Глава 29. Рятування здоров'я та життя фізичної особи ...

Отже, особами, які можуть бути суб'єктами права вимоги відпо­відно до ст. 1162 ЦК України, є як фізичні, так і юридичні особи. Природно, що суб'єктом зобов'язання із заподіяння рятівникові шкоди внаслідок пошкодження здоров'я або смерті рятівника може бути лише фізична особа.

Суб'єктами, зобов'язаними відшкодувати шкоду, можуть бути як держава, про що вже йшлося раніше, так і фізичні та юридичні особи, які володіли на час здійснення рятівних дій майном як на праві власності, так і на інших цивільно-правових підставах.

Зобов'язання, які виникають внаслідок рятування чужого жит­тя, здоров'я або майна, є одним із різновидів зобов'язань, що вини­кають із ведення чужих справ, але не є аналогічними зобов'язан­ням, що виникають із діяльності без доручення.

Якщо дії без доручення в інтересах іншої особи з боку останньої будуть схвалені зацікавленою особою, ці зобов'язання трансформу­ються в зобов'язання із договору доручення. Зобов'язання, що ви­никає із рятівних дій, зберігає силу незалежно від схвалення або не­схвалення дій потерпілого особою, в інтересах якої здійснювалися рятівні дії.

Зобов'язання з рятування здоров'я та життя фізичної особи, май­на фізичної або юридичної особи мають деякі схожості із зобов'я­заннями з відшкодування шкоди, а також зобов'язаннями з набут­тя (збереження) майна без достатньої правової підстави. Загаль­ним для вказаних зобов'язань є наявність майнової шкоди у потерпілого, але різниця криється у характері виникнення цих збитків.

У зобов'язаннях з відшкодування шкоди шкода у потерпілого ви­никає внаслідок протиправних дій іншої особи. У зобов'язаннях із рятування чужого здоров'я, життя, майна шкода потерпілого — це результат його власних дій. Крім того, зобов'язання щодо рятуван­ня майна виникають у зв'язку з діями, спрямованими на запобіган­ня шкоди, тоді як в основі деліктного зобов'язання лежить проти­правна поведінка, яка спричиняє шкоду. Водночас, незважаючи на різницю, яка існує між зобов'язаннями, що розглядаються, їх збли­жує позадоговірний характер шкоди та компенсаційна спрямова­ність, яка дозволяє їх об'єднати в одну групу правоохоронних зобо­в'язань.

Виникнення шкоди, завданої у стані крайньої необхідності (ст. 1171 ЦК України), є наслідком правомірних дій особи, спрямо­ваних на усунення небезпеки, що загрожувала цивільним правам чи інтересам іншої фізичної або юридичної особи, якщо цю небезпе­ку за даних умов не можна було усунути іншими засобами. Проте

319

Розділ II. ЗОБОВ'ЯЗАННЯ З ОДНОСТОРОННІХ ДШ

зобов'язання, що виникають у зв'язку з такими діями, належать до групи деліктних зобов'язань. Це пов'язано з тим, що ст. 1171 ЦК України регулює правовідносини, що виникають між боржником (особою, яка вчиняла рятівні дії) і особою, якій внаслідок дій щодо усунення небезпеки, що загрожувала цивільним правам чи ін­тересам іншої фізичної або юридичної особи, було заподіяно шкоди. Тобто потерпілий у цих правовідносинах не є особою, правам і ін­тересам якої загрожувала небезпека, і тому особа, яка вчиняла ря­тівні дії, у таких зобов'язаннях може виступати як боржник, водночас як у зобов'язаннях із рятування чужого здоров'я та життя рятівник є потерпілим і може вимагати відшкодування шкоди, за­подіяної його власному майну, життю або здоров'ю.

У зобов'язаннях із набуття та збереження майна без достат­ньої правової підстави виникнення збитків у потерпілого фактично виливається у збільшення (збереження) майна у набувача. У зобо­в'язаннях із рятування здоров'я та життя фізичної особи, майна фізичної або юридичної осіб збитки, що виникають у потерпілого, не спричиняють ніякого збільшення майна в особи, життя, здоров'я або майно якої було врятовано.