Глава 15. Договір зберігання

користування річчю, як правило, спричиняє зменшення її цінності, а це суперечить сутності даного зобов'язання. Користування річчю можливе лише у разі, коли на це є згода поклажодавця;

7. обов'язок негайно повідомляти поклажодавця про необхід­ність зміни умов зберігання речі й отримати на це його відповідь. Згідно з ч. І ст. 945 ЦК України усі зміни за даним договором мають бути обов'язково погоджені та схвалені зберігачем. Можли­вість зміни умов договору без узгодження з поклажодавцем можли­ва лише в окремих випадках. Так, наприклад, коли реально існує небезпека втрати, нестачі або пошкодження речі, то на зберігача по­кладається додатковий обов'язок змінити спосіб, місце та інші умо­ви її зберігання, не чекаючи відповіді поклажодавця (ч. 1 ст. 945 ЦК України). Коли річ пошкоджена або виникла реальна загроза її пошкодження чи інші обставити, що не дають змоги забезпечити її схоронність, а вжиття заходів з боку поклажодавця очікувати не­можливо, зберігач має право продати річ або її частину. При цьому, якщо дані обставини виникли з причин, за які зберігач не відпо­відає, він має право відшкодувати свої витрати з суми виторгу, одержаної від продажу речі (ч. 2 ст. 945 ЦК України);

8. обов'язок повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості у випадку іррегулярного зберігання (ч. 1 ст. 949 ЦК України). Для виконання цього обов'язку річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийня­та на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей, наприклад, усушка, утруска, випарування тощо (ч. 2 ст. 949 ЦК України). При цьому тотожність речі при регулярному зберіганні може підтверджуватися свідченнями свідків (ч. З ст. 949 ЦК Украї­ни). Одночасно зберігач зобов'язаний повернути плоди та доходи, які були ним одержані від речі.

Крім зазначених обов'язків, на зберігача можуть бути покладені за договором чи законом ще й інші обов'язки. Що стосується прав сторін за договором зберігання, то вони кореспондують відповідним обов'язкам контрагента за договором.

Відповідальність сторін за договором зберігання

За порушення своїх обов'язків сторони зобов'язані нести цивіль­но-правову відповідальність. Слід вирізняти відповідальність по­клажодавця та відповідальність зберігача за невиконання покладе­них на них згідно з договором зберігання обов'язків.

Так, поклажодавець відповідає перед контрагентом за договором:

1) зазбитки, заподіяні зберігачеві внаслідок того, що зберігання не відбулося (ч. 2 ст. 939 ЦК України). Дана відповідальність настає у

137

Розділ І. ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО ...

разі, коли договір зберігання має консенсуальний характер. Підста­вою звільнення від даного виду відповідальності може бути те, що по-клажодавець у розумний строк попередив зберігача про відмову від договору зберігання. Поняття «розумний строк» є оціночною катего­рію. Проте слід погодитися з авторами, які вважають, що воно має тлумачитися з урахуванням того, чи міг зберігач уникнути втрат у своїй сфері у разі вжитих належних заходів¹;

2. за несвоєчасність чи неповноту сплати винагороди за збе рігання та за відшкодування витрат на зберігання. Дана відпо­відальність має бути передбачена у договорі. Якщо вона не передба­чена, тоді застосовуються загальні правила, згідно з якими покла-жодавець зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України);

3. за несвоєчасне отримання речі зі зберігання (ст. 948 ЦК Украї­ни) поклажодавець зобов'язаний не лише внести плату за весь фак­тичний час її зберігання (ч. З ст. 946 ЦК України), а й відшкодувати всі збитки, пов'язані з тим, що він не забрав річ після закінчення строку договору зберігання;

4. за збитки, заподіяні властивостями речі, переданої на збе­рігання (ст. 952 ЦК України). Дана відповідальність настає лише у разі, коли поклажодавець не попередив про ці властивості зберіга­ча або коли зберігач знав чи повинен був знати про ці властивості речі.

Що стосується зберігача, то його відповідальність настає:

1. за відмову від прийняття речей на зберігання. Зберігач звіль­няється від обов'язку прийняти річ на зберігання, якщо у зв'язку з обставинами, які мають істотне значення, він не може забезпечити її схоронності (ст. 940 ЦК України);

2. за втрату (нестачу) або пошкодження речей, прийнятих на зберігання (ст. 950 ЦК України). Дана відповідальність диферен­ціюється залежно від того, яка особа є зберігачем. Так, коли збе-рігачем є непрофесійний зберігач, то і відповідатиме він лише у разі своєї вини, тоді як професійний зберігач відповідатиме незалежно від вини. Однак законодавець встановлює також і умови звільнення професійного зберігача від даної відповідальності, до яких слід від­носити випадки, коли втрата (нестача) або пошкодження речей ста-

¹ Гражданское право: Учебник / Под ред. Ю. К. Толстого, А. П. Сергеева. — СПб.: Проспект, 1997. — Часть 2. — С. 618.

138