Глава 24. Загальні положення про зобов'язання щодо спільної діяльності

кажучи вже про те, що за його рахунок і сам правоволоділець роз­ширив сферу своєї діяльності.

З іншого боку, таке право користувача не може бути безумов­ним — це зашкодило б законним інтересам правоволодільця, який, наприклад, може втратити інтерес до ринку, де працював користу­вач. Тому законом можуть бути встановлені умови, за яких право­володілець може відмовитися від укладення договору концесії на новий строк. В Україні такого закону ще немає, але в інших краї­нах, наприклад у Росії, встановлено, що правоволоділець може від­мовити у поновленні договору користувачу, який неналежним чи­ном виконував свої обов'язки за договором, що діяв раніше. Добро­совісному користувачеві правоволоділець може відмовити у продовженні договору і без пояснення причин, якщо протягом трьох років він не буде укладати аналогічні договори з іншими ко­ристувачами на території, де діяв колишній договір.

В іншому разі правоволоділець зобов'язаний або укласти такий договір з колишнім користувачем на не менш сприятливих для ко­ристувача умовах, ніж договір, що припинився, або відшкодувати йому всі збитки, включаючи упущену вигоду.

Рекомендована література:

Цірат А. В. Франчайзинг і франчайзинговий договір: Навч.-практ. по­сібник. — К,: Істина, 2002. — 240 с.

Основи інтелектуальної власності. — К.: Ін Юре, 1999. — С. 262-285. Брагинский М. И., Витрянский В. В. Договорное право. Книга третья: Договори о вьшолнении работ и оказании услуг. — М.: Статут, 2002. — С. 959-1032.

Глава 24

Загальні положення про зобов'язання

щодо спільної діяльності

За договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'я­зуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнен­ня певної мети, що не суперечить законові (ст. 1130 ЦК України).

Інститут спільної діяльності відомий цивільному праву з давніх часів. У римському праві була створена одна з форм спільної діяль­ності — так зване товариство (зосіеіаз), що отримало подальше роз­повсюдження у європейському законодавстві внаслідок рецепції римських положень. Так була створена основа для розвитку різних організаційно-правових форм спільної, як правило, комерційної діяльності.

19 3-290

289

Розділ І. ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО ...

Юридична сутність товариства полягає в тому, що особи, які об'єднуються для однієї спільної мети, юридично не зникають у створеному ними союзі¹. Тобто суб'єктами цивільного обігу залиша­ються особи, які створили товариство, а не товариство.

Спільна діяльність тривалий час регулювалася нормами ЦК УРСР 1964 р. (глава 38 «Сумісна діяльність»). Вказані норми пев­ним чином стримували розвиток даних відносин, оскільки не дозво­лялось укладання між громадянами таких договорів, які виходили за межі побутових, а також їх укладення між громадянами та орга­нізаціями у будь-яких випадках. Крім того, ст. 430 ЦК УРСР 1964 р. зазначала, що сторони зобов'язуються сумісно діяти для до­сягнення будь-якої господарської мети.

Проте приватно-правові відносини у цій сфері не обмежуються лише «господарською метою», тобто метою отримання прибутку, і розповсюджуються на різні види діяльності: творчу, наукову, бла­годійницьку тощо. Отже, спільна діяльність може мати «власне під­приємницькі і так звані ідеальні цілі, об'єднуючи представників вільних професій, які не є підприємцями»².

Відступ від обмежень спільної діяльності лише господарською метою запропонований у новому ЦК України. Визначення договору про спільну діяльність вказує на будь-яку мету, яка не суперечить законові (ст. 1130 ЦК України).

Зобов'язання, що виникає на підставі цього договору, має свої особливості і останнім часом є дуже розповсюдженим видом зобо­в'язань. Законами України «Про підприємництво», «Про влас­ність», «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про режим іно­земного інвестування» були зняті передбачені у ЦК УРСР 1964 р. обмеження щодо суб'єктного складу і передбачається можливість його укладання як фізичними, так і юридичними особами, у тому числі й іноземними. Договори про спільну діяльність за участю іно­земного інвестора згідно зі ст. 24 Закону України «Про режим іно­земного інвестування» підлягають державній реєстрації.

Аналіз норм ЦК України дозволяє зробити висновок про сут-тєвість запропонованих змін, які надають можливість по-новому оцінити договір про спільну діяльність. Перш за все треба виділити загальні ознаки договору про спільну діяльність:

1. обов'язок сторін діяти спільно без створення юридичної особи;

2. мета діяльності, що об'єднує учасників, може бути будь-якою, але не може суперечити законові.