Глава 39. Відшкодування моральної шкоди

Водночас особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати і закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку заподіяння шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилюван­ня, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого (п. 1 ст. 1206 ЦК України).

При цьому, якщо лікування проводилося закладом охорони здо­ров'я, що є у державній власності, у власності АРК або територіаль­ної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зарахо­вуються до відповідного бюджету (п. З ст. 1206 ЦК України).

Іншою специфікою, що пов'язана з кримінально-правовим делік­том порівняно з іншими видами деліктних зобов'язань, є виняток, що стосується неможливості зменшити розмір відшкодування шко­ди, заподіяної фізичною особою внаслідок злочину, залежно від її матеріального становища (п. 4 ст. 1193 ЦК України).

Рекомендована література:

Никулин Е. С. Возмещение ущерба, причиненного преступлением госу-дарственной и общественной организаций. — М.: Юрид. лит., 1974.Поляков И. Н. Имущественньїй вред, причиненими преступлением: по-нятие, проблеми возмещения // Советское государство и право. — 1989. — № 6.

Понарин В., Бондаренко О. Возмещение материального ущерба, причи­ненного преступлением // Социалистическая юстиция. — 1986. — №10.

Глава 39 Відшкодування моральної шкоди

§ 1. Право на відшкодування моральної шкоди

Відповідно до положень Конституції України, зокрема статей 32, 56, 62, і чинного законодавства фізичні та юридичні особи мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок порушення їхніх прав і свобод та законних інтересів.

Відшкодування моральної шкоди є одним з найбільш дієвих спо­собів захисту особистих немайнових прав, що використовується для відновлення порушеного права. При стягненні моральної шкоди фактично збігаються міри захисту і відповідальності. Додаткові об­тяження і застосування мір відповідальності свідчать про те, що за­стосування лише мір захисту (наприклад, спростування відомостей) виявилося неефективним¹.

¹Алексеев С. С. Общая теория права. — М., 1981. — Т. 1. — С. 281.

387

Глава 39. Відшкодування моральної шкоди

репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здо­ров'я, у порушенні права власності, права інтелектуальної власнос­ті, прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нор­мальних життєвих зв'язків через неможливість продовження ак­тивного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розу­міти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з прини­женням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної та­ємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження прести­жу чи підрив довіри до її діяльності.

Відповідно суб'єктами права вимоги за зобов'язаннями про від­шкодування моральної шкоди можуть бути як фізичні, так і юри­дичні особи. Обов'язок відшкодування моральної шкоди може ви­никати також як у фізичних і юридичних осіб, так і в держави. Зо­крема, при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи без­діяльністю органу державної влади, його посадовими або службови­ми особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом (наприклад, ст. 9 Закону України «Про оперативно-розшу-кову діяльність»). Якщо відповідним законом чи іншим норматив­но-правовим актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то нарівні з відповідним державним органом суд має притягнути як відповіда­ча відповідний орган Державного казначейства України¹.

Суб'єктами права вимоги щодо відшкодування моральної шко­ди можуть бути лише фізичні або юридичні особи, права яких були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) ін­ших осіб. Близькі родичі особи, якій завдано моральної шкоди, пра­ва на відшкодування такої шкоди не мають, крім випадків, коли та­кими діями безпосередньо були порушені і їхні права (зокрема мо­ральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновле­ним), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю (ст. 1168 ЦК України).

¹ Постанова Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 р. № 5 «Про вне­сення змін та доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування мо­ральної (немайнової) шкоди».

389

Розділ НІ. ПОЗАДОГОВІРНІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ ...

