава XI
- •Глава XI
- •Глава XI
- •Глава XI
- •524 Глава XI
- •Контрольні питання та завдання
- •Нормативно-правові акти
- •Література
- •Глава XII
- •§ 1. Поняття та особливості територіального устрою України
- •Глава XII
- •Глава XII
- •Глава XII
- •§ 2. Основи конституційно-правового статусу Автономної Республіки Крим
- •538 Глава XII
- •Глава XII
- •542 Глава XII
- •544 Глава XII
- •545 Територіальний устрій України
- •Глава XII
- •Глава XII
- •Глава XII
- •Глава XII
- •§ 3. Поняття та система адміністративно-територіального устрою України
- •554 Глава XII
- •Глава XII
- •Контрольні питання та завдання
- •Література
- •Глава XIII
- •§ 1. Поняття місцевого самоврядування
- •Глава XIII
- •565 Глав; і XIII
- •567 Міі цене самоврядування в Україні
- •§ 2. Принципи та система місцевого самоврядування в Україні
- •Глава XIII
- •Глава XIII
- •574 Глава XI
- •Глава XIII
- •Глава XIII
- •580 Глава XIII
- •Глава XIII
- •Глава XIII
- •Глава XIII
- •Глава XIII
- •591 590 Глава XIII
- •592 Глава XIII
- •Глава XIII
- •Глава XIII
- •Глава XIII
- •Глава XIII
- •Глава XIII
- •Глава XIII
- •§ 3. Організаційно-правова та матеріально-фінансова основи місцевого самоврядування в Україні
- •Глава XIII
- •Глава XIII
- •Глава XIII
- •Глава XIII
- •614 . Глава XIII
- •Глава XIII
- •Глава XIII
- •§ 4. Гарантії місцевого самоврядування в Україні
- •Глава XIII
- •Глава XIII
- •Глава XIII
- •Контрольні питання та завдання
- •Глава XIII
- •Нормативно-правові акти
- •Література
- •04209, Київ-209, вул. Героїв Дніпра, Зіб, тел. 411-64-03,411-69-08
- •09117, И. Біла Церква, вул. Леся Курбаса, 4.
565 Глав; і XIII
рендуму або будь-якої іншої форми прямої участі громадян і .їм де це допускається за законом, тоді як відповідно до ч. 1 ст. Ми Конституції України та ч. 1 ст. 6 Закону основним носієм фуик цій і повноважень місцевого самоврядування в Україні є тери торіальна громада.
У ст. 140 Конституції України визначено, що місцеве сами» врядування здійснюється територіальною громадою в поря/и встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи міі цевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх ни конавчі органи. Органами місцевого самоврядування, що нр< і ставляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селиш і | міст, є районні та обласні ради. Питання організації управлінп і районами в містах належить до компетенції міських рад.
Громадяни України реалізують своє право на участь у ми цевому самоврядуванні за належністю до відповідних територі альних громад. При цьому в літературі з конституційного праві слушно зазначається, що такі категорії, як «житель» та «гром.і дянин» як член територіальної громади слід розрізняти. Житг лями є особи, які проживають на території села, селища, місті Турбота про благо цих людей є головним завданням територі альної громади. Серед жителів є громадяни України — активні суб'єкти місцевого самоврядування, політичні носії публічної влади територіальних громад. Розрізнення мешканців з прано і без права голосу дасть можливість диференційованої участі тії чи іншої групи осіб у всіх подіях, що відбуваються на місцевом рівні1.
Будь-які обмеження права громадян України на участь у міс цевому самоврядуванні залежно від їх раси, кольору шкіри, по літичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та cd ціального походження, майнового стану, терміну проживання н відповідній території, за мовними чи іншими ознаками заборо няються.
Місцеве самоврядування як діяльність самого населення місцевої територіальної одиниці — територіального колективу (спільності) та його виборних органів з управління його сира вами цього колективу — слід відрізняти від місцевого управлінп я, під яким розуміють управлінську діяльність у місцевій тери-
Батанов О. В. Зазнач, праця. — С. 397—398.
