Рекомендована література:

Гражданское право: Учебник / Отв. ред. Е. А. Суханов. — М.: БЕК,

2000. — Том II, полутом 1. — С. 611-622.

Брагинский М. И., Витрянскиїї В. В. Договорное право. Книга третья:

Договори о вьшолнении работ и оказании услуг. — М.: Статут, 2002. —

С.185-200.

Кузнецова Н. С. Подрядньїе договори в инвестиционной деятельности в

строительстве. — К., 1993.

Глава 13 Договір про надання послуг

Зобов'язання про надання послуг — це важлива група договір­них зобов'язань, до яких належать перевезення, транспортне експе­дирування, доручення, страхування, комісія, туристичне обслуго­вування, зберігання, інформаційні послуги, позика, кредит, банків-

120

Глава 13. Договір про надання послуг

ський рахунок, банківський вклад, управління майном, оплатне надання інших послуг, тощо.

Загальним для всіх договірних зобов'язань з надання послуг є те, що об'єктом їх є послуги нематеріального характеру. У цьому поля­гає основна відмінність їх від договорів підряду, де об'єктом є ре­зультат діяльності виконавця, тобто матеріальний об'єкт.

Російські вчені, вивчаючи зобов'язання з надання послуг, зазна­чали, що у римському праві надання послуг поділялося на дві вели­кі групи — надання фізичної праці за гроші та надання духовної діяльності¹. У російській дореволюційній літературі відокремлення договорів про надання послуг не здійснювалось. Так, Г. Ф. ІПерше-невич, проводячи класифікацію договорів, в основу поділу закла­дає, наприклад, мету договору. Однією із груп за цією ознакою він визначає надання користування чужими послугами².

У радянській літературі питанню виділення окремо договорів про надання послуг приділялася значна увага. Треба зазначити, що як ЦК УРСР 1922 р., так і ЦК УРСР 1964 р. не розглядали договір послуг окремо як такий. Але в науковій літературі це питання на­віть викликало дискусію. Деякі автори вважали, що робота підряд­ника може полягати і в наданні послуг³, інші — навпаки, розши­рювали поняття послуг до включення у них підрядних робіт⁴.

Особливу позицію займав А. Ю. Кабалкін. Поділивши всі догово­ри на дванадцять груп, окремо договір про надання послуг він не ви­діляв, а договори, що належать до договорів послуг, назвав догово­рами про здійснення юридичних чи фактичних послуг⁵. Проте будь-який інший договір також передбачає виконання юридичних або фактичних дій, і ця ознака є не особливою для певного виду до­говорів, а може належати і до будь-якого іншого.

Найбільш поширеною була позиція щодо відокремлення догово­рів послуг від договорів підряду, якої дотримувались О. С. Іоффе, Ю. X. Калмиков, В. Ф. Яковлєв, О. А. Пушкін⁶.

¹ Гражданское право // Под ред. Е. А. Суханова. — М., 2000. — Том II, полутом 2.

— С. 1-2.

² Шершеневич Г. Ф. Учебник русского гражданского права. — М., 1995. — С. 315-316.

³ Шешенин Е. Д. Общие проблеми обязательств по оказанию услуг // Антология уральской цивилистики. 1925-1989. — М., 2001. — С. 346-349.

⁴ Брагинский М. И., Витрянский В. В. Договорное право. Книга третья: Договори о вьшолнении работ и оказании услуг. — М., 2002. — С. 201-212.

⁵ КабалкинА. Ю. Гражданско-правовой договор в сфере обслуживания. — М., 1980.

— С. 39.

⁶ На цю позицію вказували також Брагинський М. І., Вітрянський В. В. (Цит. праця. — С. 211). У даній книзі подано аналіз зазначених точок зору.

121

Розділ І. ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО ...

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобо­в'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається у процесі вчинення певної дії або здійснення пев­ної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві за­значену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 ЦК України).

Договір послуг, як правило, є платним. Замовник зобов'язаний оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не передбачено договором.

За загальним правилом виконавець має надати послугу особисто.

Якщо за договором підряду основною метою є результат діяльно­сті підрядника, тобто матеріальний об'єкт, то за договором надання послуг результат здійснення діяльності виконавця має нематеріаль­ний характер, послуга споживається отримувачем у процесі її на­дання.

У деяких випадках, якщо це випливає з умов договору або замов­ник висловив свій намір чи бажання, або відсутність заперечень, виконавець може покласти виконання умов договору на іншу особу.

Вибір особи у цьому випадку та відповідальність за її добросовіс­ність, рівень кваліфікації та наслідки дій несе виконавець, який мо­же передати іншій особі як весь обсяг робіт щодо виконання послуги, так і окремі повноваження або окремі дії. Так, беручи на себе вико­нання договору перевезення, перевізник може доручити охорону ван­тажу на шляху слідування іншій особі. При цьому відповідальність за збереження вантажу залишається за перевізником. Замовник, як правило, навіть не знає, хто і в якій частині здійснює охорону.

Цивільним законодавством радянського періоду не виділялися окремо договори надання послуг, але в науці цивільного права давно робилися спроби провести систематизацію окремих видів зобов'я­зань. Так, окремо досліджувалися зобов'язання з передачі майна, зо­бов'язання на виконання робіт та зобов'язання про надання послуг.

З огляду на стан сучасного законодавства можна відокремити пе­вні види договорів про надання послуг. В юридичній літературі, з огляду на характер діяльності надавача послуг, їх поділяють на послуги фактичного характеру — перевезення, зберігання, оплатне надання послуг; послуги юридичного характеру — доручення, ко­місія; комплексно юридичного та фактичного характеру — транс­портне експедирування, управління майном, послуги фінансового характеру — позика, кредит, банківський вклад, банківський раху­нок, страхування.

Однією з істотних умов договору про оплатне надання послуг є оплата, тобто її розмір, терміни та порядок внесення.

122