Незважаючи на те, що відшкодування моральної шкоди може випливати не лише з цивільно-правових, а й кримінально-правових, трудових, адміністративно-правових правовідносин, воно все ж таки залишається мірою цивільно-правової відповідальності. Відшкоду­вання моральної шкоди відбувається виключно у рамках позадого­вірної цивільно-правової відповідальності. Заподіяння моральної шкоди може бути правовим наслідком порушення зобов'язання (зо­крема порушення банківської таємниці, ст. 1076 ЦК України), ви­знання правочинів недійсними (статті 215-236 ЦК України). Догово­ром також може бути передбачене право кредитора вимагати відшко­дування моральної шкоди й обов'язок кредитора здійснити таке відшкодування. Розмір відшкодування встановлюється судом і не може визначатися умовами договору (ст. 23 ЦК України).

Слід зауважити, що до прийняття нового ЦК України виникало багато спірних питань щодо застосування норм закону про відшко­дування моральної шкоди. Зокрема, відповідно до судової практи­ки, що склалася протягом значного періоду часу, відшкодування моральної шкоди допускалося лише у разі, коли така можливість передбачалася спеціальними нормативними актами (закони Украї­ни «Про інформацію», «Про авторське право і суміжні права», «Про захист прав споживачів» чи інші закони, що прямо передбачали право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди). Відповідно до нового ЦК України нормою загальної дії є ст. 23, що застосову­ється у всіх випадках заподіяння моральної шкоди.

Підставою для відшкодування моральної шкоди є факт запо­діяння особі фізичного болю та страждань або душевних страждань, або приниження честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна (немайнова) шкода — це такі наслідки правопору­шення, що не мають економічного змісту і вартісної форми і можуть полягати:

1. у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2. у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'яз­ку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3. у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'яз­ку зі знищенням чи пошкодженням її майна;

4. у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізич­ної або юридичної особи (ст. 23 ЦК України).

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може по­лягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової

388

Розділ III. ПОЗАДОГОВІРНІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ ...

На цих позиціях стоїть і судова практика. Наприклад, у вересні 1996 р. П. І. звернулася до суду із позовом до П. 3. про відшкоду­вання матеріальної та моральної шкоди. Обставини справи такі: 4 лютого 1997 р. позивачка померла. Спадкоємець П. — О. позовні вимоги щодо стягнення матеріальної шкоди зменшив, а щодо стяг­нення моральної шкоди підтримав у повному обсязі. Судове рішен­ня, яким позов було задоволено, скасовано. Судова колегія у цивіль­них справах Верховного Суду України визнала, що моральна шкода відшкодовується безпосередньо особі, яка зазнала фізичних або мо­ральних страждань. У зв'язку зі смертю П. І. зобов'язання щодо відшкодування моральної шкоди припиняються, оскільки спірні правовідносини не допускають правонаступництва (надруковано: «Рішення Верховного Суду України», 1999 р.).

Слід звернути увагу на те, що законом допускається спадкування права на відшкодування моральної шкоди, яка вже була присудже­на судом спадкодавцеві за його життя. Аналогічним чином у спад­коємця може також виникати обов'язок відшкодування моральної шкоди, завданої спадкодавцем, яка була присуджена судом зі спад­кодавця за його життя (статті 1230, 1231 ЦК України). Такі правові відносини виникають з приводу вже існуючого судового рішення, що виносилося за життя потерпілого, яким було встановлено факт, розміри, спосіб відшкодування моральної шкоди, але фактичного виконання рішення не відбулося. Тому в цьому випадку виникає право (обов'язок) спадкоємця щодо реалізації вже існуючого на під­ставі рішень суду права на відшкодування моральної шкоди. Це не збігається з можливістю спадкоємців на звернення до суду з вимо­гою про відшкодування моральної шкоди потерпілому, який на час розгляду справи помер. Права на звернення з такою вимогою до суду вони не мають.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідаль­ності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкоду­вання моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння (бездії) її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподію­вана та вини останнього в її заподіянні. Зокрема, має бути з'ясова­но, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких об­ставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій гро­шовій сумі чи в якій іншій матеріальній формі позивач вважає за необхідне відшкодувати йому шкоду та з чого він при цьому вихо­дить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

390