Глава 29. Рятування здоров'я та життя фізичної особи ...

Глава 29

Рятування здоров'я та життя фізичної особи,

майна фізичної або юридичної особи.

Зобов'язання зі створення загрози життю,

здоров'ю і майну фізичної особи

або майну юридичної особи

§ 1. Поняття зобов'язань,що виникають внаслідок усуненнязагрози життю, здоров'ю, майнуфізичної особи або майнуюридичної особи

Система деліктних зобов'язань забезпечує фізичній особі відшко­дування шкоди, завданої протиправними діями інших осіб. У разі, коли шкода виникає внаслідок правомірної діяльності самого по­терпілого внаслідок рятування здоров'я та життя фізичної особи або її майна, його відшкодування відбувається за іншими правилами і в рамках інших зобов'язань. Саме тому відшкодування шкоди, що виникла внаслідок рятування майна, є не мірою цивільно-правової відповідальності, а різновидом міри захисту суб'єктивних цивіль­них прав, які не є відповідальністю. Підставою для виникнення зо­бов'язання щодо рятування є не правопорушення, а правомірні дії самого потерпілого.

На підставі зобов'язання, яке виникає у зв'язку з рятуванням здоров'я, життя та майна фізичної особи, а також майна юридичної особи, боржник-особа, здоров'я, життя або майно якої рятувалося, зобов'язана відшкодувати кредитору-особі, яка зазнала шкоди під час рятівних дій, шкоду, яка є наслідком таких дій.

Нормативно-правовою підставою для виникнення цього виду зобов'язань є статті1161, 1162 ЦК України, відповідно до яких осо­ба, яка без відповідних повноважень здійснювала дії щодо рятуван­ня в умовах, що виключали можливість попередження про загрозу пошкодження здоров'я, життя або майна, має право вимагати від­шкодування шкоди, яка виникла у майновій сфері рятувальника і є наслідком рятувальних дій.

Суб'єктами таких зобов'язань можуть бути як громадяни, так і юридичні особи, кожен з яких, у свою чергу, може бути у зобов'я­заннях як кредитором, так і боржником. Потерпілими можуть бути як дієздатні, так і обмежено дієздатні особи. За недієздатних або об­межено дієздатних право на вимогу відшкодування шкоди реалізу­ється їх законними представниками (ст. 242 ЦК України).

Юридична особа може виступати потерпілою лише тоді, коли рішення про запобігання загрози майну приймається її органом. Якщо при виконанні розпорядження органу юридичної особи про

315

Розділ II. ЗОБОВ'ЯЗАННЯ З ОДНОСТОРОННІХ ДШ

запобігання загрози майну іншої особи шкоду несе працівник, який діяв у рамках виконання службових обов'язків, він набуває права на відшкодування шкоди від свого страхувальника за правилами про відшкодування шкоди.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з рятуванням життя, здоров'я, майна інших осіб, належать до кола зобов'язань, що здійс­нюються без відповідного доручення. Це свідчить про те, що дії по­терпілого рятівника належать до юридичних вчинків. Такі дії кре­дитора вчиняються без наміру створити правові наслідки, але на підставі закону створюють умови для висунення обов'язкових для виконання боржником вимог — відшкодувати потерпілому збитки, яких останній зазнав під час усунення загрози або рятування від реальної загрози майна іншої особи. Крім того, зобов'язання, що ви­никає, є позадоговірним і особливим видом ведення чужих справ.

Вирішуючи питання про відшкодування шкоди, слід брати до уваги причини, що викликали небезпеку і потребу рятівних дій. Наприклад, якщо шкода виникла внаслідок протиправних пося­гань з боку третіх осіб, шкода має відшкодовуватися за правилами деліктної відповідальності. До уваги також має братися доцільність та результативність дій рятівника¹. Ризик недоцільності рятівних дій повинен нести рятівник.

Функціональне призначення цих зобов'язань полягає у віднов­ленні майнового стану потерпілого рятівника за рахунок особи, здо­ров'я, життя або майно якої було врятовано від заподіяння шкоди. Для виникнення цього виду зобов'язань потрібні такі умови:

1. наявність шкоди у потерпілого (рятівника);

2. реальна, наявна (а не ймовірна або удавана) загроза шкоди життю, здоров'ю або майну боржника, яка водночас виключає мож­ливість попередження про це боржника та вимагає термінових дій (наприклад пожежа);

3. здійснення потерпілим дій щодо рятування життя, здоров'я, майна;

4. причинний зв'язок між шкодою, що виникла у потерпілого, та його діями щодо усунення загрози.

Рятівні дії не повинні бути змістом службових обов'язків рятів­ника (наприклад дії пожежників, гірничорятівників). Крім того, на вирішення питання про можливість відшкодування шкоди потер­пілому боржнику не впливає той факт, чи було таке майно фактич­но врятованим.

¹ Смирнов В. Т., СобчакА. А. Общее учение о деликтньїх обязательствах в советском гражданском праве. — Ленинград: ЛГУ, 1983. — С. 130.

316