Глава 20. Договір позики, кредитний договір ...

Фізичні особи можуть вносити вклад готівкою або перерахуван­ням з власного вкладного (депозитного) рахунка в іншому банку чи з власного поточного рахунка.

Вклад може бути повернутий фізичним особам за їх бажанням у безготівковій або готівковій формі. Кошти з вкладу фізичних осіб, у тому числі в готівковій формі, мають повертатися банками без будь-яких обмежень у сумі (п. 2 постанови Правління Національно­го банку України від 15 вересня 1998 р. № 369 «Про захист ін­тересів населення»¹та ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про режим валютних рахунків громадян в уповноважених банках України» від 2 грудня 1992 р. № 2-92)².

Закон дозволяє внесення вкладу на рахунок вкладника іншою особою, якщо грошові кошти надійшли до банку на ім'я вкладника від іншої особи, якщо договором не передбачено інше. Вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом.

Кошти, помилково зараховані на рахунок вкладника, підляга­ють поверненню відповідно до вимог ст. 388 ЦК України (ч. 2 ст. 1062 ЦК України).

Форма договору банківського вкладу. Договір банківського вкладу укладається у письмовій формі (ст. 1059 ЦК України), що передбачає від сторін фіксації його змісту в одному або кількох до­кументах, листах, телеграмах, якими сторони обмінялися за допо­могою телетайпних, електронних або інших технічних засобів зв'язку (ст. 207 ЦК України).

За домовленістю сторін договір банківського вкладу може бути укладений у письмовій нотаріальній формі (ст. 639 ЦК України).

Письмова форма договору банківського вкладу вважається до-держаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або ощадного сер­тифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановле­ним законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері бан­ківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту (ст. 1059 ЦК України).

У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

Види вкладів. Вклади поділяються на два види: вклад, що нада­ється банку на умовах його видачі на першу вимогу (вклад на вимо­гу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого дого­вором строку (строковий вклад).

«Податки та бухгалтерський облік». — 1998. — Вересень. — № 39. ² ВВР. — 1993. — № 2. — С. 14.

14 3-290

209

Розділ І. ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО ...

Договором може бути передбачено й інший порядок повернення вкладу, наприклад, вклад під умовою (відкладальною — досягнен­ня фізичною особою чотирнадцяти років).

Незалежно від виду вкладу банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника.

Винятком із цього правила є вклади, зроблені юридичними осо­бами на інших умовах повернення, що встановлені договором (ст. 1060 ЦК України).

Закон не допускає відмови вкладника від свого права на отриман­ня вкладу на першу вимогу, у зв'язку з чим умова договору про від­мову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

У разі, якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу зі спливом строку, встановленого договором банківського вкладу, або повернення суми вкладу, внесеного на інших умовах по­вернення, після настання визначених договором обставин договір вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу, якщо інше не встановлено договором.

Зміст договору банківського вкладу. Відповідно до вимог чин­ного законодавства та враховуючи вимоги ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових по­слуг» договір банківського вкладу має містити: назву договору, на­зву, адресу та реквізити банку; прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи-вкладника, адресу або найменування, місцезнаходження юри­дичної особи-вкладника; найменування фінансової операції — надан­ня вкладу (депозиту); суму вкладу, вид вкладу; строк дії договору; порядок зміни і припинення дії договору; права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; інші умови, визначені законодавством та згодою сто­рін; підписи сторін, а в разі відкриття вкладного рахунка фізичній особі (резиденту) — ідентифікаційний номер фізичної особи — плат­ника податку. Ідентифікаційний код може бути відсутній у договорі, якщо депозитний рахунок відкривається фізичній особі, яка через свої релігійні або інші переконання відмовляється від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомила про це відповідні державні органи і в паспорті якої зроблено відмітку про право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.

Закон у цілому не обмежує суми вкладу, яку вкладник може на­дати банку як вклад. Однак у деяких випадках, регулюючи операції банківських установ, закон обмежує обсяг їх вкладних операцій, наприклад, спеціалізованим банкам, крім ощадних, закон заборо­няє залучати вклади (депозити) фізичних осіб в обсягах, що переви­щують п'ять відсотків капіталу банку (ст. 48 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

210