Глава 21. Зобов'язання щодо здійснення фінансових послуг

хунки в Україні у національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 29 березня 2001 р. № 135^і, а розрахункових документів в іноземних валютах — Поло­женням про оформлення та подання клієнтами платіжних доручень в іноземній валюті, заяв про купівлю або продаж іноземної валюти до уповноважених банків і інших фінансових установ та порядок їх виконання, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 5 березня 2003 р. № 82².

Розрахунки із застосуванням платіжних доручень. При здій­сненні розрахунків із застосуванням платіжних доручень (банківсь­кий переказ) банк зобов'язується за дорученням платника за раху­нок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не пе­редбачений договором або звичаями ділового обороту (ч. 1 ст. 1089 ЦК України).

Із зазначеного випливають такі загальні ознаки цієї форми роз­рахунків:

1. переказ здійснюється банком за рахунок коштів платника, що розміщені на його рахунку в цьому банку. Винятком із цього є ви­падки здійснення платежів з рахунка клієнта за відсутності на ньо­му коштів, за рахунок кредитних коштів банку, якщо це передбаче­но договором (статті 1069, 1090 ЦК України);

2. переказ коштів здійснюється банком на рахунок особи одер­жувача, визначеної платником у розрахунковому документі.

Положення, що регулюють зазначений вид безготівкових розра­хунків, застосовуються також і до відносин, пов'язаних із перераху­ванням грошових коштів через банк особою, яка не має рахунка у цьому банку, якщо інше не встановлене законом, банківськими пра­вилами або не випливає із суті відносин. Прикладом таких відносин є відносини з безготівкового переказу юридичними та фізичними особами (резидентами та нерезидентами) на користь інших осіб коштів за рахунок готівкових коштів, прийнятих до каси банку (п. 15.29 Інструкції № 1 з організації емісійно-касової роботи в установах банків України, затвердженої постановою Правління На­ціонального банку України від 7 липня 1994 р. № 129³, пункти 2.2, 3.2 Правил здійснення фізичними особами переказів іноземної ва­люти в межах України, затверджених постановою Правління На-

¹ Офіційний вісник України. — 2001. — № 18. — Ч. 2. — Ст. 794.

² Офіційний вісник України. — 2003. — № 13. — Ст. 584.

³ Бухгалтерская газета. — 2001. — Сентябрь. — Ч. 1. — С. 37-38.

255

Розділ І. ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО ...

ціонального банку України від 12 березня 2003 р. № 235/7556¹, п. 4.4 Правил використання готівкової іноземної валюти на терито­рії України, затверджених постановою Правління Національного банку України від 26 березня 1998 р. № 119)².

Переказ коштів за цим видом розрахунків здійснюється за допо­могою платіжного доручення, що подається клієнтом до банку. Зміст і форма платіжного доручення клієнта мають відповідати ви­могам, встановленим законом і банківськими правилами (ст. 1090 ЦК України).

Згідно з п. З розділу 3 Інструкції Національного банку України «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» та п. 2.2 розділу 2 Положення Національного банку України «Про оформлення та подання клієнтами платіжних доручень в іноземній валюті, заяв про купівлю або продаж іноземної валюти до уповнова­жених банків і інших фінансових установ та порядок їх виконання» платіжне доручення приймається банком платника до виконання протягом десяти календарних днів з дати його виписки, при цьому день оформлення платіжного доручення не враховується. Платіжне доручення за домовленістю сторін може мати паперову або елект­ронну форму.

Платіжні доручення в електронній формі можуть використовува­тися клієнтами, якщо це передбачено договором банківського рахун­ка, за допомогою програмно-технічного комплексу «клієнт банку — банк». Останнє є можливим, оскільки за законодавством України електронний документ (документ, інформація в якому подається у формі електронних даних, включаючи відповідні реквізити докумен­та, який може бути сформований, переданий, збережений і перетво­рений електронними засобами у візуальну форму чи на папері) має однакову юридичну силу з паперовим документом, а електронний цифровий підпис на електронному документі, під яким розуміється сукупність даних, отримана за допомогою криптографічного перетво­рення вмісту електронного документа, яка дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати особу, яка його підписала, теж має однакову юридичну силу з підписом на паперовому документі (ст. 18 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей»).

Виконуючи переказ, банк не має права робити виправлення у платіжному дорученні клієнта, якщо інше не встановлено законом або банківськими правилами (ст. 1090 ЦК України).

Діючі банківські правила дозволяють банку платника виконувати виправлення реквізитів у розрахункових документах лише у разі:

¹ Офіційний вісник України. — 2003. — № 13. — Ст. 587.

² Офіційний вісник України. — 1998. — № 15. — Ст. 574.

256