Глава 24. Загальні положення про зобов'язання щодо спільної діяльності

них, узгоджених дій. Така мета не може бути протизаконною (п. 1 ст. 1130 ЦК України).

Тобто дійсність договору про спільну діяльність, як і будь-якої іншої угоди, залежить від того, чи дотримані при укладенні цього договору всі умови дійсності угод. Як зазначали римські юристи, товариство, укладене зі злим умислом або для омани, вважається недійсним, оскільки йаез Ьопа сопігагіа езі; £гаис!і еІ йоіо (добра со­вість суперечить омані та умислу), договір зозіеіаз і є угодою Ьопа їїаез¹.

За домовленістю сторін визначаються умови договору про спіль­ну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у наслідках спільних дій та інші умови (п. 2 ст. 1131 ЦК України).

За засновницьким договором слід вказати на застосування щодо його регулювання окремих, детально регламентованих законом по­ложень, що торкаються його змісту (статті 88, 120, 134 ЦК Украї­ни).

Зобов'язання щодо спільної діяльності не повинні ґрунтуватися на тому, коли один учасник має лише вигоди, інший — збитки. Са­ма сутність спільної діяльності, її довірчий характер не дозволяє цього. Такий договір має бути визнаний недійсним. У п.1 ст.1137 ЦК України зазначається, що умова, за якою учасник повністю звільняється від участі у відшкодуванні спільних витрат або збит­ків, є нікчемною. На жаль, це передбачено не у параграфі щодо за­гальних положень про спільну діяльність (§ 1 глави 77), а в параграфі 2 «Просте товариство», що може призвести до звуженого застосування цієї норми, надто важливої для всіх зобов'язань про спільну діяльність.

Римські вчені називали товариство, в якому несправедливо покла­далися на одних учасників збитки, а інші отримували вигоди, — то­вариством лева (зозіеіаз Іеопіпа), як у байці Езопа, коли лев провів полювання разом з віслюком, а при поділі здобичі все забрав собі².

При спільній діяльності як прибуток, так і збитки мають бути спільними.

Рекомендована література:

Романец Ю. В. Система договоров в гражданском праве России. — М.: Юрист,2001.

Римское частное право / Под ред. И. Б. Новицкого, И. С. Перетерского. — М., 1948. — С. 500. ² Дождев Д. В. Римское частное право. — М., 1996. — С. 457.

293

Розділ І. ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО ...

Луць В. В. Контракти у підприємницькій діяльності: Навч. посібник. —

К.: Юрінком Інтер, 1999.

Брагинский М. И., Витрянский В. В. Договорное право. — М.: Статут,

1999.

Шершеневич Г. Ф. Учебник русского гражданского права. — М., 1995.

Дашков Л. П., Бризгалин А. П. Коммерческии договорі от заключения

до исполнения. — М.: ИВЦ «Маркетинг», 1995.

Глава 25 Договір простого товариства

§ 1. Поняття договору простого товариства

За договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою од ер-прибутку або досягнення іншої мети (ст. 1132 ЦК України).

Особливістю договору простого товариства є те, що він вважаєть­ся багатосторонньою угодою, оскільки воля сторін спрямована на досягнення єдиної для всіх мети і в зв'язку з цим збігається, а це означає, що кожен з учасників договору перебуває у взаємовідноси­нах зі всіма іншими учасниками.

Як зазначав І. С. Перетерський, «між учасниками двосторонньої угоди відсутній такий антагонізм інтересів, як при звичайних бага­тосторонніх угодах»¹. У простому товаристві інтереси контрагентів не протилежні, а тотожні², — підкреслював Г. Ф. Шершеневич.

Договір простого товариства може укладатися двома сторонами, але незалежно від цього він буде мати всі ознаки багатосторонньої угоди: 1) тотожність інтересів; 2) єдина мета; 3) права та обов'язки кожного із суб'єктів договору щодо інших учасників; 4) кожен із суб'єктів договору має індивідуальну волю.

Оплатність договору простого товариства є суперечливим момен­том і викликає чимало дискусій щодо того, чи існує у договорі прос­того товариства зустрічне задоволення.

Відомий радянський цивіліст О. С. Іоффе вказував на те, що уча­сники не отримують зустрічного задоволення і діють разом для до­сягнення спільної мети³. Проте більш точними є висловлення Є. О. Суханова і О. І. Масляєва, що кожний з учасників вносить свій майновий вклад і отримує вигоду від нього і діяльності інших

¹ Перетерский И. С. Гражданское право. — М., 1948. — С. 105.

² Шершеневич Г. Ф. Курс гражданского права. — СПб., 1908. — Т. 1. — С. 278.

³ Иоффе О. С. Обязательственное право. — М., 1954. — С. 455.

294