Глава 36. Відповідальність за шкоду ...

1. фізичні: механічні (автомобілі, рухомі склади залізниць, річ­кові та морські судна, виробничо-механічне обладнання промисло­вих підприємств, будови тощо);електричні (обладнання та інші аг­регати енергосистеми, що перебувають під високою напругою, біль­шою ніж 380 В);теплові (обладнання гарячих металургійних цехів, парові установки, що перебувають під тиском, тощо);

2. фізико-хімічні, до яких слід відносити радіоактивні об'єкти та матеріали, наприклад двигуни на атомному паливі, атомні стан­ції тощо;

3. хімічні: отруйні (пари йоду, аміак, сірководень тощо);вибу­хонебезпечні (тротил, бензин, природний газ тощо);вогненебезпечні (бензин, бензол, гас, денатурат, ефір тощо);

4. біологічні: зоологічні (дикі тварини);мікробіологічні (деякі види мікроорганізмів та бактерій)¹.

§ 2. Суб'єкти відшкодування за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки

Для відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної не­безпеки, потрібно визначити особу, яка буде її відшкодовувати. І то­му суб'єктом відповідальності за шкоду, заподіяну джерелом підви­щеної небезпеки, є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо)володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст.1187 ЦК України), тобто так званийтитульний володілець.

Для характеристики титульного володільця виділяють дві основ­ні ознаки: юридичну та матеріальну².

Юридична ознака полягає у тому, що володільцем визнається лише та особа, яка має відповідні правові підстави на володіння певним об'єктом, діяльність якого створює відповідну небезпеку.

З огляду на запропонований перелік можна дійти висновку, що всі ці правові підстави (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) мають цивільно-правовий характер. І тому, коли особа володіє відповідним об'єктом на підставі трудового дого-

¹ Нагадаємо, що О. О. Красавчиков підтримував теорію об'єктів, а не теорію діяль­ ності. Проте від цього його класифікація не втрачає актуальності і нині та є най­ більш повною і вдалою. Незважаючи на усі спірні моменти, що полягають у можливості віднести окремі об'єкти до двох чи більше класифікаційних катего­ рій, вважаємо, що вона є суттєвим орієнтиром для судової практики.

² Советское государство и право: В 2 т. / Под ред. О. А. Красавчикова. — М., 1985. — Т. 2. — С. 388.

371

Розділ НІ. ПОЗАДОГОВІРНІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ ...

вору, цю особу не можна вважати титульним володільцем за юри­дичною ознакою.

Матеріальна ознака титульного володільця полягає у тому, що особа, яка має усі правові підстави щодо цього об'єкта, має здійсню­вати ще й фактичне володіння (експлуатацію), тобто передбачену законом потенційну небезпечну діяльність, пов'язану з використан­ням, зберіганням або утриманням даного об'єкта.

За загальним правилом обидві ці ознаки мають бути поєднані для того, щоб визнати особу титульним володільцем. Однак закон може встановлювати з цього правила і певні винятки.

Так, згідно з ч. З ст. 1187 ЦК України особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, за­вдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, вважається суб'єктом відповідальності за шкоду, запо­діяну джерелом підвищеної небезпеки. І навіть незважаючи на те, що ця особа не має юридичної ознаки, вона зобов'язана відшкодува­ти її на загальних підставах, а титульний володілець звільняється від цієї відповідальності.

Однак може статися, що неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприя­ла недбалість її власника (володільця), наприклад, титульний воло­ділець залишив незамкнений автомобіль з ключем у системі запа­лювання. І тому в цьому разі шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується спільно титульним та фактичним володільцем, який неправомірно за­володів транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом (ч. 4 ст. 1187 ЦК України). Відповідальність має частковий характер і відшкодовується цими особами у частці, яка визначається за рішен­ням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Інший виняток, за яким відповідачем може бути не лише титуль­ний володілець, а й інші особи, — це коли титульний володілець за­страхував свою цивільну відповідальність. У цьому разі титульний володілець буде мати субсидіарну відповідальність, тобто відповіда­тиме лише у разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодуван­ня), яка виплачується страховиком, є недостатньо для повного від­шкодування завданої ним шкоди (ст. 1194 ЦК України). Однак слід зауважити, що зараз ще не на належному рівні розвинуте страху­вання цивільної відповідальності. Законодавчо визначено можли­вість страхування лише окремих видів цивільної відповідальності, яка може бути пов'язана із джерелом підвищеної небезпеки, напри­клад, страхування цивільної відповідальності власників транспорт-

372