Глава 15. Договір зберігання

наявності між особами договірних відносин, а також того, що річ була передана на зберігання, брати до уваги свідчення свідків (ч. 2 ст. 937 ЦК України).

Права та обов'язки сторін

Змістом договору зберігання є права та обов'язки сторін. Отже, слід диференціювати права та обов'язки поклажодавця і зберігача. До обов'язків поклажодавця відносять:

1. обов'язок попередити про властивості речі, переданої на збе­рігання, та особливості її зберігання. Даний обов'язок хоча прямо не передбачений у законі, проте випливає із сутності зобов'язання відповідати за шкоду, завдану властивостями речі, про які зберігач, приймаючи річ на зберігання, не знав і не міг знати (ст. 952 ЦК України);

2. обов'язок оплатити витрати, пов'язані зі зберіганням, коли це обумовлено договором чи законом (ч. З ст. 947 ЦК України). Цей обов'язок можливий лише за умови, що дані витрати включені до плати за зберігання. При цьому їх оплата має бути проведена своєчасно та в повному обсязі (усі питання, що стосуються плати за зберігання, розглядалися вище);

3. обов'язок внести за зберігання плату при умові, що вона та строки її внесення встановлені договором зберігання (ч. 1 ст. 946 ЦК України). Цей обов'язок можливий лише у разі, коли договір має оплатний характер. Плата за зберігання має бути внесена своєчасно і в повному обсязі. За загальним правилом плата за збе­рігання має проводитись після закінчення зберігання, однак може бути встановлена і періодична плата;

4. обов'язок відшкодувати надзвичайні витрати (ч. 2 ст. 947 ЦК України);

5. обов'язок забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання (ст. 948 ЦК України). При цьому слід зауважити, що до­говір зберігання не передбачає навіть у разі, коли він є консенсуаль-ним, обов'язку поклажодавця передати річ на зберігання. Цей ви­сновок можна зробити не лише із загального визначення договору зберігання (ч. 1 ст. 936 ЦК України), а й відсутності у зберігача ко­респондуючого права вимагати передачі речі на зберігання (ч. 1 ст. 937 ЦК України).

Що стосується зберігача, то спектр його обов'язків є значно шир­шим і містить у собі:

1) обов'язок прийняти річ на зберігання (ст. 940 ЦК України). Даний обов'язок можливий лише за консенсуальним договором. Так, професійний зберігач, який зберігає речі на складах (у каме-

135

Розділ І. ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО ...

рах, приміщеннях) загального користування, не має права відмови­тися від укладення договору зберігання за наявності у нього такої можливості (ч. 1 ст. 940 ЦК України). Однак законодавець звільняє зберігача від виконання цього обов'язку, якщо у зв'язку з обстави­нами, що мають істотне значення, він не може забезпечити схорон­ності речі (ч. 2 ст. 940 ЦК України);

2. обов'язок зберігати річ впродовж всього обумовленого догово­ром строку або до моменту витребування речі поклажодавцем (ч. 1 ст. 938 ЦК України). Сутність даного обов'язку полягає в тому, що зберігач впродовж усього строку дії договору, незалежно від то­го, чи він є строковим, чи безстроковим, зобов'язаний зберігати пе­редану йому річ до завершення строку чи моменту витребування її поклажодавцем;

3. обов'язок забезпечувати схоронність речі (ч. 1 ст. 942 ЦК України). Для виконання цього обов'язку зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства. Особлива роль при цьому має належати дотриманню санітарних, протипожежних та інших норм зберігання речей. Здійснюючи зберігання речі, зберігач зобов'яза­ний враховувати також особливості речі та специфіку умов її зберігання;

4. обов'язок піклуватися про річ як про свою власну у разі, коли зберігання здійснюється безоплатно (ч. 2 ст. 942 ЦК України), — це означає, що речі поклажодавця мають зберігатись у тих самих умовах, що й аналогічні речі зберігача;

5. обов'язок надавати послуги щодо зберігання особисто (ч. 1 ст. 943 ЦК України). Сутність цього обов'язку полягає в тому, що внаслідок фідуціарності відносин, коли зберігачем є фізична особа, вона має виконувати зберігання особисто, а коли це юридична особа, вона має виконувати його через свої органи чи працівників. Передача речі на зберігання іншій особі допустима лише у разі, коли згода на це робиться в інтересах поклажодавця, і лише за умови, що він не має можливості попередити про це поклажодавця. У разі такої пере­дачі на зберігача покладається додатковий обов'язок — своєчасно по­відомити про це поклажодавця (ч. 2 ст. 943 ЦК України). Однак таке повідомлення не прирівнюється до заміни сторони за договором, то­му первісний зберігач відповідає за дії особи, якій він передав річ на зберігання, як за свої власні (ч. З ст. 943 ЦК України);

6. обов'язок не користуватися річчю, переданою поклажодав­цем, а також не передавати її у користування іншій особі (ст. 944 ЦК України). Цей обов'язок покладається на зберігача, оскільки

136