ці..Ц..ИС самоврядування в УкраТж
|н|'і,і п.пій одиниці, що здійснюється центральною владою або н і мни грацією вищестоящого територіального рівня управлін-Іі к нть часто на органи місцевого самоврядування покладанії і.і ч задачі державного управління. Здійснюючи ці задачі, відпо-иі'іін органи діють уже не як органи місцевого самоврядування, II (ому можуть бути зобов'язані виконувати вказівки вищестоящий державних органів. Коли ж органи місцевого самовряду-і здійснюють функції місцевого самоврядування, державні tyii.iim не вправі давати їм обов'язкові вказівки щодо реалізації Цін функцій, за винятком випадків добровільної (або нерідко iMMviiic-HO добровільної) участі органів місцевого самоврядуванні) у здійсненні програм, що фінансуються державою (перш за Ні і і оціальних). Це важливий засіб непрямого державного керівництва місцевим самоврядуванням1.
Наука про місцеве самоврядування, як зазначається у спеці-и и,ти літературі, починалася зі спроби відповісти на запитаний чи здійснює територіальна громада та її органи окрему, відмінну під державної, владу, чи вони виконують функції і повно-Мінм нпя органів держави?
((скільки однозначної відповіді на це непросте запитання не-Мін , то на практику державотворення, в тому числі в Україні, Продовжують впливати дві основні теорії місцевого самовряду-нііппя: державницька і громадська.
11 основі державницької теорії лежить ідея децентралізації in піни державної виконавчої влади (тобто передачі центром і трем их власних повноважень місцевим органам), її деволюції 11 оі 11 -о передачі права видавати закони органом певного регіону (їдкоподавча деволюція) або передачі права здійснювати закони і політику, які встановлюються центром, конкретизуючи їх Щодо специфіки певного регіону (адміністративна деволюція) и,і рівні територіальних спільнот громадян і тих органів, яких о.ній обирають. Прихильники цієї теорії розглядають самоврядування як засіб здійснення державних функцій за допомогою їй-державних за своєю суттю суб'єктів (місцевого населення та Цін о органів). Ця теорія найбільш поширена в Європі. Вона за-
' Осавелюк А. М. Организация публичной власти на местах // Консти- l vHiioiiHoe (государственное) право зарубежных стран: В 4 т.; Тома 1—2. Часть цая / Отв. ред. Б. А. Страшун. - М.: БЕК, 2000. - С. 725-727.
566
початкована у магдебурзькому праві та втілена в Європейсі.м хартії про місцеве самоврядування.
Прихильники громадської теорії (або теорії природних пр.і територіальної громади) місцевого самоврядування розглядай і
його первинні суб'єкти — громади — як самостійне джере.;
кої публічної влади, яка належить не державі, а є самостііі
так званою «муніципальною». Ця теорія започаткована практм кою державотворення США.
Певною модифікацією громадської і державницької теорії міг цевого самоврядування є теорія муніципального дуалізму (rpfl мадсько-державна, концепція дуалізму повноважень місцевоЯ самоврядування), яка виходить з того, що органи місцевою і \ моврядування незалежні від держави лише в суто громадськії справах, до яких держава байдужа, а у сфері політичній розглК даються як органи держави, що виконують її функції і повноВД ження. Відповідно до цього й ті справи, які покликані вирішу вати органи місцевого самоврядування, мають поділятися на її звані «власні», при вирішенні яких органи місцевого самоири дування мають діяти незалежно і самостійно від державних еф
ганів, дотримуючись лише закону, та «делеговані», які здійс
ються під контролем та адміністративною опікою відповіднії держав1.
Про «присутність» у чинному законодавстві громадської те«)і рії свідчать такі положення чинного законодавства України:
за ст. 7 Конституції України місцеве самоврядування ро;і глядається як природне право територіальної громади;
стаття 140 Конституції України розглядає територіальи громаду як первинний суб'єкт місцевого самоврядування;
відповідно до задекларованих положень законодавчії місцеве самоврядування самостійно вирішує питання місцево го значення та зосереджується лише в селах, селищах та міста | як «природних» населених пунктах, а населення районів та об ластей не визнається самостійним суб'єктом місцевого самовря дування.
Разом із тим, у дусі державницької теорії виписано такі по ложення чинного законодавства України:
1 Корнієнко М. І. Місцеве самоврядування в Україні // Конституційне при во України / За ред. В. Ф. Погорілка. - К: Наукова думка, 2000. - С 625-627.