Глава XIII

МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ

§ 1. Поняття місцевого самоврядування

Підповідно до ч. 2 ст. 5 Конституції України носієм сувере­ні и і v і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійс-

їладу безпосередньо і через органи державної влади та ор-

і ніп місцевого самоврядування. Стаття 7 Конституції України ні і.питлює, що в Україні визнається і гарантується місцеве са­мі тридування. У розділі XI «Місцеве самоврядування» Консти-і мін України визначено засади організації і діяльності місцево-іи і .імоврядування як конституційно-правового інституту.

15 липня 1997 р. Україна ратифікувала Європейську хартію ІІі цсвого самоврядування, яка становить невід'ємну частину за-

і давства України про місцеве самоврядування. У Преамбу-

ііі паду

І'" Цій М.І

•І.

носи

Місі

цепі

і і К'ЦНЯ.

|| U) Хартії, зокрема, зазначається, що органи місцевого само-н| щдування утворюють одну з основ будь-якого демократично-

562

Глава XIII

Ми u«im самоврядування в Україні

563

Нині найбільш суттєвими ознаками системи місцевого СІ моврядування у зарубіжних країнах є їх універсальна виСю|і ність і значна самостійність у вирішенні місцевих питань. І їм самостійність спирається на муніципальну власність, право сі и гувати і розпоряджатися місцевими податками, можливість прий няття широкого кола нормативних актів з питань місцевого управління, розпорядження місцевою поліцією тощо¹.

У п.15 ч. 1 ст. 92 Конституції України закріплено, що засі ди місцевого самоврядування визначаються виключно закон.і ми України. На сьогодні базовими законами, які встановлююї і. засади місцевого самоврядування в Україні, є:

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» піл 21.05.1997 p., зі змінами і доповненнями;

Закон України «Про органи самоорганізації населення» під 11.07.2001р.;

Закон України «Про вибори депутатів Верховної Ради А її тономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селіни них, міських голів» від 06.04.2004 p., зі змінами і доповненнями,

Закон України «Про службу в органах місцевого самовря дування» від 07.06.2001 p., зі змінами і доповненнями;

Закон України «Про статус депутатів місцевих рад» від 11.07.2002 p., зі змінами і доповненнями.

Особливості здійснення в тому числі місцевого самовряду вання у місті Києві, відповідно до Конституції України та заКО нів України, визначає Закон України «Про столицю України -місто-герой Київ» від 15.01.1999 р.

Узагалі ж сьогодні в Україні нараховується понад три тися­чі нормативно-правових актів, у яких використовується термін «місцеве самоврядування». Майже сімсот чинних законів так чи інакше пов'язані зі сферою місцевого самоврядування. І все ж таки в його правовому забезпеченні залишається ще багато про білів. З метою уніфікації концептуальних підходів до інститу ту місцевого самоврядування, а також запобігання хитань під однієї концепції організації місцевої влади до діаметрально протилежної, доцільним було б прийняття спеціального закоио

¹ Орлов А. Г. Местное самоуправление в зарубежных странах // Конститу ционное право зарубежных стран: Учебник / Под ред. М. В. Баглая, Ю. И. J\ci\ бо, Л. М. Энтина. - М.: НОРМА, 2005. - С. 416, 419-420.

цнн'нні) акта — Української Хартії місцевого самоврядування, їм in ии і им предметом регулювання якої має стати наукова кон-

ні розвитку місцевого самоврядування. А підсумком удос-

| -1 і и ■ ш і я законодавства про місцеве самоврядування в У краї-

|Ц| мис стати Муніципальний кодекс України. На локальному

і ми кодифікація має охопити муніципальний нормативно-

Й|иіпоний масив у рамках певних територіальних громад або

|ll Mullllt¹.

У ч. 1 ст. 140 Конституції України зазначається, що місцеве німонрядування є правом територіальної громади — жителів |»<іііі чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів м и.кох сіл, селища та міста — самостійно вирішувати питання МІі цоного значення в межах Конституції і законів України.

Підповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про місцеве само­милування в Україні» місцеве самоврядування в Україні — це і ір.штоване державою право та реальна здатність територіаль­ні і) громади — жителів села чи добровільного об'єднання у сіль-і їжу громаду жителів кількох сіл², селища, міста — самостійно иГиі під відповідальність органів та посадових осіб місцевого са­мі жрндування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

У ч. 1 ст. З Європейської хартії про місцеве самоврядування МІі нове самоврядування визначається як право і реальна здат­ність органів місцевого самоврядування регламентувати значну ■ її і шіу державних справ і управляти нею, діючи в межах зако­ну, під свою відповідальність і в інтересах місцевого населення. Отже, Хартія розглядає як суб'єкт місцевого самоврядування Ніісамперед органи місцевого самоврядування, однак передба-Чін її ч. 2 ст. З можливість звернення до зборів громадян, рефе-

' Батанов О. В. Конституційно-правовий статус територіальних громад N Україні: Монографія / За заг. ред. В. Ф. Погорілка. — К.: Видавничий Дім < Іи К )|)е», 2003. — С. 413—414. Окрім О. В. Батанова, на необхідності прий­ми 11 и Муніципального кодексу України наголошують у свої працях такі до-I її пінки проблем місцевого самоврядування, як: Ю. В. Делія, О. В. Прієшкі-Мі ^І! Тарасюк, І. В. Дробуш.

' При цьому відповідно до Рішення Конституційного Суду України від III 0(І2002 p. № 12-рп/2002 умови та порядок об'єднання або роз'єднання те­риторіальних громад сіл, селищ, міст, мають визначатися законом (Офіцій­ний пісник України. - 2002. - № 26 (12.07.2002). - Ст. 1233).

564