Глава 23. Договір комерційної концесії

Належне виконання користувачем його обов'язків не лише го­ловна мета, а й характерна вимога договору. Насамперед це стосу­ється обов'язків щодо забезпечення якості наданих споживачам то­варів і послуг. Безумовно, у цьому також зацікавлений правоволо-ділець. Якщо користувач виступає під його фірмовим найменуван­ням, недоліки у діяльності користувача безпосередньо позначають­ся на діловій репутації правоволодільця. Адже у багатьох випадках споживачі впевнені, що купують товар чи отримують послугу у са­мого правоволодільця.

Комерційна субконцесія. В умовах конкуренції правоволо-ділець, як правило, намагається розширити свій вплив і сферу при­сутності на відповідній ділянці ринку. Тому надання правоволо-дільцем дозволу користувачу на передачу деяких своїх прав іншим підприємцям сприймається у сфері підприємництва позитивно. Йдеться про можливість використання переваг комерційної субкон­цесії. Відповідно до ст. 1119 ЦК України користувач може укласти договір комерційної субконцесії, за яким він надає іншій особі (суб-користувачеві) право користування наданим йому правоволоділь-цем комплексом прав або частиною комплексу прав на умовах, по­годжених із правоволодільцем або визначених договором комерцій­ної концесії. До такого договору застосовуються аналогічні положення, що й до договору комерційної концесії.

Як уже зазначалося, правоволоділець, як правило, є зацікавле­ним у видачі субконцесій. За умовами будь-якого конкретного дого­вору надання субконцесії є не обов'язком для користувача, а лише його правом. Це пов'язано з тим, що використання субконцесії по­кладає на користувача певні додаткові навантаження, які стосують­ся самих субконцесіонерів, а також мають організаційний та управ­лінський характер.

При укладенні субконцесійного договору норми основного дого­вору комерційної концесії є домінуючими. У концесійному договорі можуть бути передбачені норми щодо змісту, обов'язкових умов і реєстрації договору субконцесії. Договір субконцесії є залежним від основного концесійного договору, тому термін дії субконцесії не мо­же перевищувати терміну дії основного договору. Визнання недійс­ним договору комерційної концесії має наслідком недійсність дого­вору комерційної субконцесії.

При цьому у разі дострокового припинення основного концесій­ного договору основний правоволоділець може зберегти субконце­сіинии договір, замінивши користувача за основним договором. Це пов'язано з тим, що правоволоділець та субконцесіинии користувач зацікавлені у збереженні концесійних відносин. Звичайно, ця за­міна виключається у разі, коли сам правоволоділець відмовляється

285

Розділ І. ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО ...

від взятих на себе прав і обов'язків сторони за таким договором або у разі заборони такої заміни основним концесійним договором.

Слід звернути увагу, що за шкоду, заподіяну правоволодільцю діями вторинних користувачів, його контрагент-користувач за ос­новним концесійним договором відповідає солідарно із субконцесіо-нерами (ст. 1119 ЦК України). Це положення мотивується тим, що предметом концесійних договорів є виключні права інтелектуальної власності, неналежне здійснення яких у багатьох випадках може заподіяти шкоду безпосередньо первісному правоволодільцю, що за­лишається незмінним суб'єктом цих прав. Прикладом можуть бути ситуації, коли внаслідок діяльності зазначених користувачів запо­діюється шкода діловій репутації правоволодільця, скорочується попит на його товари або послуги та ін.

Обмеження прав сторін за договором комерційної концесії. Договір комерційної концесії може передбачати конкретний обсяг або межі використання виключних прав і комерційної інформації, отриманих користувачем від правоволодільця. Це стосується як вартості, так і кількості вироблених товарів чи наданих послуг, а також умов використання їх на одному чи на визначеній кількості підприємств. Концесійним договором можуть бути обмежені права користувача із вказівкою території їх використання. Прикладом та­кого обмеження прав користувача може бути обмеження торгівлі визначеним видом товарів на конкретній території — регіоні, облас­ті, місті, районі тощо. Також обмеження може стосуватися надання відповідних послуг лише у спеціально визначеному регіоні. Однак зазначені обмеження не можуть порушувати заборони антимонопо-льного законодавства і не можуть монополізувати визначений ри­нок або обмежувати доступ визначених споживачів до певних това­рів і послуг.

Відповідно до ст. 1122 ЦК України концесійним договором мо­жуть бути передбачені особливі умови, які також є обмеженнями прав сторін. Ці умови стосуються запобігання конкуренції між правоволодільцем та користувачем або між різними користувачами. Зокрема, правоволоділець може взяти на себе зобов'язання не нада­вати аналогічні комплекси виключних прав для використання тре­тім особам на закріпленій за користувачем території або утримувати­ся від власної аналогічної діяльності на цій території. Водночас кори­стувач може взяти на себе зобов'язання про відмову від конкуренції з правоволодільцем на тій території, де діє концесійний договір. Він | також може відмовитися від одержання аналогічних прав у конку- | рентів правоволодільця. Це гарантує правоволодільцю можливість | самостійно виступати на ринку. Зрозуміло, що ці умови не повинні І порушувати встановлених законом антимонопольних заборон.

286 І