Рекомендована література:

Цивільно-правові засоби захисту прав споживачів (покупців): Моногра­фія. — К.: Юмана, 1998. — С. 224.

Іваненко Л. М., Дзера О. В. Особливості відшкодування моральних збитків, завданих покупцеві внаслідок придбання товару низької якос­ті //Академія правових наук України. Інститут приватного права і під­приємництва. Мале підприємництво і менеджмент в Україні: Збірник наукових праць. — К., 1997. — С. 195-202.

Глава 38 Відповідальнісгь за шкоду, заподіяну внаслідок злочину

Важливу роль у боротьбі зі злочинністю відіграють ефективні способи цивільно-правового відшкодування шкоди, заподіяної внас­лідок злочину. Виконання цього завдання можливе завдяки ство­ренню майнових перешкод незаконному використанню об'єктів власності, забезпечення повернення майна потерпілому або відшко­дування йому шкоди, що заподіюється як майну, так і життю або здоров'ю потерпілого.

384

Глава 38. Відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок

Доцільність окремого розгляду цього питання викликана не ли­ше тим, що при відшкодуванні шкоди, заподіяної злочином, наявна ціла низка особливостей, але й доволі великою питомою вагою ци­вільно-правових норм, які в чинному ЦК України врегульовують це питання.

Насамперед шкода, заподіяна внаслідок злочину, так званий кримінально-правовий абозлочинний делікт, має суттєву специ­фіку в умовах настання цивільно-правової відповідальності.

Протиправне діяння цього деліктного зобов'язання має бути не просто діянням, що порушує норми права чи суперечить їм, а саме злочином, тобто передбаченим Кримінальним кодексом України (далі — КК України) суспільно небезпечним винним діянням (дією або бездіяльністю), яке вчинене суб'єктом злочину (п. 1 ст. 11 КК України).

Для того щоб встановити чи є конкретне протиправне діяння зло­чином, потрібна наявність обвинувального вироку суду, який всту­пив у силу. В іншому випадку (адміністративне чи інше правопору­шення), а також коли дія або бездіяльність через малозначність не становлять суспільної небезпеки (п. 2 ст. 11 КК України), немає до­статніх підстав вважати, що це протиправне діяння буде умовою кримінально-правового делікту.

При злочинному діянні може заподіюватися шкода як майну фізичної чи юридичної особи, держави або територіальної громади, так і здоров'ю та життю фізичної особи. Причинно-наслідковий зв'язок між протиправним діянням (злочином) та завданою шкодою може бути як простим, наприклад у разі, коли шкода завдається майну, так і складним, коли шкода завдається життю та здоров'ю фізичної особи.

Що стосується вини як суб'єктивної умови кримінально-право­вого делікту, то слід відмежовувати її від вини як елементу складу злочину. Відмінність між ними полягає у тому, що для криміналь­но-правового делікту важливим є психічне відношення заподіювача до кримінального і водночас цивільно протиправного діяння, а та­кож до завданої ним майнової чи немайнової шкоди. Вина, як суб'єктивна сторона злочинного діяння, що доводиться у кри­мінальному судочинстві, ширша за змістом. Для отримання права на відшкодування шкоди внаслідок вчинення злочину обов'язково слід окремо доводити, що завдання шкоди було наслідком винної, саме злочинної поведінки особи. Важливе значення має те, що у кримінальному праві існує презумпція невинуватості, тоді як у ци­вільному праві навпаки, особа є винною, допоки не доведе свою не­винність. Іншими є форми вини у кримінальному та цивільному

385

Розділ III. ПОЗАДОГОВІРНІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ ...

праві. Вина у кримінальному праві чотиричленна (прямий, евенту­альний умисел, злочинна недбалість та злочинна самонавіяність), а в цивільному праві вона має тричленний характер (умисел, пряма та груба необережність).

Крім складності умов відшкодування, специфічність криміналь­но-правового делікту проявляється також і в процесуальному по­рядку відшкодування шкоди, заподіяної злочином. Так, ця шкода може відшкодовуватись як за поданням цивільного позову в кри­мінальному процесі, так і за поданням самостійної цивільно-право­вої вимоги про відшкодування шкоди після того, як обвинувальний вирок у кримінальній справі вступив у законну силу.

Важливою особливістю відшкодування шкоди, заподіяної злочи­ном, є те, що держава, виконуючи свої публічні функції, покладає на себе обов'язок відшкодування майнової шкоди, заподіяної майну фізичної особи внаслідок злочину, згідно з п. 1 ст. 1177 ЦК Украї­ни, якщо:

1. не встановлено особу, яка вчинила злочин;

2. особа, яка вчинила злочин, є неплатоспроможною.

Аналогічне правило встановлене законодавцем і у разі, коли шко­да, заподіяна каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю внаслідок злочину (п. 1 ст. 1207 ЦК України). Однак в останньому випадку правом вимоги наділений не лише потерпілий, а й інші осо­би, визначені чинним законодавством як утриманці або мали на день смерті потерпілого право на одержання утримання (ст. 1200 ЦК України). Однак у кожному з цих випадків умови та порядок відшко­дування майнової шкоди, заподіяної майну та життю чи здоров'ю фізичної особи, яка потерпіла від злочину, встановлюються спеціаль­ним законом (п. 2 ст. 1177 та п. 2 ст. 1207 ЦК України).

Специфіка кримінально-правового делікту полягає в особливому порядку права зворотної вимоги до особи, яка заподіяла шкоди вна­слідок злочину.

Так, держава, відшкодувавши шкоду, заподіяну посадовою, слу­жбовою особою органу дізнання, попереднього (досудового) слідст­ва, прокуратури або суду, в порядку ст. 1176 ЦК України має право зворотної вимоги до цієї особи лише у разі встановлення у діях за­значених осіб складу злочину за обвинувальним вироком суду щодо них, який набрав законної сили (п. З ст. 1191 ЦК України).

Враховуючи специфіку шкоди, завданої життю та здоров'ю фізичної особи, держава, АРК, територіальні громади, юридичні особи мають право зворотної вимоги до фізичної особи, винної у вчиненні злочину, у розмірі коштів, витрачених на лікування осо­би, яка потерпіла від цього злочину (п. 2 ст. 1191 ЦК України).

386