§ 3. Особливості відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок смерті потерпілого

Важливим різновидом цих деліктних зобов'язань є завдання шкоди життю фізичної особи, тобто заподіяння смерті потерпілому.

Специфіка цього делікту полягає в тому, що у разі смерті потер­пілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, наро­джена після його смерті (ч. 1 ст. 1200 ЦК України).

¹ Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від не­щасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 р. // ВВР. — 1999. — № 46-47. — Ст. 403.

23'3-290

355

Розділ III. ПОЗАДОГОВІРНІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ ...

По-іншому вирішуватиметься питання у разі, коли потерпілою буде неповнолітня особа, яка на момент ушкодження здоров'я мала заробіток. У цьому разу завдана шкода має бути відшкодована їй ви­ходячи з розміру її заробітку, але не нижче встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати (ч. 2 ст. 1199 ЦК України).

Однак і малолітня, і повнолітня потерпіла особа після початку трудової діяльності відповідно до одержаної кваліфікації має право вимагати збільшення розміру відшкодування шкоди, пов'язаної із зменшенням її професійної працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, виходячи з розміру заробітної плати працівників її кваліфікації, але не нижче встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати (ч. З ст. 1199 ЦК України). Якщо потерпіла особа не має професійної кваліфікації і після досяг­нення повноліття продовжує залишатися непрацездатною внас­лідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, завданого їй до повноліття, вона має право вимагати відшкодування шкоди в обсязі не нижче встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати (ч. 4 ст. 1199 ЦК України).

Визначення розміру додаткових витрат, викликаних

необхідністю посиленого харчування,

санаторно-курортного лікування, придбання ліків,

протезування, стороннього догляду тощо,

а також відшкодування моральної шкоди

Іншим видом видатків, що мають бути відшкодовані потерпілій особі внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, є її до­даткові витрати, викликані необхідністю допомоги та догляду. Законодавець виходить з того, що додаткові витрати відшкодовую­ться у тому разі, коли вони є обґрунтованими та доведеними, а та­кож коли потерпіла особа реально потребує відповідних видів допо­моги та догляду і не має права претендувати на їх безкоштовне отримання. При цьому в ЦК України передбачається лише орієнто­вний перелік можливих додаткових витрат, до яких належать витрати на: посилене харчування; санаторно-курортне лікування; придбання ліків; протезування; сторонній догляд.

Цей перелік не є вичерпним, тому у разі потреби можуть бути відшкодовані і витрати на придбання спеціальних транспортних за­собів, підготовку до іншої професії тощо. При цьому особі може бу­ти призначена як одна, так і декілька видів допомоги чи догляду.

Відшкодуванню можуть підлягати і додаткові витрати, що змо­жуть реально виникнути в майбутньому, наприклад, при винайден­ні нового методу лікування. Однак у будь-якому разі потреба цих витрат має бути доведена відповідною лікарською експертизою (МСЕК) або судом.

354

Розділ НІ. ПОЗАДОГОВІРНІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ ...

Законодавець визначає виключний перелік непрацездатних осіб, які були на утриманні померлого потерпілого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також строк, впродовж якого вони мають право отримувати відповідне відшкоду­вання шкоди, завданої смертю їх утримувача (годувальника). За ч. 1 ст. 1200 ЦК України шкода відшкодовується:

1. дитині, яка має право на відшкодування шкоди до досягнення нею вісімнадцяти років, а у разі, якщо вона є учнем або студен­том, — до закінчення навчання, але не більш як до досягнення нею двадцяти трьох років;

2. чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, — довічно;

3. інваліду, якого потерпілий зобов'язаний був утримувати, від­шкодування виплачується впродовж строку його інвалідності;

4. одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім'ї незалежно від віку і працездатності, якщо во­ни не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестра­ми, внуками померлого, відшкодування виплачується до досягнен­ня останніми чотирнадцяти років;

5. іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потер­пілого, 'відшкодування виплачується протягом п'яти років після його смерті.

Зазначеним особам впродовж зазначеного строку відшкодовуєть­ся шкода у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпіло­го з вирахуванням частки, що припадала на нього самого та праце­здатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди.

Середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого розраховується за аналогічними правилами, встановленими для відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я. При цьому до складу доходів потерпілого також включаються пенсія, су­ми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував (ч. 2 ст. 1200 ЦК України).

Однак слід зауважити, що до розміру відшкодування, який ви­плачується уповноваженим особам внаслідок смерті годувальника, не зараховується розмір пенсії, призначеної внаслідок втрати году­вальника, та інші їхні доходи (ч. З ст. 1200 ЦК України).

Окрім розміру середньомісячного заробітку (доходу) потерпіло­го, особи, яким завдано шкоди смертю годувальника, мають право вимагати відшкодування моральної шкоди, пов'язаної зі смертю го­дувальника (ч. 2 ст. 1168 ЦК України),витрат на поховання та

356

[лава 34. Відповідальність за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю ...

на спорудження надгробного пам'ятника — особі, яка зробила ці витрати (ст. 1201 ЦК України).

Зазначені витрати не зараховуються до суми відшкодування шкоди і відшкодовуються окремо. При цьому моральна шкода, за­вдана смертю фізичної особи, відшкодовується лише її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Визначений розмір відшкодування додаткових витрат не може бути зменшений навіть у разі, коли заподіянню смерті сприяла вина потерпілого (ч. З ст. 1193 ЦК України). Вина потерпілого не врахо­вується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених ч. 1 ст. 1195 ЦК України, у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, та у разі відшкодування витрат на поховання (п. З ст. 1193 ЦК України). І лише залежно від матеріального становища потерпілого (крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочи­ну) суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою (ч. 4 ст. 1193 ЦК України).

Розмір відшкодування, обчислений для кожної з осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, не підлягає подальшому перерахункові, крім випадків: 1) народження дитини, зачатої за життя і народженої після смерті годувальника; 2) призначення (припинення) виплати відшкодування особам, які здійснюють догляд за дітьми, братами, сестрами, внуками померло­го (ч. 4 ст. 1200 ЦК України).

Розмір відшкодування може бути збільшений законом (ч. 4 ст. 1200 ЦК України).