Глава 21. Зобов'язання щодо здійснення фінансових послуг

інкасовими дорученнями продавець постачає товар покупцю без на­явності гарантій щодо фактичної оплати товару покупцем, зокре­ма у разі втрати покупцем платоспроможності на момент отриман­ня документів його банком. Серед переваг вказаного виду розра­хунків слід зазначити: простоту, невеликі витрати на послуги бан­ків, можливість передання документів і права власності на товар покупцю проти уплати покупцем суми, що підлягає сплаті, або проти акцепту векселя. Суттю розрахунків з інкасовими доручен­нями є здійснення банком (банком-емітентом) дій щодо одержання за дорученням клієнта та за його рахунок від платника платежу та (або) акцепту платежу, в процесі чого банк-емітент має право залу­чати до виконання інкасового доручення інший (виконуючий) банк (ст. 1099 ЦК України). Випадки застосування та порядок здійснення розрахунків за інкасовими дорученнями в Україні встановлюються законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту.

Розповсюдження вказаної форми розрахунків у міжнародній торгівлі призвело до врегулювання стандартів та звичаїв таких роз­рахунків шляхом розробки і прийняття Міжнародною торговель­ною палатою «Уніфікованих правил з інкасо (публікація Міжнарод­ної торговельної палати № 322 від 1 січня 1979 р.)¹, надалі — Пра­вила). Останні, згідно зі ст. 2 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» та Указом Президента Украї­ни «Про заходи щодо впорядкування розрахунків за договорами, що укладають суб'єкти підприємницької діяльності України» від 4 жовтня 1994 р. № 566/94, регулюють відносини у сфері викорис­тання розрахунків і використовуються в міжнародних розрахун­ках, а також у внутрішніх розрахунках за умови, що інкасове дору­чення містить посилання на те, що воно регулюється Правилами. Зазначені Правила застосовуються в Україні в частині, що не супе­речить ЦК України та іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно до зазначеного розрахунки з інкасовими доручення­ми характеризуються таким:

1. інкасове доручення є дорученням клієнта банку-емітента отри­мати платіж від платника або отримати від нього згоду (акцепт) на його здійснення (наприклад на векселі);

2. зазначене доручення виконується за рахунок клієнта;

3. доручення клієнта виконується банком самостійно або за допо­могою виконуючого банку.

Сторонами у розрахунках із застосуванням інкасових доручень є чотири особи: клієнт (за Правилами — довіритель) — продавець

Гарантии и аккредитивм в современной банковской практике. — М., 1994.

263

Розділ І. ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО ...

товару (робіт, послуг), який доручає операцію щодо інкасування своєму банку; банк-емітент (за Правилами — банк-ремітент) — банк, якому клієнт доручає операцію щодо інкасування; виконуючий банк (за Правилами — інкасуючий банк) — будь-який банк, що не є бан-ком-емітентом, який бере участь в операції з виконання інкасового доручення; платник (за Правилами — трасат) — особа, якій викону­ючий банк пред'являє інкасові документи для їх оплати.

Інкасо буває чистим (простим) та документарним. Чисте інка­со — це інкасо фінансових документів (векселів, чеків тощо), які не супроводжуються комерційними документами (наприклад товар­но-розпорядчими або іншими документами, що не є фінансовими). На відміну від нього,документарне — це інкасо фінансових доку­ментів, які супроводжуються комерційними документами, або ко­мерційних документів, що не супроводжуються фінансовими доку­ментами.

Загальні положення порядку виконання інкасового доручення визначаються ст. 1100 ЦК України. Відповідно них банк-емітент, отримавши інкасове доручення та документи від клієнта, починає інкасову операцію сам або передає їх для виконання у виконуючий банк. У разі відсутності будь-якого документа або невідповідності документів за зовнішніми ознаками інкасовому дорученню викону­ючий банк повинен негайно повідомити про це клієнта. Останній може надати додаткові документи. Однак у разі неусунення зазна­чених недоліків банк повертає клієнту документи без виконання.

Виконуючий банк має право видати документи платнику лише проти одержання платежу та (або) акцепту платежу.

Документи подаються банком платникові у тій формі, в якій во­ни одержані, за винятком банківських відміток і написів, необхід­них для оформлення інкасової операції.

Отримавши інкасове доручення, що підлягає сплаті за пред'яв­ленням, виконуючий банк зобов'язаний негайно подати документи платнику до платежу.

Якщо документи підлягають оплаті в інший строк, виконуючий банк повинен для одержання акцепту подати документи для акцеп­ту негайно з отриманням інкасового доручення, а вимогу платежу має здійснити не пізніше ніж у день настання строку платежу, ви­значеного у документі.

Приймаючи кошти від платника, виконуючий банк може приймати частковий платіж лише у разі, якщо це встановлено бан­ківськими правилами або за наявності в інкасовому доручені спе­ціального дозволу на це. Частковий платіж також може бути прийнятий банком, якщо це передбачено договором, або допуска-

264