Глава 22. Види договорів щодо розпорядження майновими правами ...

4. договір про передання виключних майнових прав інтелекту­альної власності;

5. інший договір щодо розпорядження майновими правами інте­лектуальної власності.

Законодавець визначив ліцензію та ліцензійний договір як окре­мі види договорів, однак власне за ними стоять одні й ті самі відно­сини надання дозволу на використання об'єкта права інтелектуаль­ної власності. Ліцензія може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору. Водночас ліцензія є неодмінною складовою ліцензійного договору. Отже, у цьому питанні вбачається деяка недоопрацьованість ЦК України, адже доцільніше було б регулювати ліцензію і ліцензійний договір однією спільною нормою.

Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності

Відповідно до ст. 1108 ЦК України особа, яка має виключне пра­во дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повнова­ження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері. Це і є ліцензія на використання об'єкта права ін­телектуальної власності.

ЦК України поділяє ліцензії на: виключні, одиничні, невиключ-ні, а також іншого виду, що не суперечать закону.

Виключна ліцензія видається лише одному ліцензіату і виключає можливість використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.

Одинична ліцензія видається лише одному ліцензіату і виключає можливість видачі ліцензіаром іншим особам ліцензій на викорис­тання об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, але не виключає можливості використання ліцен­зіаром цього об'єкта у зазначеній сфері.

Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що об­межена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на ви­користання цього об'єкта у зазначеній сфері.

За згодою ліцензіара, наданою у письмовій формі, ліцензіат мо­же видати письмове повноваження на використання об'єкта права інтелектуальної власності іншій особі (субліцензію).

Ліцензійний договір

Цей вид договорів є найбільш поширеним прй використанні об'єктів права інтелектуальної власності. Метою його є таке вико-

18 3-290

273

Розділ І. ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО ...

ристання, яке забезпечило б найбільшу вигоду як для ліцензіата, так і для ліцензіара. Зазначена обставина суттєво впливає на враху­вання істотних та інших умов ліцензійного договору.

Зміст та основні умови ліцензійного договору завжди спрямовані на врегулювання прав і обов'язків сторін у відносинах щодо викори­стання об'єктів інтелектуальної власності, на взаємні розрахунки, відповідальність тощо. Ліцензійному договору має бути притаманна чіткість визначення предмета договору, сформульовано очікуваний результат, необхідні витрати. Ліцензійні договори і договори на ви­користання творів мають мало відмінностей, тому використання цих термінів у законодавстві ускладнює однозначне розуміння сут­ності даних договорів. Деякі науковці вважають, що будь-який до­говір на використання твору чи будь-якого іншого об'єкта інтелек­туальної власності є не що інше як ліцензійний договір¹.

У Законі України «Про охорону прав на винаходи і корисні моде­лі» зазначено, що власник патенту надає будь-якій особі дозвіл (ви­дає ліцензію) на використання винаходу (корисної моделі) на під­ставі ліцензійного договору.

За ліцензійним договором власник патенту (ліцензіар) передає право на використання винаходу (корисної моделі) іншій особі (ліцензіату), яка бере на себе зобов'язання вносити ліцензіару обу­мовлені договором платежі і здійснювати інші дії, передбачені дого­вором про виключну або невиключну ліцензію.

Відповідно до ст. 1109 ЦК України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін, з урахуванням ви­мог цього Кодексу та іншого закону.

Ліцензійний договір може передбачати можливість укладення сторонами субліцензійного договору. Це означає: надання ліцензіа-том іншій особі (субліцензіату) субліцензії на використання права інтелектуальної власності. У цьому разі відповідальність перед ліцензіаром за дії субліцензіата несе ліцензіат, якщо інше не вста­новлено ліцензійним договором.

Ліцензійний договір повинен визначити як вид ліцензії, так і сферу використання об'єкта права інтелектуальної власності. Йде­ться про конкретні права, що надаються за договором, способи ви­користання зазначеного об'єкта, територію та строк, на які надаю­ться права тощо. Важливою умовою ліцензійного договору є визна-

¹ Право інтелектуальної власності / За ред. О. А. Шдопригори, О. Д. Святоцького. — К., 2002. — С. 389; Свесві Суог$у. А згеїіеті аікоіавок іо§а. — Мізкоїс, 2000. — С. 215-218.

274