Глава IX

сової діяльності, середню або вищу освіту, знати державну мову тощо¹.

У конституціях зарубіжних держав по-різному вирішується питання щодо обмежень балотування однієї і тієї самої особи на посаду президента:

• не більше двох разів за своє життя;

• не більше двох разів поспіль;

• особа може обиратися лише один раз (деякі країни Ла­тинської Америки);

• немає обмежень (Франція).

Урочистий вступ президента держави на посаду називаєть­ся інаугурацією (від лат. inaugurare — посвячувати), що вклю­чає зазвичай складення присяги².

Статус президента має відмінності залежно від різновиду форми правління.

У парламентській республіці президент є лише главою дер­жави і виконує функції переважно представницького характеру. Міністри та уряд у цілому не підпорядковані та не відповідаль­ні перед ним (Італія, ФРН). Президент здійснює свої повнова­ження через інститут контрасигнатури, тобто акти президента діють лише за умови скріплення їх підписом прем'єр-міністра або міністра, відповідального за виконання цього акта.

У президентських республіках президент є главою держави і главою виконавчої влади одночасно (США, Бразилія). Йому підпорядковані міністри як у випадку, коли вони складають уряд, так і у випадку, коли колегіального органу вони не утво­рюють. Посада прем'єр-міністра у таких державах є символічною або взагалі відсутня, оскільки фактичним керівником уряду є сам президент.

Президенти держав зі змішаною формою правління наділя­ються конституціями широкими правами в галузі виконавчої влади та іншими повноваженнями (нормотворчими, координа­ційними тощо). У цих державах президент посідає становище яад традиційними гілками влади як координатор щодо органів

¹ Погорілко В. Ф. Зазнач, праця. — С. 468—472.

² Осавелюк А. М. Глава государства // Конституционное (государствен­ ное) право зарубежных стран: В 4 т.; Тома 1—2. Часть общая / Отв. ред. j. А. Страшун. - М.: БЕК, 2000. - С. 618.

Конституційно-правовий статус Президента України 435

державної влади, держави, суспільства¹. На практиці у таких дер­жавах повнота влади президента залежить від розстановки по­літичних сил².

Отже, залежно від форми правління у конкретній державі президент може:

• не входити до жодної з гілок влади (змішані республіки, зокрема Україна);

• входити і у законодавчу, і у виконавчу владу (Індія);

• входити тільки до складу виконавчої влади (президентсь­кі республіки, наприклад США)³.

В Україні інститут президента з'явився порівняно недавно. Декларація про державний суверенітет України проголоси­ла, що державна влада в республіці здійснюється за принципом її поділу на законодавчу, виконавчу, судову, тобто передбачала­ся горизонтальна організація державної влади, що зумовлюва­ло необхідність заснування поста президента, який би здійсню­вав координацію діяльності цих трьох гілок влади.

5 липня 1991 р. було прийнято: Закон УРСР «Про засну­вання поста Президента Української РСР і внесення змін та до­повнень до Конституції (Основного Закону) Української РСР», яким було передбачено заснування поста Президента УРСР; Закон УРСР «Про Президента Української РСР», відповідно до ст. 1 якого Президент УРСР визначався як найвища посадо­ва особа Української держави і глава виконавчої влади; Закон УРСР «Про вибори Президента Української РСР».

Прийняттю цих законів передувало внесення відповідних змін і доповнень до чинної на той час Конституції.

1 грудня 1991 р. відбулися вибори Президента, під час яких уперше в історії України на конституційній основі шляхом пря­мих виборів було обрано Президента України.

У період з 1991 по 1996 pp. було розроблено кілька проектів Конституції України, а також підписано Конституційний до­говір між Верховною Радою України та Президентом України від 08.06.1995 р. Відповідно до зазначених проектів та Договору Президент визнавався главою держави та главою державної ви­конавчої влади.

¹ Погорілко В. Ф. Зазнач, праця. — С. 671—672.

² Энтин Л. М. Зазнач, праця. — С. 274.

³ Осавелюк А. М. Зазнач, праця. — С. 598.

436