Глава 35. Відповідальність за шкоду, заподіяну малолітніми ...

Така позиція законодавця пов'язується насамперед з тим, що у зазначених випадках неповнолітня особа фактично набуває повної дієздатності або стає спроможною відшкодувати завдану нею шкоду в повному обсязі.

Однак досягнення повноліття це не єдиний спосіб набуття повної цивільної дієздатності, оскільки чинне законодавство передбачає й інші його способи (ч. 2 статей 34, 35 ЦК України). І тому для непов­нолітніх осіб, які набули повної цивільної дієздатності, наприклад, завдяки емансипації встановлюється специфічний порядок відшко­дування шкоди. При цьому правові наслідки відшкодування став­ляться у залежність від того, чи була надана письмова згода батьків (усиновлювачів) або піклувальників на набуття неповнолітньою особою повної дієздатності тоді, коли ця згода потрібна. У разі, ко­ли такої згоди не було, наприклад, при одержанні повної дієздатно­сті на підставі рішення суду неповнолітній відшкодовує завдану ним шкоду самостійно на загальних підставах (ч. 1 ст. 1180 ЦК України), а батьки субсидіарно не відповідають.

Відшкодувавши шкоду, завдану неповнолітньою особою, батьки (усиновлювачі), піклувальники, а також заклади, що здійснюють щодо неповнолітнього функції піклувальника, позбавляються пра­ва зворотної вимоги (регресу) щодо неї (ч. 4 ст. 1191 ЦК України).

§ 3. Відшкодування шкоди, заподіяної недієздатною особою,

особою, яка обмежена у дієздатності, та особою,

яка не може усвідомлювати значення своїх дій

та (чи) керувати ними (адієздатною особою)¹

Недієздатною є фізична особа, яка визнана такою судом, оскіль­ки не може усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ни­ми внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу (ст. 39 ЦК України). Оскільки ця фізична особа є недієздатною, то вона також є і неделіктоздатною, тобто такою, що не здатна нести відповідаль­ність за завдану нею шкоду'.

Згідно з ч. 1 ст. 1184 ЦК України шкода, заподіяна недієздатною фізичною особою, відшкодовується опікуном абозакладом, який зо­бов'язаний здійснювати нагляд за нею (психіатричні лікарні, дис­пансери, клініки, інтернати тощо). Питання про можливість притя­гнення до відповідальності за шкоду батьків (усиновлювачів) не­дієздатної особи має вирішуватися позитивно лише у разі, коли вони визнані опікунами.

Термін «адієздатна особа» вперше ввів у теорію цивільного права О. О. Красавчи-ков (Див.: Советское гражданское право / Под ред. О. А. Красавчикова. — М., 1968. — Т. 1. — С. 262-264).

365

Розділ III. ПОЗАДОГОВІРНІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ ...

Оскільки на недієздатну особу неможливо здійснювати виховний вплив, бо вона не може усвідомлювати значення своїх дій та (або) ке­рувати ними, то основним протиправним діянням, за яке наступає відповідальність зобов'язаних суб'єктів, є невиконання покладеного на них обов'язку здійснювати нагляд за недієздатною особою.

Вина опікунів або закладу, що зобов'язаний здійснювати нагляд за недієздатною особою, презюмується, тобто вони відповідають за завдану нею шкоду, якщо не доведуть, що шкода була завдана не з їхньої вини.

При цьому обов'язок відшкодувати шкоду опікуном або закла­дом, який зобов'язаний здійснювати нагляд за недієздатним, не припиняється у разі поновлення у цивільній дієздатності особи, яка була визнана недієздатною у порядку ст. 42 ЦК України.

Відшкодувавши шкоду, завдану недієздатною особою, опікун та заклад, що зобов'язані здійснювати нагляд за недієздатною особою, позбавляються зворотного права вимоги (регресу) до недієздатної особи (ч. 4 ст. 1191 ЦК України).

Однак незважаючи на загальне правило, що за шкоду, завдану недієздатною особою, відповідальність несе своїм майном опікун, законодавець вводить певні умови (ч. 2 ст. 1184 ЦК України), за повної сукупності яких шкода може бути відшкодована з майна самої недієздатної особи. До таких умов належать:

1. смерть опікуна або відсутність у нього майна, достатнього для відшкодування шкоди;

2. наявність достатнього для відшкодування шкоди майна у не­дієздатної особи;

3. шкода, що має бути відшкодована, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого.

Відшкодування такої шкоди за рахунок майна недієздатної осо­би може проводитися частково або у повному обсязі лише за рішен­ням суду.

Іншим видом специфічних суб'єктів є особи, обмежені у дієздат­ності на підставах і в порядку, передбачених ст. 36 ЦК України.

Попереднє цивільне законодавство абсолютно замовчувало пи­тання про відшкодування шкоди, завданої особами, обмеженими у дієздатності. Натомість у ст. 1185 ЦК України вводиться норма, згідно з якою шкода, завдана фізичною особою, цивільна дієздат­ність якої обмежена, відшкодовується нею на загальних підста­вах.

Це означає, що хоча дієздатність цієї особи обмежена, однак вона наділена повним обсягом деліктоздатності, що унеможливлює при-

366