Глава 15. Договір зберігання

Однак для визначення сутності таких цінних паперів слід визначи­ти права, що витікають з них. Насамперед володілець складського та заставного свідоцтва має право розпоряджатися товаром, що зберіга­ється на товарному складі. Однак володілець лише заставного свідоцт­ва має право застави на товар на суму відповідно до суми кредиту та відсотків за користування ним (ч. З ст. 963 ЦК України). У разі заста­ви товару відмітка про це робиться на складському свідоцтві.

У свою чергу, володілець лише складського свідоцтва має право розпоряджатися товаром, але цей товар не може бути взятий зі складу до погашення кредиту, виданого за заставним свідоцтвом (ч. 2 ст. 963 ЦК України).

Особливе регулювання має порядок видачі товару за подвійним складським свідоцтвом. За загальним правилом товарний склад ви­дає товари володільцеві подвійного складського свідоцтва, тобто од­ночасно складського та заставного свідоцтва лише в обмін на обидва свідоцтва разом (ч. 1 ст. 966 ЦК України).

Володілець подвійного складського свідоцтва має право вимага­ти видачі товару частинами. При цьому в обмін на первісні свідоцт­ва йому видаються нові свідоцтва на товар, що залишився на складі.

Однак товар може забрати також і особа, яка не має подвійного складського свідоцтва. Так, наприклад, якщо особа є володільцем лише складського свідоцтва, але вона сплатила суму боргу за ним, склад видає товар лише в обмін на складське свідоцтво та за умови надання разом із ним квитанції про сплату всієї суми боргу за заставним свідоцтвом. В іншому разі товарний склад відповідає пе­ред володільцем заставного свідоцтва за платіж усієї суми, забезпе­ченої за ним (ч. 2 ст. 966 ЦК України).

§ 3. Спеціальні види договору зберігання

Цивільне право, крім загальних положень про зберігання, ви­окремлює також і спеціальні види зберігання, що відмежовуються за цілою низкою ознак, основними з яких є суб'єкти та об'єкти збе­рігання. До таких видів спеціальних договорів зберігання цивільне законодавство (§ 3 глави 66 ЦК України) відносить: зберігання речі у ломбарді; зберігання цінностей у банку; зберігання речей у камерах схову організацій, підприємств транспорту; зберігання речей у гарде­робі організації; зберігання речей пасажира під час його перевезення; зберігання речей у готелі; зберігання речей, що є предметом спору (секвестр); зберігання транспортних засобів; договір охорони.

Слід зауважити, що це лише основні види спеціальних видів збе­рігання. В інших законодавчих актах можуть бути передбачені й ін­ші спеціальні види зберігання.

143

Розділ І. ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО ...

Зберігання речі у ломбарді

Зберігання, яке провадиться ломбардами, не є основним видом їх діяльності і здійснюється факультативно до закладних операцій. Збе­рігання речі в ломбарді має характер двостороннього та оплатного зо­бов'язання. Характеризуючи оплатність даного зобов'язання, слід зауважити, що ціна послуг щодо зберігання може і не встановлюва­тись окремо, а включатись до загальної суми ломбардних операцій.

Суб'єктами зберігання речі в ломбарді, з однієї сторони, є ломбард (зберігач) як юридична особа, а з іншої, — фізична особа (поклажода­вець). У законі чітко не визначається, однак аналіз відповідних пра­вових норм дає підстави зробити висновок, що об'єктом цього збе­рігання може бути лише індивідуально визначена рухома річ.

Форма договору зберігання в ломбарді є письмовою і оформля­ється видачею поклажодавцю іменної квитанції (ч. 1 ст. 967 ЦК України).

Певною специфікою наділені права й обов'язки сторін за догово­ром. Так, зберігач (ломбард) зобов'язаний страхувати на користь поклажодавця за свій рахунок речі, прийняті на зберігання у пов­ній сумі їх оцінки (ч. З ст. 967 ЦК України), що визначається за до­мовленістю сторін. У разі, коли поклажодавець не виконає свого обов'язку забрати річ, ломбард зобов'язаний впродовж трьох міся­ців від дня закінчення строку договору зберігати її. Після цього ломбард має право продати цю річ у порядку, визначеному законом. Із суми виторгу, одержаної ломбардом від продажу речі, вирахову­ється плата за зберігання та інші платежі, що належить зробити зберігачу. Залишок суми виторгу повертається поклажодавцю.

Зберігання цінностей у банку

Зберігання, що проводиться банками, має ряд особливостей, по­рівняно з іншими видами спеціального зберігання. Так, зберігачем за даним договором є виключно банк, правовий статус якого визна­чається спеціальним законодавством¹. Крім цього, об'єктом даного виду зберігання є не будь-яка річ, а лише документи, цінні папери, дорогоцінні метали, каміння, інші коштовності та цінності (ч. 1 ст.969 ЦК України).

Певні вимоги ставить законодавець і до форми укладення даного договору, що укладається у письмовій формі, і його укладення за­свідчується видачею банком поклажодавцеві іменного документа, пред'явлення якого є підставою для повернення цінностей поклаже-давцеві (ч. З ст. 969 ЦК України).

¹ Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 р. // ВВР. — 2001. — № 5-6. — Ст. ЗО.

144