Глава 37. Відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок

конкуренції між нормами, що регулюють договірні та позадоговірні відносини, не виникає.

Законодавством не визначено певних меж дії щодо правовідно­син, які виникають внаслідок заподіяння шкоди, завданої внас­лідок недоліків товарів, робіт (послуг). До відносин, які регулюють­ся статтями 1209-1211 ЦК України, належать, зокрема, ті, що ви­никають із договорів купівлі-продажу, майнового найму, у тому числі найму (оренди) житлового приміщення — у частині відносин, між наймачем (орендарем) і наймодавцем (орендодавцем), який од­ночасно є виконавцем комунальних послуг і послуг з ремонту жит­лового фонду та інженерного обладнання, побутового прокату, без­оплатного користування майном, підряду (у тому числі побутового замовлення чи абонементного обслуговування), перевезення грома­дян та їх вантажу, комісії, схову тощо¹.

Суб'єктами права вимоги у цій групі зобов'язань можуть бути як безпосередні покупці товару, замовники робіт (послуг), так і сторонні особи, до яких товар, результати виконання роботи (по­слуги) перейшли на належних правових підставах (члени родини потерпілого, сусіди) (наприклад, якщо шкода була заподіяна вна­слідок споживання під час вечірки неякісних продуктів харчу­вання). У ролі потерпілих можуть бути як фізичні, так і юридич­ні особи.

Як зазначалося раніше, право вимагати відшкодування зазначе­ної шкоди належить кожному потерпілому незалежно від того, чи перебував він у договірних відносинах з виготівником (продавцем, виконавцем), і зберігається протягом встановленого строку служби (терміну придатності), а якщо його не встановлено, — протягом де­сяти років з часу виготовлення товару (прийняття роботи, послуги). Проте шкода, завдана споживачеві будь-якими діями третіх осіб, підлягає відшкодуванню на загальних підставах².

¹ Важливу роль у регулюванні відносин з відшкодування шкоди, що виникає у зв'яз­ ку із захистом прав споживачів, відіграє Закон України «Про захист прав спожива­ чів» (із змінами і доповненнями, внесеними законами України від 15 грудня 1993 р. № 3682—XII (Законом України від 15 грудня 1993 р. № 3682—XII цей За­ кон викладено в новій редакції), від 2 березня 1995 р. № 82/95—ВР, від 20 червня 1995 р. № 230/95—ВР, від 18 червня 1997 р. № 365/97—ВР, від 30 червня 1999 р. № 783—XIV, від 24 травня 2001 р. № 2438—III, від 15 листопада 2001 р. № 2779—III, від 10 січня 2002 р. № 2949—III) (надалі — Закон). Слід мати на увазі, що зазначеним Законом захищаються лише права громадян; захист прав юридич­ них осіб перебуває за межами регулювання Закону.

² Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 р. № 5 «Про практику розгляду цивільних справ з позовами про захист прав споживачів», із змінами та доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 1998 р. № 15.

377

Розділ III. ПОЗАДОГОВІРНІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ ...

Суб'єктами відповідальності за шкоду, завдану внаслідокнедо­ліків товарів, є продавець або виготовлювач товару.Продавець — це підприємство, установа, організація, товариство або громадя-нин-підприємець, які реалізують товари за договором купівлі-про-дажу.

Виготовлювач — це підприємство, установа, організація або гро-мадянин-підприємець, які виробляють товари для реалізації. Право вибору, до кого саме звертатися, належить самому потерпілому (ст. 1210 ЦК України). Не виключається також можливість одно­часного звернення до кожного з них одночасно як співвідповідачів. Якщо потерпілих декілька, кожний з них вирішує самостійно, до кого саме звертатися з вимогою про відшкодування шкоди.

Шкода, заподіяна внаслідок недоліків робіт (послуг), відшкодо­вується особою, яка виконала цю роботу або послугу, їх виконавцем (ст. 1210 ЦК України).Виконавець — це підприємство, установа, організація, товариство або громадянин-підприємець, які викону­ють роботи або надають послуги. Для того щоб виконавець робіт, по­слуг був визнаний належним відповідачем у зобов'язаннях із запо­діяння шкоди, треба щоб договори про виконання робіт (послуг) бу­ли укладені з уповноваженою особою з дотриманням усіх вимог щодо укладення відповідних видів договорів. Так, наприклад, уго­да, укладена громадянином всупереч установленим правилам безпо­середньо з неуповноваженим працівником підприємства побутового обслуговування про особисте виконання ним роботи без відповідно­го оформлення, не створює підстав для виникнення прав і обов'яз­ків між громадянином та цим підприємством і, відповідно, не може бути підставою для покладення на останнє відповідальності за неви­конання такої угоди, втрату або пошкодження майна.

При укладенні договору про побутове обслуговування з виконав­цем робіт (послуг) — громадянином, який пред'явив чужий паспорт або документ, що його замінює, особа, згідно з цими документами притягнута як відповідач, не несе відповідальності за невиконання договору, коли доведе, що документ вибув з володіння поза її волею.

У цьому разі відповідальність покладається на особу, яка фак­тично уклала договір¹. Факт продажу товару або здійснення робіт (послуг) певним відповідачем може доводитися наданням потер­пілими квитанцій на товари, товарних чи касових чеків, квитків, путівок, талонів або інших письмових документів, а щодо товарів,

¹ Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 р. № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», із змінами та доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 1998 р. № 15.

378